Як на мене, головна заслуга у позитивному для нас результаті поєдинку проти «Челсі» належить Сергію Реброву. Тренер «Динамо» не просто врахував усі помилки, яких припустився у грі проти «Шахтаря», а й блискуче ці помилки виправив.
Перше і головне — у відповідальній грі Ліги чемпіонів динамівці повернулися до єдино можливої моделі гри із суперником такого класу. Цілком очевидно, що грати проти найкращих команд світу чи то у «іспанський» чи то у «бразильський» футбол абсолютно безперспективно. Тому що ці суперники грають у такий футбол набагато краще. У нас проти найсильніших команд є власні козирі, які «Динамо» використовувало у своїх найкращих матчах, починаючи із сімдесятих років минулого століття. І вчора команда зіграла саме так, що й принесло нам моральну перемогу. Чому перемогу? Тому що найголовнішим у грі проти «Челсі» був не результат. Результат може бути випадковим. Двобій із чемпіоном Англії мав дати відповідь на запитання — чи може «Динамо» на рівних грати із такими опонентами. Тепер ми можемо спокійно сказати — може!
Отож, на відміну від попередньої гри «Динамо» практично не мало у своїх командних побудовах грі «провисаючих» ланок. Хачеріді практично виключив із гри Косту. Це стало можливим завдяки тому, що двожильний Рибалка встигав підстраховувати і центральних і крайніх захисників, граючи практично третього центрального захисника. Віда, який вийшов на лівий фланг оборони, дав неймовірний обсяг роботи і в атаці, і у захисті. Центральні півзахисники Буяльський та Сидорчук не дали «дихати» Фабрегасу, а Сільва упорався із Азаром, хоча й не без допомоги партнерів. Кравець постійно тероризував захист «Челсі», який збився на просту гру і практично не допомагав атаці.
Таким чином «Динамо» не дало зіграти супернику, виконавши головне завдання на цей матч. Чи зіграли динамівці самі? Гадаю, що вони зробили чи не все, що могли. В умовах, коли Ярмоленка «закривали» не менше двох опонентів, у нас з’явився простір на протилежному фланзі, і саме звідси «Динамо» мало забивати. Але для цього зліва був потрібний якщо не другий Ярмоленко, то хоча б Гусєв у його найкращих кондиціях. Гонсалес, попри очевидне старання, є гравцем у інший футбол, той самий, у якому ми проти великих команд не маємо шансів. Думаю, що на цій позиції варто спробувати Макаренка, коли він набере необхідних кондицій.
У контексті вчорашнього матчу менше за все хочеться думати про турнірні перспективи «Динамо» в груповому турнірі Ліги чемпіонів. Головне — наш чемпіон є повноправним учасником боротьби за перше та друге місце у групі. І саме це є головним результатом першої половини групових змагань. «Динамо» показало, що має потрібну тактичну гнучкість, довело, що наш тренер здатен побудувати гру не гірше, а краще за Моуріньйо, який має склад учетверо сильніший за той, який є у розпорядженні Реброва. І коли «Динамо» гратиме так і надалі, то після нічиїх обов’язково прийдуть перемоги.
Олена Андрух
