Писать комментарии
и сообщения, а также вести блог
Ставить прогнозы
и выигрывать
Быть участником
фан-зоны
Чому полковники не бігають? Тому що бігаючий полковник у мирний час викликає сміх, а у воєнний - паніку. Ця армійська премудрість згадалася з приводу чергової бурі в стакані води, тобто дискусій навколо поведінки тренера у технічній зоні під час матчу та її вплив на перебіг гри.
Коли твоя команда зайшла у смугу невдач і встановлює турнірні антирекорди, то мимоволі звертаєш увагу не те, що на емоції тренерів, а на шнурки на їхніх кросівках, на бейсболки і куртки.
Давно було. Якось у 80-х мені довелося дивитися на динамівській базі на Нивках якийсь підлітковий матч, де одну з команд тренував уже знаменитий Євген Рудаков, а іншу ще не знаменитий Олександр Чубаров.
Не знаю, який там був турнір, за що вони грали, але запамяталася ця гра ну просто кінематографічною різницею у поведінці двох тренерів.
Якщо ми вважаємо футбол творчим видом людської діяльності, а він таким і є насправді, то мусимо визнати право його учасників, авторів на експерименти, ризики і помилки.
Матч Динамо-ЛНЗ якраз і став такою очевидною помилкою ГТ Шовковського, який, очевидно, як і більшість болільницької спільноти, диванних експертів, занадто переоцінив вагу перемоги Динамо над Зріньськи і, зокрема, роль Ярмоленка як форварда (ми вже бачили і Вербича, і Гармаша на цій позиції в ролі каліфів на час).
Згідно з частинами першою та другою статті 34 Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної” спортивні заходи, у тому числі міжнародні, проводяться в Україні державною мовою. Спеціальні іншомовні терміни, що вживаються в окремих видах спорту, можуть використовуватися без перекладу.
Чудес на світі не буває. а якщо буває, то їх творять лише ЗСУ.
Коли спостерігаєш оте видовище, яке нам показали обидва наші (ще живі?) представники в єврокубках. то періодично в голову лізе лише одне - а хіба ми чекали на якесь диво? А кому такий футбол потрібен?
Здається, він не приносить задоволення нікому - ні вболівальникам, ні власникам клубів, ні самим так званим футболістам.
Насправді, все стало тільки гірше для нашої збірної. Вона знову опинилася в зачарованому колі - знову треба вигравати лобовий матч, знову сподіватися на когось третього, який зможе відібрати очки у найближчого конкурента.
Між тим, перед матчем проти Азербайджану здавалося все в руках команди Реброва.
Кабаєв, який не хоче ходити з опущеною головою, очевидно, забув. в якій команді він грає. Ну, гаразд, якщо йому пх на ті перемоги. які здобувалися в Динамо потом і кровю попередніх поколінь. що ж, буває. Не будемо тут займатися, прости Господи, ейджизмом, чи розяснювати різницю між Привозом і Бесарабкою.
https://dynamo.kiev.ua/uk/news/445590-serhii-sydorchuk-pro-rozmovu-z-oleksiiem-mykhailychenkom-ya-vvazhav-todi-i-vvazhaiu-zaraz-shcho-treba-bulo-zrobyty-zaminu
Згадується той епічний матч Динамо - Шахтар в Кубку України 2019/2020, з розбитими головами, з шикарними голами, з перемогою Динамо у меншості.
Градус розмов навколо можливої чи необхідної (непотрібне закреслити) заміни головного тренера збірної України підвищується з наближенням вирішального етапу участі збірної у відборі на ЧС-2026. Масла у вогонь хлюпнули і повідомлення про предметний інтерес Панатінаїкоса до персони Сергія Реброва.
Як сказав би класик, в руках у Реброва опинилася шагренєва шкіра з усіма зрозумілими наслідками.
Можна по-різному ставитися до статистики. можна називати її грою цифр, третім різновидом брехні, чи навіть продажною дівкою імперіалізму.
Але нікуди не дінешся від того, що саме масив статистичних даних, а не якісь гіпотези. теорії чи емоції, служить надійною основою для аналізу у будь=якій сфері людської діяльності.
