Колишній півзахисник збірної України Сергій Попов поділився очікуваннями від матчу 5-го туру групового етапу Ліги націй проти Північної Ірландії.
— Коли сьогодні згадуєте матч проти Північної Ірландії в Белфасті 30 років тому, що найперше постає перед очима?
— Як не дивно, для мене той матч не був складним. Ми перемогли завдяки єдиному голу Сергія Реброва наприкінці зустрічі. З огляду на рахунок, нам довелося оборонятися, але, скажімо так, у нас були й складніші матчі.
— Якою була атмосфера на стадіоні «Віндзор Парк» під час того матчу?
— Атмосфера на стадіоні була справді футбольною. Уболівальники гучно підтримували свою команду до останньої хвилини, тим більше, що рахунок був мінімальним. Та й погода, як для тих країв, була хорошою. Тому спогади залишилися приємні, тим паче, що ми перемогли. Пам’ятаю, Йожеф Сабо нам сказав, що передстартове хвилювання відчувалося, але ми з ним упоралися.
— Що являло собою ваше покоління збірної України?
— Хоча збірна України тоді лише робила перші кроки, у її складі були футболісти високого індивідуального рівня (це був перший в історії незалежної України відбірковий турнір до чемпіонату світу — авт.). Згадайте хоча б Віктора Леоненка, який на той час був справжньою зіркою, Юрія Максимова, Юрія Калітвінцева, Олега Лужного… Вони сформувалися ще за часів Радянського Союзу, зокрема в київському Динамо, яке тоді домінувало в союзному футболі. До них додалися сильні виконавці з інших українських клубів. Тож у нас була команда з досвідченими та майстерними гравцями, здатними вирішувати серйозні завдання.
— Якби сьогодні вам запропонували зіграти за збірну України, яке покоління ви б обрали — своє чи нинішнє? Чому?
— Я не прихильник порівнювати збірні різних поколінь. Зараз у нашій національній команді грають футболісти високого рівня, багато з яких виступають у європейських чемпіонатах. У наш час таких можливостей практично не було. Українські футболісти ще не мали такої популярності в Європі, як сьогодні. Лише Віктор Скрипник грав в одному з топ-5 чемпіонатів Європи — у Німеччині, і це вже було великою подією для українського футболу.
Тепер ми можемо оцінювати рівень наших футболістів, спостерігаючи за їхніми виступами на тлі гравців провідних європейських клубів. У нас такої можливості фактично не було, адже ми не мали змоги перевіряти себе на такому рівні. Якщо ж говорити про вибір між двома поколіннями, то я, звичайно, віддав би перевагу своїм партнерам, з якими грав. Я добре знаю їхні можливості. Водночас у нинішній збірній є чимало майстерних футболістів, які могли б суттєво посилити нашу команду зразка 1996 року та зробити її більш збалансованою.
— Що б ви порадили нинішньому поколінню збірної України напередодні матчу з Північною Ірландією 14 листопада?
— Я не думаю, що футболіст, виходячи на поле у футболці збірної України, потребує якихось особливих порад чи закликів. Кожен гравець і так прагне якнайкраще зіграти за національну команду та зробити все для перемоги. Тому я навіть не знаю, яку пораду міг би дати нинішнім збірникам. Просто хочу побажати хлопцям позитивного результату й хорошої гри. Це радше моє побажання, ніж порада.
Олександр Петров