Відомий експерт Олег Федорчук поділився враженнями від поєдинку 5-го туру Ліги націй між збірною Північної Ірландії і збірної України (1:0).
— Олеже Вікторовичу, що взагалі відбувалося на футбольному полі в Белфасті? Дайте свою оцінку побаченому.
— Як уболівальник і патріот своєї країни, я бажав успіху, але прогнозував нічию — 1:1. За статистикою гра приблизно такою і вийшла, проте в цифрах вона виявилася дуже красномовною. Ці показники підбивають підсумки так званого «іспанського» вектору розвитку нашого футболу за останні 10 років.
— Маєте на увазі стерильний контроль м’яча?
— Відповідальний за це той, хто прищепив цю філософію. Я б навіть назвав її не іспанською, а «барселонською», адже мадридські Атлетіко та Реал у такий футбол не грають. Поясню, що маю на увазі. Беремо статистику: за володінням м’ячем ми перемагаємо, але за двома ключовими компонентами ми взагалі неконкурентні. Перший — виграні єдиноборства: ми програємо боротьбу 60 на 40 як у цьому поєдинку, так і в усіх попередніх матчах. Другий і найголовніший компонент — дотики у штрафному майданчику суперника, де ми поступаємося втричі. Якщо ми не гратимемо біля чужих воріт і не виграватимемо там боротьбу — результату не буде.
Тому закономірним є такий підсумок роботи нинішніх тренерів: якщо брати всі сім ігор, які вони провели на чолі збірної, то маємо чотири поразки, одну нічию та дві перемоги. Це дуже слабкий результат. А як потрібно змінювати тренерів, наочно показала Італія — з приходом Манчіні та Раньєрі, який працює технічним директором. Три перемоги в останніх чотирьох матчах, і вони вже на першому місці: ніхто нікого зі складу не змінював, але гра змінилася кардинально.
— Який висновок можемо зробити з цієї гри?
— А висновок такий: якщо ви хочете щось змінити, насамперед треба знайти спеціалістів, які мають досвід проведення цих змін. При всій симпатичності цього тренерського штабу Мальдери, їм бракує знань і досвіду — вони лише дебютують у ролі тренерів. Усім без винятку! Жоден із фахівців, які сьогодні працюють у збірній, раніше не працював самостійно головним тренером на дорослому рівні. Гадаю, це світовий рекорд.
Не знаю, яка ще країна може дозволити собі такі експерименти. В авіації ніхто не довірить керувати пасажирським лайнером чи F-16 недосвідченому льотчику. Ось це я хотів би сказати перед тим, як ми детально розберемо матч.
— Серед гравців, які вийшли на заміну, когось можете відзначити зі знаком «плюс» чи «мінус»?
— Заміни були дуже запізнілими. Краснопір так і не увійшов повноцінно в гру. Синчук непогано вийшов: зробив дві спроби в дриблінг — до цього ніхто навіть не дозволяв собі такі речі. Індивідуально зіграв яскраво, відчувалося, що вирувало дуже багато емоцій, але вийти в такому матчі, коли вирішувалася фактично доля турнірної таблиці, дуже непросто. Проте часу було надто мало, тому цим гравцям я б оцінки не ставив.
— Чи виграємо бодай Грузію в наступному матчі, і чи залишається у вас віра в цей тренерський штаб?
— Якщо ми вже не виграємо у Грузії… Нічия нас ще задовольнить (з турнірної точки зору), але якщо програємо — думаю, це буде прощальний матч для тренерського штабу Мальдери. Це звучить банально, але іншого рішення не зрозуміє ніхто.
Водночас гравці повинні увімкнути відповідальність і згуртуватися, бо інакше я не бачу сенсу їхнього перебування у збірній. Це стосується і тренерського штабу, і цих гравців — особливо тих, хто вже у такому, скажімо, немолодому віці (не будемо говорити «ветерани»), і особливо тих, кого викликають за якісь минулі заслуги, давні голи і так далі.
Хлопцям треба зібратися і готуватися вже із сьогоднішнього дня, тому що потенціал є, і окремі відрізки показують, що він є, але ж жодного матчу ми не провели рівно два тайми.
Владислав Лютостанський