Стокгольмський синдром (англ. Stockholm Syndrome) — психологічний несвідомий захисний стан, який характеризується прив'язаністю жертви до кривдника. В процесі захоплення, викрадення або застосування (чи загрози застосування) насильства, жертви починають співчувати своїм загарбникам, виправдовувати їх дії, і, навіть, ототожнювати себе з ними, переймаючи їхні ідеї.
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%BE%D0%BA%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%BC20 червня на своїй FB сторінці Сергей Васильев оприлюднив пост під назвою «Стокгольмский синдром» https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=2046447625675040&id=100009294668578 або http://footclub.com.ua/news/Ukraina/Prochie/1903444876/Stokgolmskiy-sindrom. В ньому здебільшого йшла мова про Виконавчий комітет ФФУ який у зв’язку із діями відомого юриста за освітою – пана Павелко – опинився в заручниках його діяльності на посаді президента ФФУ. На мій погляд, не можливо не погодиться із порівнянням та алегорією стосовно більш ніж сорока членів Виконкому ФФУ ( 42 члена і один президент https://ffu.ua/about-ffu/executive) з боку журналіста.
Тим часом події, що розгортаються в професіональному футболі – заміна ФК Полтава на «Чорноморець», яка вже відбулась учора (https://ffu.ua/article/34031) та рокіровка між «Вересом» та ФК Львів, що правда вона потребує погодження від УЄФА та ФІФА за словами члена юридичного комітету ФІФА пана Павелко, – змушують провести паралелі зі станом заручників, відомим як Стокгольмський синдром, і по відношенню до учасників професіонального футболу і зокрема Української Прем’єр-ліги.
Я не стану коментувати події, що призвели до відмови ФК Полтави від участі не лише в змаганнях під егідою УПЛ в новому спортивному сезоні, але взагалі позбавили другий полтавський клуб професіонального статусу. Того що трапилось, вже не змінити. Безумовно цей випадок негативно відображається на іміджі професіонального футболу країни та зокрема репутації УПЛ та її нового очільника Томаса Грімма. Але в сучасному вітчизняному футболі це призвело лише до чергових бюрократичних дій збоку УПЛ і ФФУ, відповідно до ситуації, але які викликають навіть не подив, а відверто іронічну посмішку не лише у вболівальників та прихильників футболу, але й у спеціалістів, якщо вони ще залишились серед «заручників». Адже трактування діючого регламенту змагань УПЛ (спортивний сезон 2017/18), суто формальні дії дирекції УПЛ та чергове засідання виконкому ФФУ у так званому «факсовому» режимі – до речі, наприклад в Швейцарії, звідки родом пан Грімм, факсимільні апарати та факсимільний зв’язок офіційно не використовується із 1 січня 2018 року – вже майже нікого не дивує.
Член виконавчого комітету ФФУ та журналіст на ім’я Валерій Новобранець в своєму пості на FB розгорнуто прокоментував рішення Виконкому ФФУ щодо «Чорноморця»: https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=1707501789303847&id=100001321275241. Рішення приймалось за допомогою «сучасних засобів комунікації» та коментується за допомогою сучасних медіа, що, мабуть, вписується в парадигму поведінки сучасної ФФУ до якої я повернусь згодом. Зверну лише вашу увагу на дві обставини. В зазначеній ситуації/колізії наступні пункти Статті 5 Регламенту Всеукраїнських змагань з футболу серед команд клубів Української Прем’єр-Ліги сезону 2017/18 приймались до уваги (https://www.upl.ua/uploads/1707/N6qGptcR6g_e3Ow-UliOHiThv2s4jbPo.pdf)
9.6. У разі відмови клубу ПФЛ першої ліги від включення до складу Учасників УПЛ, право на це отримує клуб, команда якого посіла у підсумковій турнірній таблиці змагань першої ліги ПФЛ наступне місце після команди клубу, що відмовився від переходу до УПЛ. 9.7. У разі виникнення непередбачених цим Регламентом обставин, рішення про склад учасників УПЛ ухвалює Виконавчий комітет ФФУ на підставі пропозицій УПЛ.
ФК Інгулець, що посів те саме «наступне місто після команди клубу, що відмовився від переходу до УПЛ», зайняв четверте місце за підсумками чемпіонату України в першій лізі серед команд клубів ПФЛ України (http://pfl.ua/standings/league/1) і, як з’ясувалось згодом, не відповідав атестаційним вимогам ФФУ до клубів УПЛ, за словами особи на ім’я Валерій Золотухін в коментарях до посту Валерія Новобранця у FB: «Уточню. У Ингульца нет атестата на УПЛ. Это важно.» (пунктуація та граматика Золотухіна, збережена автором блога). Це мабуть було ключовим моментом який призвів до необхідності передавати судьбу вільного місця в УПЛ «Виконавчому комітету ФФУ на підставі пропозицій УПЛ».
Добре. УПЛ спитав клуби, передав вердикт Виконкому і той його затвердив. Бюрократичні процедури виконані у повному обсязі. На мою думку, формально, це так. Але, мабуть, на мій погляд, у найбільш бюрократичному в світі спорту, футболі, є як мінімум цілий ряд стандартних механізмів/практик або процедур, які застосовуються в подібних обставинах, адже футбол це колективний вид спорту та, зокрема, ФФУ, має досить багато колективних органів – постійних комітетів ФФУ (https://ffu.ua/about-ffu/comitets?page=1) серед яких є відповідні профільні структури, що є відповідальними саме за професіональний футбол. Це Комітет з атестації футбольних клубів (голова — Безсмертний Віктор Анатолійович, заступник голови — Протасов Олег Валерійович інші члені невідомі), Комітет професіонального футболу (голова — Протасов Олег Валерійович, співголова — Собуцький Олег Михайлович, заступник голови — Гатауллін Ірек Фархатович і Косевич Олександр Олександрович) і Рада стратегічного розвитку професіонального футболу (Голова — Павелко Андрій Васильович, заступник голови — Костюченко Вадим Костянтинович і Бандурко Олександр Іванович – https://ffu.ua/about-ffu/comitets/19).
Ви не помилились, побачивши прізвище Бандурко, який, як це добре відомо, відсторонений від посади першого віце-президента останнім Конгресом ФФУ в травні поточного року, але досі є заступником Павелко в Раді стратегічного розвитку професіонального футболу… Мабуть, коментарі з цього приводу були б актуальні з боку керівних органів ФФУ, як і формальна позиція наведених вище структур з приводу заміни ФК Полтава на ФК «Чорноморець». Тим часом ми не почули офіційних заяв від Віктора Безсметрого, голови комітету з атестації футбольних клубів та за сумісництвом член виконкому ФФУ та голови Кіровоградської Обласної Федерації Футболу… Між іншим, кропивницька «Зірка», потенційно могла б розглядатись, в якості претендента на вільну позицію в УПЛ, адже вона посіла місце навіть вище за «Чорноморець» за підсумками змагань під егідою УПЛ в минулому сезоні (https://www.upl.ua/ua/tournaments/championship/22?tab=table-2). Але, не пари з вуст. Також, футбольна громада, не почула голосу комітету професіонального футболу ФФУ, який очолює поважний пан Протасов, який вірогідно замінив на посаді першого віце-президента ФФУ того самого відстороненого Олександра Бандурко, не кажучи про справжніх експертів в галузі саме професіонального футболу, як Олег Собуцький та Олександр Косевич і Ірек Гатауллін, на додачу, що є головою національної футбольної профспілки. І, нарешті, лунала тиша з боку Ради стратегічного розвитку професіонального футболу, керівний склад якої красномовно свідчить про майбутню долю того самого професіонального футболу України. Чи я помиляюсь?
Але залишається ще одна особа, яка на мою абсолютно персональну та неупереджену думку, повинна була б висловити свою аргументовану та професійну позицію. Мова йде про того самого громадянина Швейцарії, що очолює ту саму УПЛ в якій останнім часом відбуваються трохи несподівані речі. Томас Грімм промовчав, як і попередні «герої» п’єси під умовною назвою «Неладно что-то в Датском государстве».
Я не маю наміру піддавати сумніву рішення Виконкому та вибір УПЛ щодо ФК «Чорноморець». Я лише звертаю увагу, що відверто не дуже прозорі дії з боку ФФУ та відсутність коментарів так званих ключових дійових персон, що відповідають за розвиток саме професіонального футболу, включаючи керівництво одеського клубу, «Інгульця» та той самої «Зірки» з Кропивницького, абсолютно природно можуть викликати не лише іронічні посмішки та жваві гумористичні коментарі в соціальних мережах та на профільних футбольних Інтернет ресурсах, але й підозри в не зовсім чесних та справедливих, наприклад з точки зору принципу переходу з ліги в лігу на основі спортивних досягнень, рішень того самого Виконкому ФФУ, який, як це вказано вище, може перебувати в стані заручників…
Мовчання з боку футбольних клубів та керівництва УПЛ в особі її нового іноземного керівника призводить до невтішної думки про існування Стокгольмського синдрому не лише в Виконкомі ФФУ, але й в середовищі професіональних футбольних клубів. То б то вони – професіональні футбольні клуби України, зокрема її еліта в особі клубів УПЛ – своєю поведінкою засвідчують про певну «психологічну проблему».
Наостанок залишається додати, що в світі відмови ФК Полтави від участі в професіональному футболі країни, якщо мова йде про професіональний футбол та відповідне експертне середовище, я, наприклад, був би радий почути висновки відповідальних за розвиток футболу комітетів та структур ФФУ, адже погодьтесь, це вже не перший випадок відмови від підвищення в класі клубів ПФЛ але перший в історії українського футболу демарш керівника клубу, який саме за результатами змагань досяг вищого футбольного дивізіону країни і в останній момент поставив під сумнів цілісність змагань в цій футбольній лізі. Невже нікого цей випадок не турбує і шановне експертне товариство УПЛ та ФФУ віддає перевагу мовчанню та абсолютно формальним діям та заявам? А замість офіційної позиції керівництва ФФУ ми можемо побачити пост на Facebook з боку журналіста-члена Виконавчого комітету ФФУ. До речі, дякую йому за цей крок, але питання, як завжди залишаються без відповіді.
Мабуть наш футбол, в тому числі професіональний, не лише опинився в ролі заручника та перебуває в стані «Стокгольмського синдрому», але страждає на патерналізм, який, як відомо виражається у слабкості і нерозвиненості структур громадянського суспільства та присутності «сильної» (авторитарної або диктаторської; тобто такої, яка спирається на апарат примусу, насильства) державної влади, яка узурпуючи багато суспільних функцій, обплутує суспільство і особистість сукупністю дріб'язкових норм, регламентацій і приписів (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%BC). Безумовно це така сама алегорія як і Стокгольмський синдром, але важко не погодитесь, що в українському футболі існує як мінімум мовчазний авторитаризм збоку ФФУ який неминуче призводить до відверто негативних наслідків.
Наостанок хочеться побажати нам усім позбавлятися патерналістських поглядів та настроїв і пам’ятати слова Джона Ф Кеннеді під час інавгураційної промови в якості 35-го президента США: «And so, my fellow Americans: ask not what your country can do for you; ask what you can do for your country.» — John F. Kennedy, inauguration address, on Friday, January 20, 1961January 1961. https://en.wikipedia.org/wiki/Inauguration_of_John_F._Kennedy
P.S. Something is rotten in the state of Denmark. Из трагедии «Гамлет» (действ. 1, явл. 4) Уильяма Шекспира (1564— 1616). Слова Марцелло, наблюдающего появление призрака короля-отца и его встречу с Гамлетом. Иногда выражение встречается в других переводах — «неладно что-то в Датском государстве» и др. Иронически: о признаках явного неблагополучия где-либо, притом что его причины еще не совсем ясны или о них предпочитают умалчивать. https://dic.academic.ru/dic.nsf/dic_wingwords/2266/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%BD%D0%B8%D0%BB%D0%BE
P.P.S. Патерналі́зм (від лат. pater — батько) — система політичних відносин, принцип державного управління або політична практика, за якої одні політичні суб'єкти поводять себе до інших як «батько» до «дітей» в патріархальній сім'ї. В першу чергу мається на увазі поведінка держави або її інститутів у відношенні до громадян, суспільства. (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%BC)
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 7
Загрузка комментариев
