Головний тренер «Динамо» Ігор Костюк розповів про одного зі своїх перших тренерів — Олександра Шпакова.
6 жовтня у конференц-залі стадіону «Динамо» імені Валерія Лобановського презентували автобіографічну книгу відомого дитячого тренера Олександра Шпакова «Моє життя — дитячий футбол».
На презентацію прийшли колишні вихованці Шпакова. Серед них — нинішній головний тренер «Динамо» Ігор Костюк. Він пригадав роботу зі своїм наставником, його вимоги до дисципліни та футбольні щоденники, а також пояснив, чого сьогодні бракує дитячому футболу і чому, на його думку, комерція дедалі більше виходить на перший план.
— Ігорю Володимировичу, яким вам запам’ятався Олександр Шпаков як тренер?
— Олександр Олександрович був небагатослівним. І в цьому, мені здається, крилася вся його впевненість у тому, що він робить. Іноді ми розуміли його без слів. Те, що ми тренували, як ми це робили, які методики в нього були, — ми просто свято вірили в те, що він каже. І це, я вважаю, було головним. Саме за рахунок цієї віри ми й досягали успіху.
— А як ви потрапили до цього тренера?
— Я грав за «Локомотив» і в одному з матчів чемпіонату міста забив два голи у ворота «Зміни-Оболонь». Після матчу до мене підійшов Сан Санич і запросив у свою команду. А вже наступного дня я був гравцем «Динамо».
— Олександр Олександрович одразу визначив, на якій позиції ви будете грати?
— Так, тоді я грав, як казали, під нападниками. Зараз це інсайд, «вісімка» або «десятка».
— Шпаков був суворим тренером?
— Суворим, але його суворість завжди була справедливою. І ні в кого вона не викликала жодних сумнівів чи негативних емоцій. Якщо ти запізнився, і він не допускав тебе до тренувань — це твоя провина. Якщо в тебе в щоденнику не було запису про те, що ти зробив зарядку, — це теж твоя провина. Він учив нас дисципліни, причому не тільки на футбольному полі. І це багатьом допомогло не тільки у футболі, а й у повсякденному житті досягти успіху.
— А шкільні щоденники він перевіряв? Бувало, що через погані оцінки вас не допускав до тренувань?
— Так, перевіряв. Якщо в школі були невдачі й ти отримував погані оцінки, до тренувань він не допускав. Причому в нас були не тільки шкільні, а й футбольні щоденники. У них ми записували завдання, які він нам давав, виконували їх, а потім відзначали в щоденнику, що зробили. Якщо завдання залишалися невиконаними, до тренувань також не допускали.
— Ви коли-небудь плакали в дитинстві через те, що вас не допустили до тренувань або команда десь програла?
— Ні, я не плакав. Бо розумів: якщо чогось не виконав, то це моя провина. А плач не плач — усе одно тобі це ніяк не допоможе. У дитинстві не плакав і тоді, коли десь програвали. А вже в більш дорослому віці були сльози після поразок, особливо коли програвали якийсь ключовий матч. Але це вже були сльози від емоцій, пов’язаних із переживаннями за результат.
— Що Олександр Шпаков дав вам такого, що залишилося з вами не лише у футболі, а й у житті?
— Насамперед дисципліну й самодисципліну — те, що допомагає тобі й у повсякденному житті. Він привчив нас бути структурованими, розуміти, що і за чим потрібно робити, планувати й аналізувати, що ти виконав, а що не виконав. І, звичайно, повагу — до суперників, до себе та до інших людей.
— Що він казав вам після гри?
— Після гри він міг сказати: «Якщо ви десь посперечалися з арбітром, запам’ятайте: судді за вас голи не забиватимуть і грати за вас не будуть. Ви повинні на футбольному полі бути на дві голови кращими за інших. І тоді вас ніхто ніколи не засудить». Так воно і відбувалося. І так само було в житті: якщо ти робиш правильні вчинки, слідкуєш за тим, що робиш, поважаєш себе й інших — саме цього Сан Санич учив нас із дитинства, і ці принципи залишилися з нами на все життя.
— Чи використовували ви у своїй тренерській роботі методи та принципи, яких вас свого часу навчив Олександр Шпаков?
— Звісно, коли я працював у динамівській школі, мені гріх було не скористатися тими принципами, які він прищеплював нам і які свого часу допомагали ставати кращими. Безумовно, все з часом змінюється, зараз усе по-іншому. Сан Санич сам був, як він казав, і аналітиком, і лікарем, і селекціонером. Він їздив, сам шукав хлопчаків по всій Україні нашого віку, і це тоді давало результат.
Зараз у команді працює набагато більше людей, але приклад Олександра Олександровича Шпакова показав, що одна людина може осягнути неосяжне.
— Чого, на вашу думку, сьогоднішньому поколінню дітей не вистачає з того, що було у вашому поколінні?
— Не вистачає саме тих дворів, де діти постійно грали у футбол, тих ЖЕКівських команд, які змагалися в різних турнірах. У тренерів немає того фанатизму, з яким свого часу вони робили свою справу. Зараз усе перетворено на комерцію. Тренери набирають дітей для кількості, щоб більше платили грошей. І це, на жаль, наша сьогоднішня дійсність. Ми грали за любов до футболу, а зараз контракти — на першому плані.
Олександр Петров
І якраз перед самим матчем зі Словенією я задаю питання: а де ж моя машина? І мені адміністратори збірної кажуть: "Яка машина? Хлопчику, про що ти взагалі? Ти виконував свою роботу, тому правильно буде, якщо ця машина залишиться в Федерації футболу, на ній будуть їздити її представники".
Але ж приз засновувала не Федерація футболу, а спонсори. Ну як же так?
В описаній ситуації мене обурив саме обман, негарний вчинок функціонерів. Саме це вивело мене з рівноваги. А в Ісландії я б однаково зробив все від мене залежне і навіть більше, без огляду на винагороду. І скажіть мені тепер: чи вплинула ця ситуація на той матч зі збірною Словенії?
2025 ...Вечір ... Сіро .Солом'янка. Рядочок совковиз 16 поверхівок за ними нові 2 монстри. Міжними , Майданчик.
6 на 6 гоняєть від 7 до 12... за тренера та суддю хлопчина років 25 ...
...метрів за 800 від цього місця Локоиотив... знесені шахедом в січні 2024 роздягальні ...
Це є ! ФУТБОЛ у Київі є !
Согодні ще скрутніше, але ми Преможему чуму з паріші.
І може ... саме ті хлопчики з майдачику, або з тієї шоколи Локомотиву... привезуть 4й Золотий м'яч у Київ.
Правда и сам выбирал в итоге не спорт ????
Какие зарплаты в ЖЭКовских турнирах и командах , которые учавствовали в первестве Киева ?
Пацаны после школы ехали через пол города на общественном транспорте , чтобы потренироваться . Тем , что ты являешься участником команды хвалились перед сверстниками , делились перепитиями матчей после воскресных игр .
Сколько вам лет , что несёте полную чушь про " поговорить о любви " ?
Они все в компьютерных играх погрязли.
Туда и уходит их любовь.
А мы любили только футбол , ну иногда оставалось время чтобы донести портфель домой какой-нибудь однокласснице , ну и постоять заглядывая в её окна
Щодо цінностей - мабуть не погано , коли дитина мріє про контракт в Топ - 5 , а значить і про великі гроші , але це не скасовує незаперечний факт , що шлях до вершини неможливий без таланту і важкої праці протягом всього футбольного життя
... дівчинка
...клуб (не футбольний)
Реєструйся у (а)соціальних "сЕтях" і спостерігай "зірок"
...