Нападник житомирського «Полісся» Ігор Краснопір розповів про скандал у матчі 12-го туру чемпіонату України з рівненським «Вересом» (2:0), збірну України, конкуренцію нападників і чемпіонські амбіції свого клубу.
Ігор Краснопір. Фото — ФК «Полісся»«Сподіваюсь якомога скоріше забити за збірну»
— Як тобі приїжджати до збірної у статусі найкращого бомбардира чемпіонату України?
— Можливо, відчуваю більше впевненості в собі. Розумію, що викликали не просто так, а є моменти, за які заслуговую на це.
— Голи в чемпіонаті для тебе вже звична справа, а ось за національну збірну ти ще не забивав…
— Сподіваюсь, зможу це зробити якомога скоріше. Гра за збірну — це відповідальність, адже ми представляємо країну на міжнародній арені. Плюс усі матчі збірної проходять за кордоном, де на стадіони приходить багато вболівальників, особливо на виїзді. Після умов, за яких доводиться грати в Україні, зовсім по-іншому сприймається, наприклад, заповнений 60-тисячний стадіон в Угорщині. Відчуття, емоції інші, і до цього треба адаптуватись.
— Серед нападників збірної України висока конкуренція за місце в основному складі. Кого вважаєш головним конкурентом?
— Тут зібрані найкращі гравці країни і, зокрема, найкращі нападники. Не буду виділяти когось одного. Кожен з них — сильний футболіст, з яким потрібно конкурувати і доводити, що я не гірше, а краще.
— У чому твоя головна перевага над іншими нападниками збірної?
— Це видніше тренерському штабу. Можливо, я більш корисний для команди, коли йде гра на просторі. А може, у тренера є свій погляд, і він бачить це по-іншому.
«Відсутність Кварацхелії — це велика втрата для збірної Грузії і в якомусь плані перевага для нас»
— Ви маєте зіграти проти Північної Ірландії та Грузії. У програному матчі британцям щось здивувало у діях суперника?
— В принципі, нічого. Дії суперника повністю відповідали тому, як ми його розбирали та аналізували. Вони були дуже компактними, грали в низькому блоці, на контратаках — це їх футбол. Треба відзначити їхню високу організацію. Розкрити їх захист було важко. Ми намагалися це зробити, були непогані підходи, але… В них було три моменти — забито три голи, і ніхто не буде вже розбиратися, рахунок на табло, як кажуть. Тож, виділити потрібно їхню організованість та дисципліну.
— Після 0:3 буде принципово їх обіграти?
— Я б сказав, хочеться показати, що те, що сталося в тому матчі, було помилкою.
— Грузія без Кварацхелії буде іншою командою, як вважаєш?
— Звісно, такі гравці є фігурами, від яких залежить майже все. Іншим прикладом можна назвати Собослаї в збірній Угорщини. Через таких футболістів будують гру, і коли лідер відсутній, команді потрібно діяти по-іншому. Тому думаю, це велика втрата для збірної Грузії і в якомусь плані перевага для нас.
«У «Полісся» та збірної є схожі принципи, але це не ідентична гра»
— Ти вже зрозумів, який футбол хоче поставити команді Андреа Мальдера?
— Процес триває безперервно. Є загальний принцип, від якого ми відштовхуємося, а з кожним тренуванням, після кожної гри з’являються нові деталі, які намагаєшся скорегувати та покращити. Не можу сказати, що вже все знаю, але з часом всі ми стаємо кращими.
— Чим вимоги Андреа Мальдери у збірній України відрізняються від вимог Руслана Ротаня в «Поліссі»? Що між ними спільного?
— Схожість в деяких моментах дійсно є, причому вона дуже близька. В певних ситуаціях на полі я чітко розумію, як діяти, тому що у «Поліссі» є схожі принципи. Але це зовсім не ідентична гра. Багато нюансів відрізняються. Тому скажу, що мінімальна схожість є, вона стосується гри з м’ячем, але все одно у цих фахівців різне бачення.
— Особисто для тебе які з вимог Мальдери є найважчими?
— Мені здається, оцінка ситуації з подальшим прийняттям правильного рішення є найскладнішим у футболі Мальдери. Потрібно думати на полі та контролювати декілька речей одночасно: простір, розташування партнерів, розвиток дій.
— За чотири роки професійної кар’єри ти встиг попрацювати з тренерами, які сповідують різні футбольні стилі. Як вдається швидко адаптуватися до нових вимог?
— Дійсно, працювати з різними тренерами, отримувати нові знання, бути частиною різного футболу є цінним досвідом. Можливо, мені допомагає в цьому плані здатність адаптовуватись до різних стилів, те, що я можу швидко схоплювати щось нове. Завжди на все потрібен час, але це тільки йде мені на користь як для футболіста.
«Мені дійсно пощастило, що арбітр не вилучив мене»
— Цього сезону ти оформив хет-трик у ворота «Динамо». Обговорювали той матч із партнерами по збірній?
— Ні, ніхто щодо цього особливо не говорив. А ось момент у грі з «Вересом» згадували.
— Епізод на 14-й хвилині матчу з «Вересом», коли ти вдарив захисника Даниїла Чечера, викликав чимало суперечок. Багато хто вважає, що арбітр мав тебе вилучити. Що скажеш?
— Можу сказати, що не мав права так діяти на футбольному полі, повів себе непрофесійно. В той момент емоції взяли гору, а коли не думаєш про наслідки, робиш дурню. Дуже шкодую про те, що сталося, і вже зробив висновки. Мені дійсно пощастило, що арбітр не вилучив мене, адже таке є неприйнятним у грі.
— Такі емоції на полі могли бути наслідком того, що не давалася гра?
— Сто відсотків так воно й було, особливо в мене. Багато що не вдавалося, а коли таке трапляється, відчуваєш роздратування. Але це моя проблема, і я не хочу виправдовуватись.
— Після матчу Руслан Ротань емоційно згадав про валізи в автобусі, натякаючи на думки футболістів про майбутні поїздки до збірних. Чи справді гравці вже думали не стільки про Верес, скільки про міжнародні матчі?
— Ні, в мене особисто точно такого ніколи не було. Завжди налаштовуюсь на кожну гру, для мене важливо завжди бути у фокусі. Іноді потрібно приймати те, що суперник зіграв краще за тебе. Я кажу особисто за себе. Я програв дуель центральному захиснику «Вереса», і це потрібно визнати — він був кращий. Тут для мене ніяких питань немає, єдине, повторюся, дуже шкодую, що так вчинив. Висновки вже зроблені.
«Іноді чемпіонські команди можуть не грати ефектно, але перемагати за рахунок характеру»
— «Полісся» в цьому сезоні вже перемогло «Динамо», «Шахтар», «Харків». Це шлях до чемпіонства?
— Ми завжди ставимо перед собою найвищі цілі і хочемо до них йти. Але сезон довгий, попереду багато матчів, кожен з яких потрібно вигравати. Складно, але віримо, що це можливо.
— Про готовність «Полісся» боротися за чемпіонство говорять дедалі частіше. Що, на твою думку, потрібно команді, щоб реально претендувати на золото УПЛ?
— В першу чергу, вважаю, потрібно проявляти характер. Мати налаштованість на досягнення мети, віру в те, що це до снаги, згуртованість в команді та здатність, коли матчі не вдаються, проявляти волю. Іноді чемпіонські команди можуть не грати ефектно, але перемагати за рахунок характеру, коли потрібно трохи постраждати на полі. Це і є запорука того, про що ви запитуєте.
— Полісся має ці якості?
— Вважаю, так, але потрібно ще працювати.
Вадим Тахтерін
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
