Я думаю більшість вболівальників не знали, чого чекати від цього матчу. З одного боку, як і перед кожним матчем Динамо з сильним суперником, не покидає надія, що ми виграємо і покажемо найкращу гру в сезоні. Але з іншого - останній програш Ворсклі та нічия з Шахтарем особливих сподівань не надавали.
Ось так я можу описати свої почуття перед матчем.
А під час гри мені часто здавалось, що гравці просто бояться грати. Бояться йти вперед, віддавати гострі передачі, грають або назад або поперек або довгим забросом вперед на "авось". Про контратаки теж нема чого казати, Дуже часто, особливо в першому таймі, коли Наполі йшли вперед, після їх ударів чи невдалих передач підбір був за Динамо, але що далі? Вперед біжить 3 футболіста, всі інші - йдуть пішки.Наступна тактична схема після "пас назад, пас поперек, навіс вперед на авось" це "грай на Ярмолу - він сам розбереться". І вже не вперший раз навіть в чемпіонаті України, проти нього просто грають 2-3 футболісти, беручі кількістю, і просто його "з'їдають". Наприклад дуже часто так грав Сидорчук: "коротко на Ярмоленка - і хай він йде вперед, а я поки пойду, посимулюю". Звісно під таким пресингом гра йти не буде, навіть при бажанні, - просто грати не дають. А тим часом на протилежному фланзі Цинганков чекає, коли нарешті побачать, що його ніхто не накриває і він має величезні зони перед собою. Доречі, не дивлячись на його помилки, він, на мою думку, був одним з небагатьох, який не боявся, сміло йшов обіграш. По ньому було видно, що він вийшов на поле грати у футбол, а не відбувати номер. А помилки можно спокійно списати на недосвідченість, яка виправляється практикою та аналізом гри. А чим виправдати помилки на рівному місці інших футболістів? Так, Наполі пресингувало, але помилки ці виникали навіть не під тотальним пресингом. Особливо мені запам"ятались в першому таймі як Антунеш та Макаренко мало не привезли гол в свої ворота в простих ситуаціях біля своїх воріт. Або по м"ячу не попав, або вибив прямо в ноги супернику. Ну а вихід СаШо, а потім різка зупинка, замість грати на виході до кінця призвела до першого голу. Звісно, до цього також призвели помилки в захисті, але ця остання найбільше кидається в очі, бо на мою думку воротар мусив виручати команду в такій ситуації.
Від всього цього склалося враження, що або більшість гравці якось здавлені психологічно, або просто не хочуть грати і вийшли на поле "відбувати номер". Я не думаю, що вищезгадані тактики "бий-біжи" та "Ярмола розбереться" бралися під увагу тренерським штабом. Просто або страх або недостатнє бажання футболістів не дали команді реалізувати те, що від них вимагалось. Або їм потрібен командний психолог, або "волшебний пєндєль".
Звісно, це тільки моя думка, і вона не претендує, щоб бути абсолютно вірною, але захотілося нею поділитись. Дякую за увагу.
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Загрузка комментариев
