Легендарний український форвард «Динамо», «Мілана» Андрій Шевченко, який нині є президентом УАФ, в інтерв’ю Nemzeti Sport поділився очікуваннями від матчу Ліги націй між збірною України і збірною Угорщини, а також пригадав легендарне протистояння з «Баварією» у Лізі чемпіонів.
— У шістдесят п’ять років Василь Рац виступав капітаном збірної України у недільному благодійному матчі проти словацького «Олд Бойз». Чому ви не зіграли у цій зустрічі?
— Я хотів зіграти, але це моє праве коліно... Але довго турбуватися турбуватися за мені не доведеться — за місяць-два все буде добре.
— Збірна України перемогла Угорщину в Лізі націй у Будапешті з рахунком 1:0, наступний бій сьогодні. Якого матчу ви очікуєте?
— Впевнений, буде складний поєдинок. Дві збірні явно були рівні по грі, але все вирішив один гол, на щастя, на нашу користь. Крім того, ми добре усвідомлюємо силу збірної Угорщини, і готуємєся в такому ключі.
— Як думаєте, скільки українських уболівальників буде на стадіоні на матчі з угорцями?
— Сподіваюся, якомога більше. Дозвольте мені подякувати Словаччині за допомогу, яку вона надала моїй країні, і тут я в першу чергу говорю не про встановлення відмінних футбольних відносин. Наскільки мені відомо, країна прийняла майже двісті тисяч українських біженців, дала безпеку і надію стільком співвітчизникам. Навіть не знаю, як словами висловити свою вдячність. Якби я міг загадати одне бажання: нехай закінчилася війна!
— Найкращий угорський футболіст сьогодні однозначно Домінік Собослай. Що думаєте про нього?
— Той, хто потрапляє в «Ліверпуль» і грає там вирішальну роль, безумовно, висококласний футболіст. Звичайно, я бачив його гру, окрім його очевидного таланту, видно, що він лідер, що він демонструє в «Ліверпулі» та збірній Угорщини. Від щирого серця бажаю йому всього найкращого, нехай він досягне великих, великих успіхів.
— Ніколи не забуду київське «Динамо» 1999 року, дует Андрія Шевченка та Сергія Реброва. У чвертьфіналі Ліги чемпіонів ви забили три голи в переможному поєдинку з чинним чемпіоном «Реалом». У півфіналі, в першому домашньому матчі з мюнхенською «Баварією», ви вели в рахунку три, але зіграли внічию, а у повторній зустрічі на виїзді програли. Чому тоді не вдалося вийти у фінал?
— Це було дуже давно, але я, звичайно, пам’ятаю, як боляче було... Я знаю з досвіду, як мало відділяє величезний успіх від жахливого вильоту, ми тоді були дуже молоді... Але давайте поглянемо на це питання з іншого боку: чимало з нас з тієї команди зробили чудову кар’єру в цьому прекрасному виді спорту, нам є що згадати, коли ми говоримо про успіхи та результати.
— Після завершення професійної кар’єри ви були тренером, а зараз працюєте функціонером. Яка роль вам подобається більше?
— У мене був неймовірний шлях як футболіста, я грав за київське «Динамо», «Мілан» і «Челсі», а також з національною командою грав на чемпіонаті Європи 2012 року, який частково проходив вдома, а раніше також на чемпіонаті світу 2006 року, де ми дійшли до чвертьфіналу.
Коли я був тренером національної збірної, ми змогли вийти у чвертьфінал Євро-2020, що також можна вважати хорошим результатом.
І як президент УАФ я роблю те ж саме як гравець чи тренер: я працюю заради футболу своєї країни всім серцем і душею. Інакше бути не може.
але сита людина димотевована людина. нічого особистого