Нападник житомирського «Полісся» Ігор Краснопір розповів про скандал у матчі 12-го туру чемпіонату України з рівненським «Вересом» (2:0), збірну України, конкуренцію нападників і чемпіонські амбіції свого клубу.
— Як тобі приїжджати до збірної у статусі найкращого бомбардира чемпіонату України?
— Можливо, відчуваю більше впевненості в собі. Розумію, що викликали не просто так, а є моменти, за які заслуговую на це.
— Голи в чемпіонаті для тебе вже звична справа, а ось за національну збірну ти ще не забивав…
— Сподіваюсь, зможу це зробити якомога скоріше. Гра за збірну — це відповідальність, адже ми представляємо країну на міжнародній арені. Плюс усі матчі збірної проходять за кордоном, де на стадіони приходить багато вболівальників, особливо на виїзді. Після умов, за яких доводиться грати в Україні, зовсім по-іншому сприймається, наприклад, заповнений 60-тисячний стадіон в Угорщині. Відчуття, емоції інші, і до цього треба адаптуватись.
— Серед нападників збірної України висока конкуренція за місце в основному складі. Кого вважаєш головним конкурентом?
— Тут зібрані найкращі гравці країни і, зокрема, найкращі нападники. Не буду виділяти когось одного. Кожен з них — сильний футболіст, з яким потрібно конкурувати і доводити, що я не гірше, а краще.
— У чому твоя головна перевага над іншими нападниками збірної?
— Це видніше тренерському штабу. Можливо, я більш корисний для команди, коли йде гра на просторі. А може, у тренера є свій погляд, і він бачить це по-іншому.
— Ви маєте зіграти проти Північної Ірландії та Грузії. У програному матчі британцям щось здивувало у діях суперника?
— В принципі, нічого. Дії суперника повністю відповідали тому, як ми його розбирали та аналізували. Вони були дуже компактними, грали в низькому блоці, на контратаках — це їх футбол. Треба відзначити їхню високу організацію. Розкрити їх захист було важко. Ми намагалися це зробити, були непогані підходи, але… В них було три моменти — забито три голи, і ніхто не буде вже розбиратися, рахунок на табло, як кажуть. Тож, виділити потрібно їхню організованість та дисципліну.
— Після 0:3 буде принципово їх обіграти?
— Я б сказав, хочеться показати, що те, що сталося в тому матчі, було помилкою.
— Грузія без Кварацхелії буде іншою командою, як вважаєш?
— Звісно, такі гравці є фігурами, від яких залежить майже все. Іншим прикладом можна назвати Собослаї в збірній Угорщини. Через таких футболістів будують гру, і коли лідер відсутній, команді потрібно діяти по-іншому. Тому думаю, це велика втрата для збірної Грузії і в якомусь плані перевага для нас.
— Ти вже зрозумів, який футбол хоче поставити команді Андреа Мальдера?
— Процес триває безперервно. Є загальний принцип, від якого ми відштовхуємося, а з кожним тренуванням, після кожної гри з’являються нові деталі, які намагаєшся скорегувати та покращити. Не можу сказати, що вже все знаю, але з часом всі ми стаємо кращими.
— Чим вимоги Андреа Мальдери у збірній України відрізняються від вимог Руслана Ротаня в «Поліссі»? Що між ними спільного?
— Схожість в деяких моментах дійсно є, причому вона дуже близька. В певних ситуаціях на полі я чітко розумію, як діяти, тому що у «Поліссі» є схожі принципи. Але це зовсім не ідентична гра. Багато нюансів відрізняються. Тому скажу, що мінімальна схожість є, вона стосується гри з м’ячем, але все одно у цих фахівців різне бачення.
— Особисто для тебе які з вимог Мальдери є найважчими?
— Мені здається, оцінка ситуації з подальшим прийняттям правильного рішення є найскладнішим у футболі Мальдери. Потрібно думати на полі та контролювати декілька речей одночасно: простір, розташування партнерів, розвиток дій.
— За чотири роки професійної кар’єри ти встиг попрацювати з тренерами, які сповідують різні футбольні стилі. Як вдається швидко адаптуватися до нових вимог?
— Дійсно, працювати з різними тренерами, отримувати нові знання, бути частиною різного футболу є цінним досвідом. Можливо, мені допомагає в цьому плані здатність адаптовуватись до різних стилів, те, що я можу швидко схоплювати щось нове. Завжди на все потрібен час, але це тільки йде мені на користь як для футболіста.
— Цього сезону ти оформив хет-трик у ворота «Динамо». Обговорювали той матч із партнерами по збірній?
— Ні, ніхто щодо цього особливо не говорив. А ось момент у грі з «Вересом» згадували.
— Епізод на 14-й хвилині матчу з «Вересом», коли ти вдарив захисника Даниїла Чечера, викликав чимало суперечок. Багато хто вважає, що арбітр мав тебе вилучити. Що скажеш?
— Можу сказати, що не мав права так діяти на футбольному полі, повів себе непрофесійно. В той момент емоції взяли гору, а коли не думаєш про наслідки, робиш дурню. Дуже шкодую про те, що сталося, і вже зробив висновки. Мені дійсно пощастило, що арбітр не вилучив мене, адже таке є неприйнятним у грі.
— Такі емоції на полі могли бути наслідком того, що не давалася гра?
— Сто відсотків так воно й було, особливо в мене. Багато що не вдавалося, а коли таке трапляється, відчуваєш роздратування. Але це моя проблема, і я не хочу виправдовуватись.
— Після матчу Руслан Ротань емоційно згадав про валізи в автобусі, натякаючи на думки футболістів про майбутні поїздки до збірних. Чи справді гравці вже думали не стільки про Верес, скільки про міжнародні матчі?
— Ні, в мене особисто точно такого ніколи не було. Завжди налаштовуюсь на кожну гру, для мене важливо завжди бути у фокусі. Іноді потрібно приймати те, що суперник зіграв краще за тебе. Я кажу особисто за себе. Я програв дуель центральному захиснику «Вереса», і це потрібно визнати — він був кращий. Тут для мене ніяких питань немає, єдине, повторюся, дуже шкодую, що так вчинив. Висновки вже зроблені.
— «Полісся» в цьому сезоні вже перемогло «Динамо», «Шахтар», «Харків». Це шлях до чемпіонства?
— Ми завжди ставимо перед собою найвищі цілі і хочемо до них йти. Але сезон довгий, попереду багато матчів, кожен з яких потрібно вигравати. Складно, але віримо, що це можливо.
— Про готовність «Полісся» боротися за чемпіонство говорять дедалі частіше. Що, на твою думку, потрібно команді, щоб реально претендувати на золото УПЛ?
— В першу чергу, вважаю, потрібно проявляти характер. Мати налаштованість на досягнення мети, віру в те, що це до снаги, згуртованість в команді та здатність, коли матчі не вдаються, проявляти волю. Іноді чемпіонські команди можуть не грати ефектно, але перемагати за рахунок характеру, коли потрібно трохи постраждати на полі. Це і є запорука того, про що ви запитуєте.
— Полісся має ці якості?
— Вважаю, так, але потрібно ще працювати.
Вадим Тахтерін