Український півзахисник польської «Легії» Богдан В’юнник розповів про складний період своєї кар’єри.
— Наприкінці серпня Михайло Співаковський в ефірі «ТаТоТаке» говорив, що ви та Іван Желізко бойкотували матчі «Лехії» й не відвідували тренувань. Чи справді ви відмовлялися грати? Що насправді відбувалося?
— Дуже дякую за це запитання. Коли читаєш подібні новини, хочеться миттєво все спростувати, але розумієш, що публічно це робити не завжди доречно. Щодо цієї ситуації: наприкінці сезону я отримав важку травму. Коли прийшов тренерський штаб Владислава Лупашка, я все ще відновлювався. Перші два матчі я пропустив саме через реабілітацію. Потім лише тиждень тренувався з командою і ще одну гру пропустив, аби уникнути ризику рецидиву. А далі вже постало питання мого трансферу. Грати в такий період було ризиковано, і це рішення ми повністю узгодили з керівництвом. Від першого і до останнього дня в «Лехії» я залишався професіоналом, ніколи не створював проблем клубу і не влаштовував жодних бойкотів.
— У липні ви говорили, що повідомили президента «Лехії» про бажання піти і хотіли розійтися так, щоб клуб отримав компенсацію. Вдалося нормально попрощатися? Після цієї трансферної епопеї залишилася якась образа на керівництво?
— Абсолютно ні. Я дуже вдячний керівництву, працівникам, тренерам і партнерам по команді. Коли я повідомив про своє рішення, у нас відбулася дуже відверта розмова. Він сказав: якщо буде хороша пропозиція, клуб її розгляне. Коли виник варіант із «Короною», вибір був за мною і я обрав інший шлях. Я не знаю всіх деталей, але у фінансовому плані все вийшло саме так, як президент очікував.
— Улітку в польській пресі знову з’являлися повідомлення про затримки зарплат у «Лехії». На момент переходу до варшавського клубу чи залишилися невиплачені зарплати або премії?
— Ми розійшлися в нуль, усі борги закриті. Я дуже за це вдячний, адже розумів ситуацію. Коли команда вилітає з вищого дивізіону, фінансові та інші проблеми — це нормально.
Роман Придиба