Уривок з книжки “Сільвестров О.В. Олег Блохін/ О.В.Сільвестров.-Харків: Фоліо, 2012.- С.82-87.” і невеличкі роздуми з приводу наведеного уривка...Книга про Олега Блохіна, тому вся увага на ньому, але все таки уявлення про конспекти Лобановського дають і можливість подумати про них теж.
..«…Коли Валерій Лобановський очолив київське Динамо, йому було 34 роки. Легендарний форвард команди Соловйова завершив кар’єру 1968 року й одразу ж очолив досить середню на той момент команду першої ліги – дніпропетровський Дніпро. Вже через три роки молодий тренер вивів команду до вищої ліги, за що дістав звання заслуженого тренера Української РСР. Більш того, в чемпіонаті 1972 року Дніпро входив до лідируючої групи й до самого фінішу боровся за медалі, посівши за підсумком 6-те місце, наступний сезон завершив на 8-му місці в турнірній таблиці.
У січні команді було представлено ще одного нового тренера – 35 літнього Олега Базилевича. Знаменитий партнер Лобановського по динамівській атаці початку 1960-х після завершення кар’єри футболіста закінчив Київський інститут фізкультури по спеціальності «тренер-методист», а 1972 року очолив донецький Шахтар. Популярна команда на той час перебувала у глибочезній кризі – в попередньому сезоні вона посіла останнє (!) місце в чемпіонаті СРСР і вилетіла до першої ліги. Одначе Базилевич зумів сотворити чудо – всього за рік Шахтар не тільки повернувся до класу найсильніших, але й посів у чемпіонаті високе 6-місце, за що Базилевич також дістав звання заслуженого тренера Української РСР.
Лобановський і Базилевич були не тільки кращими друзями, але й однодумцями. Хоча до Києва вони ніколи не працювали разом, їх погляди на тренувальний та ігровий процес розвивалися паралельно – обидва працювали на д створенням принципово нової концепції комплексної підготовки футболістів протягом усього сезону. Спільна робота в київському Динамо дозволила Лобановському і Базилевичу об’єднати зусилля, що дало їм можливість на базі власних методик розробити і впровадити революційну для командних видів спорту систему підготовки, що ґрунтується на строго науковому підході.
До цього такі методики використовувалися тільки в індивідуальних видах спорту, наприклад у легкій атлетиці та плаванні, звідки педагог-новатор Анатолій Зеленців і почерпнув свою ідею. Цією ідеєю Зеленцов якось поділився з Базилевичем, а той познайомив його з Лобановським. Так склався творчий союз Лобановського, Базилевича і Зеленцова – вони втрьох розробляли різні моделі тренувань, шукали вірні пропорції роботи і відпочинку.
Офіційно, за штатним розкладом. Старшим тренером Динамо вважався Лобановський (так його і представили гравцям), а пост начальника команди обійняв Базилевич. Але вже з перших днів спільної роботи в клубі обидва називали себе…старшими тренерами команди, на рівних брали участь у навчально-тренувальному процесі, спільно вирішували питання побуту футболістів. Із таким «двовладдям» у футбольних командах ніхто до київських динамівців іще не стикався, тому в газетах, до речі, Базилевича якщо й називали «старшим тренером», то з обов’язковою приставкою «з виховної роботи». Зеленцов став неофіційним консультантом обох наставників.
Склад команди в міжсезоння практично не змінився: завершив кар’єру найдосвідченіший захисник Вадив Соснихін, зате нарешті зміцнився напад – із Зорі було повернуто Володимира Онищенка. Навесні 1974 року Динамо за традицією виїхало на збори до Гагр. Потім ці дні хлопці згадували з усмішкою й одночасно…здриганням.
Тренування на півдні проходили по тричі на день і навіть зовні нічим не нагадували колишні. Базилевич і Лобановський протягом 20-30 хвилин. Пересуваючи фішки по макету футбольного поля, знайомили гравців зі змістом чергового тренування. Ветерани клубу скептично посміхалися, дивлячись на макет. Щоранку лікарі перевіряли вагу, кров’яний тиск, пульс футболістів. «Комедія ! Кому це все потрібно, лікарю !? – незадоволено бурчав у такі хвилини Рудаков.- Ми і не знаючи свого тиску п’ять разів чемпіонами були…»
Але найбільше змінився зміст тренувань – обсяг, інтенсивність, швидкість, атлетизм навантажень підвищилися приблизно вп’ятеро. У Блохіна (як, зрештою, й у багатьох інших динамівців) почали сильно боліти м’язи спини, які раніше ніколи так не навантажувалися. Часом запропоновані тренерами вправи викликали у команди ледь не відкритий протест.
Олег Володимирович згадував, як вони приходили на заняття до зали, а посеред неї – легкоатлетичні бар’єри, пудові гирі ,важко набивні м’ячі. Після добрячої розминки всі мусили виконати тест. Набивний м’яч слід було підкинути не руками (руки в цей час були зайняті іншим набивним м’ячем), а ногами, пробігти, потім пролізти під бар’єром, штовхнути гирю десять разів, іще пробігти, перестрибнути через бар’єр, знову повправлятися з м’ячем. І все це – у швидкому темпі, в межах контрольного часу !
Виконавши тест, Блохін приліг на мат і заплющив очі, намагаючись хоч трохи відпочити. На питання Базилевича, чи не втомився він, Олег нічого не відповів, тільки глянув на тренера з подивом – хто ж не втомиться від таких навантажень ? Але Базилевич із усмішкою сказав йому: «Відпочинь трошки та ще раз спробуй».-«Хоч стріляйте, - відповів Блохін, - більше не можу!»
Після занять тренери оголосили, що гравці виконали…тест космонавтів(!) і можуть відпочивати. Увійшовши в кімнату, Олег жбурнув бутси під ліжко, втомлено впав у крісло і сказав Буряку: «Все, Льоню, кидаю Динамо…Нехай Лобановський свої досліди проводить з іншими. Я не можу більше!» Тієї весни з Динамо збиралось йти, мабуть, пів команди. Щоправда ніхто не пішов, але до багато чого команда звикала важко.
Перед першим матчем чемпіонату СРСР у Києві з донецьким Шахтарем ,який завершився мінімально. Перемогою Динамо з рахунком 1:0, Лобановський оголосив гравцям про введення нової системи після матчевого відновлення. Тепер після кожної гри футболісти їхали не додому, а на базу в Конча-Заспу, де весь вечір відпочивали – дивилися телевізор, грали на більярді або в шахи, читали книги з командної бібліотеки. Перед відбоєм гравці отримували від лікарів порцію вітамінів (через кілька років для цього на базі навіть з’явилася спеціальна кімната - коктейльна), вранці робили зарядку в сосновому лісі, потім снідали і проходили цілий комплекс відновлюваних процедур – парна лазня, кисневі намети, гідромасаж. Опівдні гравців відпускали по домівках.
Думки динамівців із приводу нової системи відновлення розділилися. Буряку нова система сподобалася – Леонід говорив другові, що раніше, повернувшись після матчу додому, через надто сильне емоційне збудження він не міг заснути до 3-4 години ночі й наступного дня почувався в’ялим і розбитим. Але якщо перемога викликала особливо позитивні емоції, т опісля поразки на багатьох насувала важка депресія, що призводило до нервових зривів, постійних конфліктів з оточенням, грубощів, а в гіршому випадку – зняттю стресу алкоголем. Блохін (як і деякі інші гравці) внутрішньо так і не прийняв нову систему – хоч він часто сам перебував у такому стані, що й буряк, одначе вважав, щ опісля матчу вдома йому все-таки краще.
Але все ж хоч як важко було Олегові та його партнерам пристосуватися до новацій, їх плоди у грі команди виявилися майже відразу – якщо раніше Динамо набирало форму по ходу сезону, що призводило до постійних спадів у грі команди, то тепер кияни зі старту демонстрували прекрасну функціональну підготовку. Крім того, Лобановський і Базилевич із математичною точністю прораховували тактичну модель гри команди, в якій упевнені домашні перемоги чергувалися гостьовими нічиїми. Все це дозволило Динамо у статусі лідера чемпіонату підійти до матчу 13-го туру з ленінградським Зенітом, який увесь цей час тримався трохи позаду.
Останнє тренування напередодні кожної гри традиційно завершувалося двосторонньою грою основи й дубля. Лобановський і тут застосував новацію – гра скоріше нагадувала тренування боксера-професіонала, який підбирає собі спаринг-партнера, схожого за манерою бою на майбутнього суперника. Гравцям основи Лобановський запропонував уявити, що перед ними Зеніт, у той час як кожному дублерові тренери видали конкретне тактичне завдання і уважно простежили за його виконанням, у результаті чого манера гри дубля дійсно стала нагадувати манеру гри ленінградського клубу. Надалі ця тактична новація стала важливою частиною системи Лобановського.
Гра з Зенітом стала ключовим матчем чемпіонату СРСР – кияни розгромили найближчого переслідувача з рахунком 5:0, при цьому покер (так у футболі заведено називати чотири м’ячі забиті одним гравцем) у ворота ленінградців забив Олег Блохін. Ця перемога практично зняла питання про чемпіонство…»
Висновок. От що я зрозумів із наведеного вище уривку, стосовного того, як можна спробувати реанімувати ДК керуючись конспектами Лобановського:
Тренер має бути кваліфікованим, бажано з помічниками-однодумцями, гарним тренером з фізичної підготовки та вмінням налагодити дисципліну в команді. Враховуючи сучасні тенденції, не завадить добра селекційна служба як і Україні, так і за кордоном.Активніше “юзати” дубль. Не закупорювати першу команду, типу: раз у неї раз потрапив, то це вже навічно.
Отут потрібно зробити поправку, що час змінився. Лобановський сам говорив, що гравці стали іншими: більш інтелектуальні. Солдатські методи із суворим казарменим режимом вже навряд чи підійдуть для таких гравців, як Велозу або Кранчара. Футбол також ступив уперед. Так, Лобановський був першопрохідцем у науковому підході до гри, але він платив дуже високу ціну за це. Його команди довго не жили. Після успіхів у 74, 86 і 2000 році, слідував спад. Команда будувалася по-новому. І задається мені, позамежні фізичні навантаження мають пряме відношення до згаданого питання.
Ну, це так, курсивом і суб’єктивно. На ідеальність і вичерпність судження не претендую.
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 1
Загрузка комментариев
