Колишній арбітр ФІФА Мирослав Ступар оцінив рівень суддівства в чемпіонаті України минулого сезону.
— Мирославе Івановичу, підбиваючи підсумки першої частини сезону, ви зазначали, що рівень суддівства українських арбітрів залишається низьким. Сезон завершився. Чи є покращення? Можливо, арбітри стали більш кваліфікованими?
— На жаль, покращень не видно. Як рівень був низьким, так і залишився. Кількість помилок провідних арбітрів лише збільшилася, а в другому колі стало ще більше скандалів. У нас немає елітних арбітрів навіть серед тих, хто носить емблему ФІФА.
Треба зазначити, що відбір молодих перспективних арбітрів далекий від ідеалу. Ніби й існує школа арбітрів, але якісні кадри вона поки не випускає. Чому? Років 30 тому такої школи не було, однак у суддівство приходили колишні футболісти, які грали на високому рівні в різних лігах і навіть за збірну СРСР. Вони розуміли тонкощі гри, легко розбиралися в єдиноборствах, знали, що таке підкат, оскільки самі випробували все це у футбольних баталіях.
Зараз цього немає. Багато сучасних арбітрів самі у футбол не грали, тому не завжди правильно оцінюють єдиноборства, нерідко фіксують так звані «баскетбольні» фоли. Так, у них хороша фізична підготовка, вони знають Правила гри, але не завжди правильно застосовують їх на полі.
Коли виникає складна ігрова ситуація, арбітр потрапляє під психологічний тиск, втрачає концентрацію й увагу, тому припускається помилок. Особливо це стосується молодих суддів, яким часто бракує психологічної стійкості — однієї з найважливіших якостей арбітра. Якщо цієї якості немає, суддя починає губитися, «пливе» впродовж матчу, йому стає важко зібратися і правильно фіксувати порушення.
Навіть наші провідні арбітри втрачають концентрацію. Той же Балакін у матчі «Полісся» — «Динамо», коли житомиряни забили гол після порушення правил, не зумів своєчасно переключити увагу, пропустив фол і лише після втручання VAR виправив свою помилку.
— Як ви казали раніше: «Безкарність дозволяє й надалі ухвалювати неправильні рішення». Ми можемо побачити це на прикладі нашого провідного арбітра Балакина. Після скандального матчу 19-го туру «Полісся» — «Динамо», де він разом із Шурманом спровокував гучний скандал в українському футболі, жодного покарання не було. Уже в 23-му турі, в матчі «Карпати» — «Олександрія», Балакин не призначив пенальті за гру рукою у ворота львів’ян. Ця помилка вплинула на результат зустрічі. І знову жодного покарання. Потім у матчі 26-го туру ЛНЗ — «Карпати» він знову не поставив пенальті за гру рукою у ворота львів’ян. Добре, що цього разу VAR виправив помилку. Як це пояснити?
— Якщо раніше у Балакина був помітний прогрес, то за останній рік у нього стався значний регрес. Він вважався доволі кваліфікованим арбітром, фізично добре підготовленим, але, як я вже сказав, проблема полягає в концентрації уваги. Саме через це він і припускається помилок.
Причому помиляється він не лише в матчах УПЛ, а й у єврокубках. Якщо за помилки не карають, а фактично заохочують новими призначеннями, то така ситуація триватиме. І стосується це не лише Балакина. Шурман також продовжує судити.
— Після скандального матчу «Полісся» — «Динамо» керівництво житомирського клубу вимагало довічної дискваліфікації Шурмана, виступало ініціатором нової суддівської реформи і створення незалежної структури окремо від Комітету арбітрів, як це зроблено в Німеччині та Англії. Було створено робочу групу клубів УПЛ з розробки змін. У підсумку «Полісся» посіло третє місце, пристрасті вщухли, а робоча група дійшла висновку, що слід зосередитися на вдосконаленні чинної системи арбітражу. Поговорили з Комітетом арбітрів — і на цьому все закінчилося. Шурман залишився, нічого не змінилося.
— У арбітра є права й обов’язки, і у відповідному кодексі має бути чітко прописано, яке покарання він несе за свої помилки. Або ти отримуєш грошовий бонус за якісне суддівство, або несеш покарання у вигляді дискваліфікації на певний термін — залежно від тяжкості помилки.
Така закритість Комітету арбітрів і фактичне «заохочення» суддів, які помиляються, новими призначеннями призвели до вседозволеності серед підопічних Монзуль. Якщо арбітр бачить, що його не покарали, він не робить висновків і продовжує помилятися.
Я завжди наводжу приклад Романова. Близько десяти років тому Колліна за неякісне суддівство перевів його на пів року до Першої ліги. І що сталося? Повернувшись в УПЛ, Романов став зовсім іншим арбітром. Ця своєрідна «відсидка» і переосмислення пішли йому лише на користь. Таку практику необхідно зберігати.
Якщо арбітр припускається кричущої помилки, очевидної для всіх, не фіксує порушення, яке зобов’язаний був побачити, потім створюється комісія, проводиться розслідування, але жодного покарання не настає — це шлях у глухий кут.
— Саме такий випадок стався із Шурманом у скандальному матчі «Полісся» — «Динамо». Досі важко повірити, що, перебуваючи в кімнаті VAR і бачачи епізод з усіх ракурсів, він не помітив, як Біловар ледь не зламав ногу супернику, і не запросив Балакина до монітора для перегляду з подальшим вилученням гравця. Важко погодитися з тим, що Шурман просто нічого не побачив.
— Справді, арбітри VAR, які працюють у комфортних умовах і мають можливість багаторазово переглядати епізоди, повинні нести подвійну відповідальність за свої рішення. Дивитися повтор, бачити очевидне порушення і при цьому ухвалювати неправильне рішення, як це зробив Шурман... Після такого справді важко щось сказати й пояснити громадськості подібні неподобства. Чому Комітет арбітрів влаштовує така якість суддівства — велике питання.
— Навіть попри весь негатив, чи можна когось із майже 30 арбітрів відзначити за якісну роботу? У першій частині сезону ви виокремлювали Панчишина. А зараз?
— Якщо оцінювати весь чемпіонат, то знову можна відзначити Панчишина. На сьогодні він є лідером нашого суддівського корпусу. У нього є всі якості, необхідні для хорошого суддівства. Він провів чемпіонат рівно, без серйозних помилок.
— І знову повертаємося до питання, що велика кількість арбітрів не означає якість.
— У чемпіонаті було задіяно 29 арбітрів. Романюк не склала нормативи і вирішила завершити суддівську кар’єру. Є судді, які за весь сезон обслужили лише по одному матчу. Таких троє, і це ненормально.
Арбітри-початківці, які щойно прийшли до УПЛ, повинні відсудити мінімум три матчі. Після цього вже можна робити висновки, чи є в них перспективи. Якщо є — продовжують працювати в УПЛ. Якщо ні — нехай набираються досвіду в Першій лізі. Як можна визначити рівень готовності арбітра до роботи в УПЛ лише за однією грою?
— Складається враження, що деяких арбітрів ввели до еліти на чиєсь прохання. Два дебютанти — Осауленко і Фірсов — ще восени відсудили по одному матчу. Здавалося, після зимової паузи кожен із них отримає ще по дві гри. Але цього не сталося. Виходить, їх спробували, подивилися і далі довіряти не стали. Тоді виникає запитання: навіщо взагалі було «затягувати» слабких арбітрів в УПЛ?
— Така сама ситуація і з Дьордєм, про якого ми вже говорили раніше. За три сезони він отримав лише п’ять призначень, а в цьому чемпіонаті — тільки одне. Це несерйозно. УПЛ — не прохідний двір.
В’ячеслав Кульчицький