Без надії сподіваюсь

При всьому моєму скептицизмі по відношенню до тренерської кваліфікації Олександра Хацкевича не очікував побачити таке безпорадне «Динамо» в матчі з «Шахтарем» на суперкубок. Паулу Фонсека з легкістю здобув першу перемогу над новим наставником киян. Динамівці виглядали слабко в тактичному плані, про злагоджені колективні дії мова взагалі не велася.

Навіть у компоненті фізичної готовності на фоні меншості суперника ніякої переваги в киян не було, хоча здавалося, що враховуючи завдання подолати кваліфікацію Ліги чемпіонів, повинна бути.

Ілюстрацією теперішнього стану «Динамо» є безпорадність під час та після матчу у очах головного тренера киян і його найбільш авторитетного помічника Олега Лужного. Бурхлива діяльність у кадровому напрямку, яку після поразки розвели наставники киян викликає тільки гірку посмішку. «Сирий» Бєсєдін, слабкий Антунеш, неготовий конкурувати Рибалка, такої прямоти ми не бачили від жодного тренера киян.

Звісно є достатньо прихильників клубу, яким така прямота імпонує, але справа в тому, що тренерська діяльність у футболі оцінюється по результату. Прямота непідкріплена нічим на результат не впливає. Хацкевич і Лужний не ту сферу діяльності вибрали. Вони б гарно виглядали, наприклад, в Генеральній прокуратурі України, коли б з палаючими очами з трибун розказували про негідників у Верховній Раді, в заздалегідь запланованому серіалі про боротьбу з корупцією. Там результат не головне – необхідний сам процес. У футболі ж необхідно думати, як запобігти швидким атакам у виконанні Марлоса, Тайсона та Бернарда, а з липня цього року шукати, що протиставити Фреду. І це тільки в першості України, в Європі завдання значно ускладнюється.

Тактика. Сучасний футбол вимагає від тренерів створювати таку систему гри, щоб забезпечити оптимальну взаємодію 11 гравців команди. Часи коли матчі вигравалися завдяки індивідуальним діям виконавців вже давно пройшли. Тактичні схеми дозволяють впорядкувати дії футболістів та змусити їх працювати злагоджено. Успіх «Динамо» під керівництвом Сергія Реброва був головним чином обумовлений тим, що тактична схема 4-1-4-1 дозволяла футболістам створювати на полі трикутники та отримувати чисельну перевагу на ділянках поля. Звісно використання такої системи гри не є якимось ноу-хау, але це дозволило досягти значного прогресу в колективній взаємодії.

Досягати успіху можна за іншої системи, провідні клуби світу взагалі здатні забезпечувати взаємодію на полі завдяки багатьом геометричним фігурам. Але Олександр Хацкевич взагалі не пропонує ніякої системності в діях. Двійки на флангах легко нейтралізуються мало-мальськи грамотною тактично командою. Закидання на центрфорвардів також малоефективні навіть, якщо на місці Мбокані та Бєсєдіна були б Кавані та Бензема. При схемі 4-4-2, якщо розраховувати на успіх, опорні півзахисники повинні бути здатними робити кожен більше 100 ТТД та вигравати більше 50 % єдиноборств. Віталій Буяльський за 78 хвилин у матчі за Суперкубок зробив 40 ТТД при браці в 55%. Пара Сидорчук – Шепелєв виглядала більш переконливо в матчі з «Чорноморцем», але необхідно враховувати рівень суперника. Володимир Шепелєв дуже перспективний гравець, але навряд чи йому вдасться самотужки витягнути тактично безпорадну команду. Схема 4-4-2 передбачає також мобільність та ефективність форвардів. Ідеальною парою були Андрій Шевченко та Сергій Ребров, які були здатні робити по 70 – 80 ТТД за матч з кращими командами Світу та вміли самостійно загострювати гру. Зараз пара таких форвардів коштувала б мільйонів 150 євро. Д’ємерсі Мбокані далеченько до таких показників: він зробив у матчі на суперкубок 48 ТТД, а в матчі першості з «Чорноморцем» 39 при височенному браку. Артем Кравець та Жуніор Мораєс здатні посперечатися з Мбокані в ефективності, але до Шевченка та Реброва їм також далеченько.

Згоден, що не Хацкевич винен, що в «Динамо» брак висококласних гравців, але завдання тренерів вчити головним принципам системи гри виконавців, що є. Головні принципи гри при системі 4-4-2 є вміння перехоплювати м’яч у суперника та швидкий перехід з фази оборони в атаку. З усім цим у киян проблеми. Пресинг киян після ліквідації «ребровських трійок» на полі більше схожий на імітацію. Відсутність взаємодії, лінивий Мбокані, провали в центрі після підключення центральних півзахисників до пресингу.

З переходом з фази оборони до атаки також проблеми, тому що гравці «Динамо» не вміють відкриватися для контратак: центральні півзахисники зав’язані в своїх зонах, Ярмоленко звик отримувати м’яч в ноги, Віда не лівий захисник, Мбокані не біжить, Гармаш не форвард.

Кадрова чистка. Замість того, щоб все-таки визначитися з тактичною системою Хацкевич і ко прийнялися за кадрову чистку команди. При цьому кроки далекі від системності та нагадують принцип художників – я так бачу.

Виявляється матч з «Шахтарем» відкрив очі тренерському штабу на невідповідність вимогам «Динамо» Віторіно Антунеша. Ніби не було постійних провалів португальця в відповідальних матчах минулих сезонів. Історія з комплектацією лівого флангу киян взагалі чисто «динамівська» часів президентства Ігоря Суркіса. Євген Макаренко нічим не поступався своєму португальському опоненту, але при підписанні нового контракту йому запропонували суму, яка в кілька разів поступається контракту Антунеша. Євген пішов на принцип і контракт не підписав. Хацкевич зробив нерішучі кроки по поверненню Макаренко. Умовити не вдалося. Потім білоруський фахівець відправляє у оренду Богдана Михайличенко. Сприяти прогресу молодих виконавців то не царська справа.

Після трансферу Антунеша в «Хетафе» кияни взагалі залишилися без номінальних лівих захисників. Чому Антунеша не відправили в «Хетафе», ще рік тому. Думаю, що й Макаренко був би в команді і Михайличенко отримав довіру тренерів. Питання залишається відкритим.

На прес-конференції Хацкевич заявив, що Бєсєдін ще сирий. В той же час, в основі «Динамо» виходить Мбокані, який не одноразово публічно плював на клуб з яким в нього контракт і який повернувся до Києва лише тому, що більше ніде не користується попитом. Мбокані непоганий гравець, потенційно найсильніший форвард киян, але немає в нього мотивації грати в Україні. З цим нічого не поробиш. Навіщо робити на нього ставку не зрозуміло. Крім, того чималенький оклад Д’ємерсі змушує замислитися на питанням режиму економії в «Динамо». Тай в ситуації з Сергієм Ребровим виходить справа не тільки в грошах.

На правий фланг придбано Томаша Кендзьору, а Олександра Тимчика відправлено в оренду. Побажаю поляку закріпитися в клубі, але його потенціал не на стільки більше від Тимчика, щоб витрачати значні кошти на його трансфер.

Сергій Рибалка звісно демонструє в останні роки регрес в грі, але навіщо повертати в команду Олега Гусєва, який вже навряд чи принесе користь команді. І що робити з Євгеном Хачеріді, які також не прагне до прогресу.

Звинуваченнями в невдачах гравців тренерський штаб «Динамо» зуміє зберігати обличчя кілька тижнів, але його величність результат змусить замислитися над адекватністю такої поведінки, навіть Ігоря Михайловича Суркіса.

Висновки. Писати зараз, що з тривогою чекаю на матч з «Шахтарем», вже не доречно. Особисто я вже не сподіваюсь на позитивний результат. З тривогою я чекаю протистояння з «Янг Бойзом». Швейцарці значно поступаються гірникам у майстерності, але принципи сучасного футболу розуміють. Що й довели минулого року, вигравши у «Шахтаря». Сподіваюсь, що принципи сучасного футболу розуміють у тренерському штабі «Динамо».

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости