Відомий тренер Олег Дулуб прокоментував заміну головного тренера київського «Динамо».
— Я б не хотів коментувати це рішення, тому що це рішення керівництва. У будь-якому клубі рішення керівництва потрібно поважати, тому що керівники вам гроші платять.
Я якось коментував, здається, призначення Шовковського спочатку, потім його звільнення. Знаєте, є така книга Рінуса Міхелса «Побудова команди. Шлях до успіху» — класична книга голландського фахівця.
Я би тут повернувся ще назад — до часів, мабуть, Луческу. Чим він відрізнявся — тим, що будував систему, системну гру. Тому завдяки цій системі, яка у нього була відпрацьована роками, «Динамо» при його приході виграло все, що можна було, хоча, в принципі, ніхто цього не очікував — Кубок, Суперкубок, чемпіонат з відривом. Потім було звільнення Луческу з різних причин.
Друга причина. Міхелс пише, що дуже легко тренеру, який прийшов після системного тренера, досягти результату — потрібно просто розслабити роздягальню. Це те, що ми зараз бачимо в «Манчестер Сіті» з приходом Марески після Пепа Гвардіоли. Тому що вимоги Гвардіоли, можливо, були занадто завищені для цих гравців. Прийшов новий тренер, відпустив команду — вона почала грати сама.
І третій момент. Проблема буде у третього тренера — про це теж говорить Міхелс. Тому що до того часу система втратить свою актуальність, бо з часом вона, так би мовити, вимивається з команди.
На мою думку, мабуть, несправедливе ставлення до так званих ветеранів — передусім до Буяльського, і меншою мірою, можливо, до Ярмоленка. Це футболісти, на яких ходять люди, які роблять результат. Тобто штучне введення молодих футболістів. Можливо, їхній час ще прийде, але завжди потрібно витримувати певний проміжок часу.
Знову ж таки повертаємось до Луческу, як він підводив бразильців. Молодий бразилець грає гру, потім він його відправляв у U-21 чи U-19 і чекав, поки той знову набере форму. Тому що молоді властива нестабільність — через, мабуть, сильний психологічний тиск, під яким вони не звикли грати, враховуючи, що це «Динамо» (Київ). Тут потрібно постійно вигравати — і не просто вигравати, а вигравати з добре поставленою грою. Тож я думаю, тут комплекс причин. Одна і найголовніша, знову ж таки — це фактор Луческу.
А щодо призначення Кендзьорека — з таким же успіхом могли б і Анатолія Безсмертного призначити. Він, мабуть, був би більш правильним варіантом з точки зору знання українського футболу, знання чемпіонату, гравців. У нього був хороший досвід роботи з сумською «Вікторією» останнім часом.
Важко щось сказати про Кендзьорека, бо, здається, ця людина навіть ніколи не працювала головним тренером. Я можу помилятися, але ми повертаємося до першого питання, — сказав Дулуб.