Історія київського «Динамо» — це, крім іншого, ще й літопис видатних бомбардирів-рекордсменів. У вересні 2026 року ми стали свідками непересічної подіі: Андрій Ярмоленко, забивши свій 124-й м’яч у рамках УПЛ, зрівнявся на вершині реєстру снайперів елітного вітчизняного дивізіону з Максимом Шацьких.
Два культові футболісти «біло-синіх» наразі ділять трон, до якого кожен із них ішов своїм унікальним шляхом.
Щоб зрозуміти велич цього звершення, погляньмо, як розподілялися голи бомбардирів упродовж їхніх кар’єр в українських чемпіонатах. Шацьких для встановлення рекордної планки знадобилося 16 сезонів безперервних виступів в Україні. Ярмоленко проводить свій 15-й сезон у вищому вітчизняному дивізіоні, але впродовж шести років (2017-2023) Андрій виступав за кордоном.
Максим п’ять разів забивав за сезон по 10 і більше м’ячів, його конкурент — сім разів, причому поспіль! Натомість Шацьких двічі записував до свого доробку 20+ голів за окрему першість, Ярмоленко ж ніколи не забивав більше 15.
Гольовий доробок Андрія розкиданий по протоколах 104 матчів УПЛ (Шацьких забивав у 101 поєдинку). Ярмоленко оформив 20 дублів, але жодного разу не відсвяткував хет-трик (для порівняння у Максима — 15 дублів і чотири «трюки з капелюхом»).
Улітку 1999 року перед Максимом Шацьких стояло надважке завдання — замінити на вістрі динамівської атаки Андрія Шевченка, котрий поїхав підкорювати італійську Серію А. Форвард із Узбекистану прийняв виклик миттєво, забивши 20 м’ячів у першому ж сезоні та ставши найкращим бомбардиром. Ha піку форми (сезон-2002/2003) він встановив тогочасний рекорд ліги — 22 голи.
Унікальність Шацьких-снайпера — в тому, що він практично не бив пенальті: лише вісім точних 11— метрових за всю кар’єру в Україні (у Ярмоленка — 21 влучання з позначки). Максим став першим гравцем в історії, котрий забив понад 100 голів з гри. 3і своїми 97 голами в «Динамо» та ще 27 в інших українських колективах («Арсенал» і «Говерла») він на ціле десятиріччя з хвостиком забронював за собою звання головного голеадора України.
Шлях Андрія Ярмоленка — це приклад дивовижної стабільності та відданості рідному клубу: всі 124 м’ячі він забив у «біло-синій» футболці «Динамо». 3розуміло, що за кількістю голів у складі однієї-єдиної команди сьомий номер киян — рекордсмен національних першостей.
З 2010 по 2017 рік Ярмоленко демонстрував феноменальну стабільність на правому фланзі атаки, сім сезонів поспіль не опускаючи планку нижче 11 голів за чемпіонат. Повернувшись до рідного клубу в 2023-му, після виступів за дортмундську «Боруссію», лондонський «Вест Гем» і еміратський «Аль-Айн», Андрій, попри солідний спортивний вік і боротьбу з травмами, за три з половиною роки додав до активу ще 25 м’ячів, що й дозволило наздогнати Максима Шацьких. Тепер мета — вибитися в одноосібні лідери.
Вони грали в різні часи, мали різну ігрову стилістику (класичний центрфорвард штрафного майданчика — проти вибухового вінгера), але обидва золотими літерами вписали свої імена в історію київського «Динамо» й усього українського футболу. Вболівальникам же залишається насолоджуватися моментом: Андрій Ярмоленко продовжує виступи, а це означав, що вже в наступних турах УПЛ ми можемо стати свідками нового рекорду.
Юрій ВИШНЕВСЬКИЙ
Матеріал із програмки до матчу «Динамо» — «Карпати»
Напевно по принципу гра забудеться рекорд залишиться?
Кому потрібен цей дутий штучний рекорд?
Андрій не роби з себе футбольного брєжніва.
Вообще-то, в битве, минимум, два противника. Не оппонента и не соперника, а именно противника - ну, это же битва.
Ярмоленко воюет с Шацких? Так Макс не явился на эту "битву" - живёт себе мирной жизнью.
Есть ещё одна "битва" - я о звании лучшего бомбардира сборной. Так Шева тоже не явился на эту "битву".
Получается, Ярмоленко "воюет" сам с собой. Удачи ему в этой "битве". Только не хотелось бы, чтобы эта "битва" затянулась и закончилась конфузом - чтобы не было смеха сквозь слёзы.
А вообще, я бы не употреблял слово "битва" касательно спорта. По крайней мере, до тех пор, пока идёт настоящая война.