Захисник київського «Динамо» Владислав Дубінчак прокоментував складну перемогу своєї команди над вінницькою «Нивою» (1:0) в 1/16 фіналу Кубка України.
— Владиславе, наскільки було складно грати на штучному газоні у Вінниці?
— Дуже важко було переходити із «живого» поля на синтетику. Через це гра виявилася складною для нас.
— Коли перед цим востаннє Ви грали на такому покритті?
— Років сім-вісім тому.
— Нива на початку матчу виявила активність і створила кілька гольових моментів. Це стало несподіванкою для «Динамо»?
— Я не можу це оцінити, оскільки значну частину матчу дивився з лави запасних. Тому мені складно сказати, чи здивувала стартова активність «Ниви» наших хлопців на полі.
— Ваша команда забила лише один гол, хоча створила достатньо моментів. Як вважаєте, мінімальна перемога — справедливий результат?
— Не знаю. Я не експерт, не мені це оцінювати.
— У Вінниці зібрався аншлаг. Відчувався тиск трибун?
— Повні трибуни — це класно. Формат Кубка України є дуже зручним для команд із нижчих дивізіонів. До них приїздять сильні колективи. І для вболівальників це справжнє футбольне свято.
— Перед «Динамо» стоїть завдання знову виграти Кубок, як і в минулому розіграші?
— Авжеж. Нам дуже цікаво повторити той успіх. Тому до кубкових матчів ставимося відповідально.
— «Динамо» — це команда, за яку вболівають не лише в Києві, а й в усій Україні. І прихильники хвилюються: коли спад у клубі зміниться на підйом? Яка наразі атмосфера в колективі?
— Наразі нам важко. Якщо чесно, соромно перед уболівальниками за останні результати «Динамо». Вони не повинні бути такими. Хочемо виправити ситуацію. Сподіваюся, це вдасться. Мова йде і про чемпіонат України, і про Кубок, і про міжнародні старти.
Михайло Шафір
Треба не сподіватись! А РОБИТИ!!!
Перший клас, друга чверть.
Будьте вже мужиками!
А не можете - ідіть!
Навіть, якщо ви фізично "мертві", то хоч удари по воротах відпрацьовуйте, бо ви ні бігати, ні обіграти нікого не можете, ні навіть нормально в створ воріт вдарити нездатні!!!
Всем стыдно, все надеются, все хотят исправить... такое ощущение, что тренер/игроки верят в чудо - ведь ни слова про усиленные тренировки, новые методики/тактики, наигрывание комбинаций...
Это болельщики верят и надеются, это болельщикам стыдно за любимый клуб - а игроки должны закрыться на базе и тренироваться с утра и до вечера, а потом "умирать" на поле в борьбе за победу, а не рассказывать сказки...
-------------------------------------------------
На жаль, щоб виправити ситуацію з міжнародними стартами (за рік), до них ще треба пробитися через чемпіонат або кубок України, а на зараз перспективи у цьому питанні для команди виглядають, м'яко кажучи, не абсолютно переконливими.
Не грають вони так, як мали б, це факт. І на критику заслуговують. Але ж не знищувати їх морально за кожне слово! Чомусь інші клуби навіть після поразок отримують підтримку вболівальників, а тут виграли - каліки, програли - п...си!
Так вони з психологічної ями ніколи не виберуться! Чи в цьому і мета?
Ні, не потрібно хвалити з приводу і без, але відбивати команду теж не треба!
Ці футболісти при іншому тренері здатні показати цілком пристойний результат і не потрібно створювати думку, що вони ні на що не годяться.
Да нет у них никакой психологической ямы! Их "яма" называется народным словом "пофигизм", только немножко иначе. Если бы они прямо горели желанием исправить свою чмошную игру, то вкалывали бы, как целый батальон папов карлов и, соответственно, прогрессировали. Вы видите хоть у кого-то прогресс в игре? Нет, наоборот, даже новички, которые вначале из трусов выпрыгивают и что-то демонстрируют, быстро сдуваются и превращаются в часть болота. А зачем выкладываться, если остальные балду гоняют, при этом всё равно имеют и бабло, и место в составе? Ну, и что делать болельщикам? Молча вздыхать и надеяться, что у тех миллионеров совесть проснётся? Болельщик имеет полное право высказать своё мнение, ибо если бы не было болельщиков, то не было у "пофигистов " красивой жизни, гоняли бы мячик во дворе бесплатно.