6 жовтня 1975 року київське «Динамо» завоювало свій головний єврокубковий приз — Суперкубок. У Києві динамівці обіграли «Баварію».
У ті роки, Суперкубок УЄФА розігрувався у двох матчах. Зустрічалися переможець Кубка чемпіонів (нині Ліга чемпіонів) і володар Кубка кубків (більше не розігрується) — мюнхенська Баварія і київське «Динамо». Матч у Німеччині сенсаційно виграли кияни, завдяки диво-голу Блохіна — 1:0.
І ось матч-відповідь 6 жовтня. Гра викликала неймовірний ажіотаж — за 100-тисячної місткості Центрального стадіону (нині — НСК Олімпійський) на квитки надійшло 650 тисяч заявок! Кияни знову перемогли — 2:0, і знову обидва голи забив Блохін.
Ось як згадував той поєдинок Яків Погребняк, який у ті роки за завданням першого секретаря ЦК КПУ Володимира Щербицького курирував київську команду.
«Я був свідком чи не всіх домашніх ігор „Динамо“, але ця, з „Баварією“, була особливою. Коли Блохін забив другий гол і стало зрозуміло, що „Динамо“ перемогу вже не упустить, я глянув на Щербицького, а в нього блищать сльози в очах. Він був людиною такою — і твердий, але й сентиментальний. У нас радість була, як у батьків, у яких щойно з’явилася дитина. Запросили тоді Лобановського і Базилевича на обід. Випили трохи. Я — вино, Щербицький — чарку горілки. Лобановський, по-моєму, теж пив горілку.
Як заохотили „Динамо“? Перед усіма відповідальними іграми я приїжджав на базу. Лобановський висловлювався: „Якове Петровичу, нам потрібно стільки-то машин, квартир“. Я запитую: „А кому?“. Він: „Це ми тут самі розберемося“. Так було і напередодні Суперкубка. По-моєму, йшлося про п’ять машин (видавали „Волги“ і „Жигулі“), чотири квартири і суму в 10 000 рублів на премії», — сказав Погребняк.
