«Там був стовідсотковий пенальті у ворота «Шахтаря». Але на VAR надто швидко ухвалили інше рішення», — захисник «Харкова»

Захисник «Харкова» Ілля Крупський пригадав нещодавній матч проти донецького «Шахтаря» (0:1) в чемпіонаті України, розповів про амбіції свого клубу та надїю отримати виклик до національної збірної України.

— Поговорімо про нещодавній матч із «Шахтарем». Харків пропустив уже на першій хвилині, але потім створив навіть більше моментів. Після такої гри чого було більше: розчарування через підсумковий результат чи впевненості, що команда здатна грати на рівних із чемпіоном?

— Передусім наша гра проти «гірників» стала своєрідною реакцією на попередній поєдинок із «Поліссям» (1:3, — прим. ред.), який ми провели на дуже високому рівні. Звісно, такі протистояння доводять, що ми здатні грати з грандами на рівних, а подекуди — навіть переважати їх.

Це справді додає впевненості. Проте після зустрічі з донеччанами нам насипали чимало компліментів: мовляв, діяли чудово, показали якісний футбол. Але ж ми не здобули перемогу! Від того, що команду хвалять, очок у турнірній таблиці не побільшає. Тому ми, безумовно, вдячні за теплі слова, однак зараз найголовніше — не розслаблятися, а почати стабільно забирати свої залікові бали.

— Головний експерт з арбітражу УАФ Нікола Ріццолі заявив, що за фол Єгора Назарини проти Артема Смолякова наприкінці першого тайму мали призначити пенальті у ворота «Шахтаря». Як ви сприйняли це пояснення вже після матчу? І що загалом думаєте про суддівство на старті сезону, навколо якого точиться стільки суперечок?

— Як то кажуть, після бою кулаками не махають. Ми ще під час гри чудово розуміли, що там був стовідсотковий пенальті. У перерві тренерський штаб нам це підтвердив, та й самі хлопці встигли переглянути повтор.

Ми підходили до головного судді й запитували: «Ти бачив цей момент?» Він відповів: «Хлопці, я нічого не бачив, усе вирішував VAR». Тобто в цій ситуації питання не стільки до рефері в полі, скільки до відеоасистентів. Вони крутили цей епізод і, як на мене, надто швидко ухвалили рішення. Навіть не покликали головного арбітра до монітора, щоб він особисто оцінив ситуацію.

— Після вашого удару м’яч опинився у сітці донеччан, але гол скасували. Ви вже розібрали цей епізод? Погоджуєтеся з вердиктом суддів?

— Положення поза грою там було очевидним. Тут немає жодних претензій до арбітрів — це радше питання до нашого Ітодо. Але він нападник і має замикати, коли є можливість, тому критичних питань до нього не маю. Просто десь нам забракло фарту, щоб цей епізод завершився чистим взяттям воріт.

— Після фінального свистка в підтрибунному приміщенні сталася сутичка. Ви тоді сказали, що легіонер має поважати країну, до якої приїхав. Чому цей епізод вас настільки зачепив?

— Річ у тім, що він показував провокативні жести в наш бік. Поводитися так — просто неприпустимо. Я одразу в інтерв’ю після матчу наголосив: якщо ти легіонер, то мусиш поважати країну, у якій працюєш, та людей, які тут живуть. Здобули перемогу — молодці, жодних питань. Проте навіть у хвилини успіху потрібно вміти залишатися людиною.

— Попереду матч із «Зорею», яка в трьох стартових турах уже обіграла «Колос» і «Полісся». Чим зараз найнебезпечніша команда Віктора Скрипника? Чи після двох поразок поспіль у чемпіонаті «Харків» уже не влаштує нічия?

— Краще зосередимося на якості нашої гри та діях суперника. Це міцний колектив, де зібрані кваліфіковані виконавці. Особливо виділяється їхня швидка перехідна фаза. Ми детально аналізуємо гру луганців і готуємося до матчу. Упевнений, що протистояння вийде дуже цікавим. Щодо результату — нас влаштує лише перемога. Інших варіантів ми навіть не розглядаємо. У кожному поєдинку «Харків» налаштовується виключно на три очки.

— Віктор Вацко повідомляв, що «Шахтар» знову намагався вас придбати, але «Харків» нібито запросив десять мільйонів євро, тоді як сума відступних у вашому контракті становить 12 мільйонів. Наскільки ця інформація відповідає дійсності?

— Скажімо так: контакт між клубами справді був, але перемовини проходили без моєї участі. Усі деталі обговорював наш президент — імовірно, з Даріо Срною (спортивний директор «Шахтаря», — прим. ред.) чи Сергієм Палкіним (генеральний директор «Шахтаря», — прим. ред.). Відверто кажучи, я в ці нюанси не заглиблювався і точними цифрами не володію.

— Коли ви обрали «Харків» замість «Шахтаря», чимало людей казали, що ви віддали перевагу грошам перед командою Ліги чемпіонів. Тепер клуб уже стабільно виступає в УПЛ і має єврокубкові амбіції. Чи вважаєте, що вже довели правильність свого рішення?

— Не маю бажання комусь щось доводити, хоча поважаю «Шахтар» і керівництво клубу. Перш за все, прагну переконати самого себе, що зробив правильний вибір. І собі я це підтвердив ще в першому сезоні, коли нам зовсім трохи не вистачило для виходу до фіналу.

Але я щиро радий, що перейшов тоді в «Металіст 1925», зараз — «Харків». Надзвичайно ціную ставлення президента, керівництва та тренерського штабу до мене. Безмежно вдячний їм за можливість опинитися в такій справді сімейній атмосфері.

Зі свого боку прагну зробити все від мене залежне, аби ця команда надалі боролася виключно за медалі й постійно перебувала серед лідерів.

— На початку літа гендиректор «Ворскли» Максим Гарус назвав ваш перехід «мутною історією» й заявив, що на рахунок клубу надійшло лише 300 тисяч євро. Ви розумієте, про що саме він говорив і звідки взялася ця цифра?

— Відверто кажучи, ні. Це запитання радше до тодішнього керівництва — президента та віцепрезидента. Саме їм варто в цьому розібратися. Вони там щось крутили-мутили, але я не знаю деталей цих фінансових історій.

— А з вами «Ворскла» повністю розрахувалася?

— Ні, абсолютно. Мені винні зарплату ще за п’ять місяців — і досі нічого не виплатили.

— Молодіжна збірна зараз посідає третє місце, а попереду — вирішальні матчі проти Туреччини та Хорватії. Після того як у зустрічі в Угорщині ви вийшли на поле з капітанською пов’язкою, відчуваєте особливу відповідальність за вихід на Євро?

— Звичайно. Вийти на поле у складі молодіжної збірної з капітанською пов’язкою було моєю мрією. Для мене це неймовірна подія. Відчуваю відповідальність за вихід на чемпіонат Європи й постійно кажу хлопцям, що нам це до снаги. Попереду два маленькі фінали — проти Хорватії та Туреччини. Я впевнений, що ми віддамо максимум сил, аби потрапити на Євро.

— Ви вже давно перебуваєте серед кандидатів до національної збірної України, але поки не отримали дебютного виклику. Чого, на вашу думку, вам ще бракує, щоб зробити цей останній крок?

— Важко сказати, чого саме бракує. Остаточне рішення ухвалює головний тренер. Якщо я заслужив цей шанс, переконаний, він це помітить і дасть можливість проявити себе.

Мені потрібно від поєдинку до поєдинку демонструвати стабільний якісний футбол і давати результат. Водночас важливо, щоб і команда перемагала та перебувала у верхній частині турнірної таблиці. Якщо всі ці чинники складуться в єдине ціле, сподіваюся, омріяний виклик до національної команди не забариться.

Роман Придиба