Чи не занадто ейфорії?

Ось і все. Де-факто наша команда там, куди подумки тверезо мислячі вболівальники та фахівці відправили її після матчу зі шведами. Та де там, дехто її відправив туди після безславного матчу з Австрією. Тепер до мікрофона журналістів, до сімей, до відпочинку, до думок сам на сам з собою.

Висновки у мене прості і коротенькі, та про них потім.

Швиденько пробігся Шуріком, зібрав заголовки: Шевченко: «Я доволен тем, как наша команда выступила» Андрей Ярмоленко: «Мы задержались на Евро-2020 дольше, чем Германия и Португалия» Сергей Сидорчук: «Не считаю, что результат вполне заслуженный» Роман Яремчук: «Можем гордиться собой» Илья Забарный: «Мы хорошо провели игру с Англией, хоть и пропустили столько» Александр Караваев: «Мы сделали много ошибок. Но в первом тайме играли хорошо»

Це думки безпосередніх учасників, я спеціально оминаю фахівців, їх не чекають тренування та відкладений відбір до ЧС-2022. І справді чудово, я також пишаюся командою, де та раша, де Німеччина, Португалія... Франція?

Проте... Які думки - такий і настрій. Перемогли у відбірковому турнірі - слава, слава. Вийшли з групи - ми покажемо на що здатні в 1/8, о! Нас вже бояться в 1/4 - нам нема чого втрачати, наші розкуті, а на англійцях тягар відповідальності. Дива не сталося.

А якщо дивитися у майбутне? Ярмоленко, Коноплянка, Степаненко - 31. Циганкову дошкуляють травми. Маліновський навіть не дотягнув до 1/4, Сидорчук - із поваги до капітана Динамо я промовчу. Сподіватися даремно, як Блохін у неповні 34, вони в фіналі не заб"ють. Як Шева в 36 за збірну - навряд чи.

Ось 35-річний Модрич веде хорватів в бій, програли, проте відіграли 1:3 і билися в овертаймі. Ось угорці майже залишали німців за межами Євро, на відстані 8 хвилин. Ось швейцарці відігралися з Чемпіонами світу і змусили помилитися самого Мбаппе. Не хочу я згадувати 2:2 з Нідерландами. Перший матч, все одно програли, та й Нідерланди виявилися королями лише групи. В групових турнірах ми й самі з вусами: Сербію 5:0, португальців 2:1. Таке я вже бачив, коли Сабо бив Росію, а Блохін - Грецію, Турцію, Данію.

Де ж наші подвиги в плей-офф?
Обіграли у більшості шведів? По пенальті в 2006 Швейцарію? І це все. А звідки більшому взятися з такими думками, які я навів вище. Я хочу бачити і критику, і самокритику, конструктивну, аналітичну. Як, наприклад, Бущан себе картав за пропущену торбу м"ячів. Як Нідерланди, які вигравши всі три гри, відправили Де Бура ( Франка) у відставку.

У нас всі герої. І Шевченку, який залишиться, подякують. І навіть П"ятову подякують. Диво не вчора, диво ось: українці закінчили чемпіонат раніше англійців, а свіжішою і вправнішою була саме команда трьох левів.

Простенькі висновки: щоб мріяти про перемоги не лише на шляху у фінальну частину, а в плей-офф серед найсильніших команд, нашим футболістам потрібен не український чемпіонат, навіть не бельгійський. І не оренда в Турцію. Топ-чемпіонати, лише там розвинеться талант і ростиме майстерність. Я щиро вдячний Зінченку, Маліновському, Ярмоленку за їх прагнення спробувати себе на найвищому рівні, за намагання Романа Яремчука заграти в сильнішому, ніж Бельгія, турнірі. Хто там ще, Коваленко?)) І навіть ваші коменти свідчать, що стеля збірною досягнута. Як не тішить мене все позитивне, я мрію, щоб наші футболісти досягали більшого. В країні війна, проте у вас всі умови, навіть кращі, ніж у молодого Шевченка, і талант є, не зупиняйтеся, не зупиняйтеся! Не заспокоюйтесь сьогодні і не заспокоюйте нас. Тільки вперед, тільки до гучніших перемог.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости