Великий у минулому футболіст зі своїм свідоглядом, політичними поглядами, принципами, сьогодні разом із нами обурюється найгіршим проявам сучасного футболу.
Виступами за "Лаціо" він прославився як один із небагатьох футболістів, що відкрито заявляв про свої фашистські переконання. Його зіґи в напрямку фанатських секторів "іррідучібілі" увіковічнено у фотографіях.
Сьогодні Ді Каніо є головним тренером англійського клубу "Свіндон Таун". Там він використовує звичні для себе методи — жорстку дисципліну і вірність клубу та футбольній справі. Італійця часто критикують, бо він може дозволити собі вдарити гравця, образити його, замінити на самому початку матчу. Уявіть собі ще радикальнішого Кварцяного і на 15 років молодшого. Адже іноді навіть пан Віталій не може собі дозволити те, що робить Паоло. Днями наставник "Свіндон Таун" поспілкувався з Джо Бернштайном, кореспондентом "Daily Mail", розповівши йому про своє ставлення до сучасного футболу, до підопічних та загалом про власне життя в Англії. Доволі концептуальний матеріал, до слова (а іншого "БФ" і не публікує).
Паоло Ді Каніо схоплюється з обертового крісла у своєму кабінеті на базі "Свіндона" і, немов лев у клітці, починає ходити кімнатою без вікон, намагаючись знайти слова, аби описати всі труднощі роботи з молодими футболістами, — розповідає журналіст.
"Це наша провина, — говорить Паоло, розмахуючи руками, — в 10 років ми даємо дітям мобільні телефони. Ми даємо їм технології і залишаємо їх на самоті у своїй кімнаті, навіть не намагаючись спілкуватися з ними. Коли вони виростають, і в них трапляються проблеми, вони не можуть їх подолати. У них не виходить бути сильними і жорсткими".
"Футбол також зазнав змін. Раніше найголовнішим була робота, робота і ще раз робота. Тепер для деяких гравців пріоритетом є золотий годинник", — додає італієць, підкреслюючи свої слова постукуваннями по зап'ястку.
Ді Каніо всього 44 роки, але його тренерським амбіціям позаздрить багато хто. Після отримання тренерської ліцензії УЄФА 16 місяців тому він очолив "Свіндон Таун", що вилетів тоді в Лігу 2.
"Це був ризикований крок, але воно було того варте", — приблизно так описує свої стосунки із самобутнім тренером президент клубу Джеремі Урей, який надав перевагу Паоло над іншими, більш досвідченими тренерами. І не прогадав. Колишній футболіст "Лаціо", "Мілана", "Селтіка" і "Вест Хема", одного разу, у часи виступів за "Шеффілд Венсдей", дискваліфікований на 11 матчів за поштовх судді, влаштував справжню революцію у Вілтширі, після якої його команду стали називати "Барселоною" Ліги 1.
"Свіндон" минулого сезону домігся промоушена, фінішувавши в чемпіонаті з 93 очками, грав у фіналі трофея Футбольної Ліги на "Вемблі" і вже зумів здобути дві перемоги у матчах з командами Прем'єр-ліги, останню з яких було здобуто менше двох тижнів тому над "Сток Сіті" (4:3).
Але суперечки з приводу суперечливості постаті Ді Каніо все одно не вщухають. Минулої неділі він замінив 21-річного воротаря Веса Фодерінема на 21 хвилині матчу з "Престоном", а потім назвав його "зарозумілим", коли той копнув пляшку з водою і пішов у роздягальню, а не залишився сидіти на лавці запасних.
Ді Каніо не розуміє, чому на нього вилилося стільки критики, за, на його думку, хороше і правильне управлінське рішення. Він наполягає на тому, що Фодерінема булов замінено не через помилку, яка призвела до голу, а через те, що сперечався з одноклубниками під час гри, яку, до речі, "Свіндон" програв 1:4. Після того випадку молодого воротаря було відсторонено від тренувань.
"Він не був зосереджений на грі, — говорить Ді Каніо. — Ось чому я замінив його. В іншому випадку ми би програли з рахунком 0:8, а мене б назвали ослом на чолі команди таких же ослів. Я іноземець, але намагаюся прищепити своїй команді англійську дисципліну і правила. А англійці чомусь стверджують: "Ні, ні, він не повинен так поводитися з гравцями".
Ді Каніо говорить, що зараз він одержимий роботою, а головні його цілі — другий поспіль промоушен і розвиток футболістів. Наприклад, Метта Річі, якого раніше було орендовано в "Портсмута", а тепер він перебуває на повноцінному контракті у "Свіндоні" і його оцінюють більше, ніж в 1 мільйон фунтів.
"Я не такий, як більшість людей, що думають, наче достатньо провести півтори години на тренуванні, а потім про футбол можна забути. Навіть коли в супермаркеті купую макарони або помідори, я розмірковую про завтрашнє тренування. Продавці думають, що я не можу вибрати потрібну їжу, а я просто стою, дивлюся і думаю про футбол".
"Я хочу стати кращим і повинен пройти через це. Я ставлюся до своїх футболістів, як до молодших братів. Для мене це природно, якщо хтось робить помилку, то я поговорю з ним точно так само, якби це був мій брат: "Мені хочеться вдарити тебе по обличчю, тому що я знаю, що в тебе є потенціал і ти здатний на більше". Мої футболісти знають мене 16 місяців, я можу бути ввічливий із ними, але рано чи пізно вони зіткнуться з тиском і проблемами. Або вони виростуть у хороших футболістів, або залишаться ніким".
Аби розібратися в особистості Ді Каніо, потрібно дізнатися про його родину. Його батьки, які, на жаль, померли торік, мешкали в несприятливому районі Рима і намагалися підняти на ноги відразу чотирьох синів.
"Мій батько був каменярем, він виходив з дому о п'ятій ранку, аби встигнути на автобус. Моя мати залишалася вдома та виховували нас чотирьох. Ми жили на 250 фунтів в місяць. У 17 років я зрозумів, що можу реалізувати себе у футболі і допомогти родині".
"Мій батько дав мені найкращий урок в житті, коли мені вже було 25. Тоді я був одним із провідних футболістів "Наполі", чоловіком і батьком. Але я був злий, що мене не взяли на Чемпіонат світу 1994 і, коли ми всією родиною сиділи за столом, я відповів своїй матері в грубій формі. На очах у всієї родини батько встав і вдарив мене. Я заслужив це, я був зарозумілим і дурним".
У кар'єрі Ді Каніо були моменти, які йому завжди будуть пригадувати. Один із них — фашистське вітання уболівальникам "Лаціо", яке, однак, Ді Каніо вважає не політичним жестом, а культурним.
Цього року в ФА надійшла скарга на нього з приводу образи колишнього футболіста "Свіндона" на расовому підґрунті. Ді Каніо наполегливо заперечував усі звинувачення і в підсумку йому нічого не було пред'явлено. Він упевнений, що з часом він очолить клуб на вищому рівні і вже зараз ставить перед собою довгострокові цілі.
"Коли мені було 32, я думав, що не зможу стати тренером. Але футбол — це як наркотик. Я хочу ще 2-3 роки тренувати "Свіндон", а потім років 10 попрацювати в Прем'єр-лізі, після чого очолити збірну Англії і виграти чемпіонат світу. І ось тоді, коли ми всі станемо героями, я виїду в П'ємонт і займуся ресторанами і виноробством".
Деякі президенти клубів радше дали би виколоти собі очі, ніж призначити на пост тренера такого, як Ді Каніо, який став менеджером року в Лізі 2 і на нагородженні заявив: "Перемога — краще, ніж секс з Мадонною".
"Моурінью теж часто поводиться провокаційно. Згадайте хоча б, як він показав судді нібито закуті в кайдани руки, коли тренував "Інтер". Я не кажу, що зможу досягти того ж, чого добився Моурінью, але чому не дати мені шанс, якщо я продовжу перемагати? Я працюю кожну годину, перед матчами я вивчаю всіх футболістів суперника, аби детально пояснити своїм гравцям, як перемогти".
"Ви не повинні стримувати свою енергію, якщо хочете досягти вершини. Не знаю, чи досягну я її сам, але це моя мрія. Ця робота зводить мене з розуму, але вона ж робить мене щасливим".
bfootball.com.ua
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Загрузка комментариев
