Колишній форвард київського «Динамо» Максим Шацьких, який сьогодні залишив посаду головного тренера ФК «Азія», дав коментар із приводу цієї відставки.
— Максиме, чи стало для вас рішення ФК «Азія» про припинення співпраці несподіванкою?
— Та, як вам сказати… У принципі, ні. Був готовий до такого розвитку подій. «Азія» зараз буде трошки перебудовуватися, в іншому напрямку рухатися, скажімо так. Сіли з керівництвом, поспілкувалися й вирішили, що вони спробують щось новеньке.
— Чи залишилися у вас претензії або образи на керівництво ФК «Азія»?
— Ні. Жодних. Все добре. І руки потиснули один одному, і обнялися. Усе по-людськи, по-чоловічому.
— Ви були головним тренером «Азії» сезон. Це не мало. Як оціните цей етап у своїй тренерській кар’єрі?
— Я узявся за цей проєкт разом зі своїм штабом, бо мені було цікаво подивитися, як і що ми зможемо зробити, створивши команду з нуля. Без жодного футболіста і члена персоналу. Ми виконали колосальний обсяг роботи, починаючи з листопада минулого року.
Це були і численні перемовини з гравцями, яких ми відбирали не лише за професійними, а й за людськими якостями. Фінансові моменти узгоджували… І, знаєте, ми з усім впоралися.
— Коли ви тільки очолили «Азію», ми з вами спілкувалися, і тоді ви сказали, що завдання команди — «виграти все». Не вийшло. У чому причина?
— Так, у підсумку, по завершенню сезону 2026, ми зайняли лише четверту сходинку. І це не наше місце, зважаючи на той рівень гри, який показувала команда. «Азія» була найбільш атакувальною командою, демонструвала найвидовищніший футбол у чемпіонаті Киргизстану. Ми намагалися грати дійсно у футбол. Чи могли ми краще виступити? Однозначно, так. Але от ці от, а якби і все таке інше, не люблю я. Повторюся: ми виконали колосальний обсяг роботи і нею задоволені.
Четверте місце — дуже непоганий результат, бо у нас нічого свого не було й практично немає і досі.
— Ви зараз про що саме, уточніть.
— Спершу не було навіть власного стадіону. Його вже збудували. Нещодавно відбулося відкриття, грандіозне шоу було. Навіть один матч на ньому вдалося зіграти. А бази немає. Поле для тренувань нам то давали, то не давали.
От таких робочих нюансів вистачало, й вони позначилися і на результатах, і на команді загалом.
— Що далі? Маєте вже якісь варіанти продовження тренерської кар’єри чи плануєте зробити паузу й відпочити на пляжі у якійсь теплій країні?
— Спокій нам тільки сниться. Ніяких пляжів. Я повністю відкритий й готовий одразу ж перемкнутися на новий проєкт, виконувати нові завдання. Та я розумію, що зараз майже всюди сезони в розпалі, а на паузу команди підуть лише наприкінці листопада — на початку грудня. Так що… Чекаю на пропозиції.
— Знаючи про ваше ставлення до «Динамо» і київського клубу до вас, зрозуміло, що з «біло-синіми» ви готові працювати хоч зараз. А якщо буде пропозиція від іншого клубу з УПЛ?
— Готовий буду її розглянути. Як вже говорив, я повністю відкритий до перемовин і до співпраці. Буде конкретна пропозиція, буду думати.
— Ви ж чудово знаєте, що з безпекою в Україні зараз все дуже непросто. Не боїтеся, скажімо так, жити в країні, де триває повномасштабна війна?
— Нічого не боюся. У мене ж сім’я там. І дружина, і доньки, і зять, і внучка. Як тільки буде конкретна пропозиція, беру квиток і вилітаю до України.
Віктор Глухенький