Од 150-ти до 199-ти через 239

Про особливості кадрової політики в будинку на Черепановій горі.

Неліричний відступ... Якось у одному культурно-мистецькому журналі було написано, мовляв, рецензент має право на помилку. Вочевидь, усі ми також маємо право на щось подібне. Приміром, навесні 2012-го автор цих рядків, опісля зустрічі з відомим вітчизняним чиновником од футболу, пройнявся до нього щирою симпатією, тож відтоді впродовж тривалого часу щиро його підтримував. Однак якоїсь миті з’ясувалося, що «Боріс, ти нє прав!» Причому дуже-дуже «нє прав»...

Уведення у...

Інформаційним приводом до появи цього матеріалу стала подія, що відбулась у вівторок, 2 квітня, майже о восьмій вечора, коли на кількох вітчизняних інтернет-ресурсах був опублікований відкритий лист за підписом двох відповідальних працівників ФФУ. Епістолу звернено до «футбольної громадськості України», однак примітно те, що, як повідомляють її автори, одну копію послання буде відправлено до Міністерства молоді та спорту, другу — до УЄФА, третю — до ФІФА.

У документі йдеться про те, що окремі працівники Будинку футболу потерпають од свавілля свого безпосереднього керманича. Наразі «свавілля» проявилось ось у чому: за кілька годин до появи звернення стало відомо, що п. Коньков вирішив провести у власному відомстві невеличку «оптимізацію», звільнивши рівно 40 працівників.

Імен «вигнанців» очільник нашого футболу не назвав. Однак із процитованого послання випливає, що під скорочення потрапляють «неугодні». Із інших повідомлень, дотичних до цього, легко побачити натяки, мовляв, Анатолій Дмитрович виганяє тих, хто раніше працював під орудою його попередника.

Що ж насправді відбувається? Про це читайте нижче.

Імітація

Не мною сказано: хороший журналіст — не той, хто вміє писати, а той, хто спроможний розшукувати інформацію або ж має «під руками» осіб, здатних отією інформацією поділитися. Тому роблю невеличку підказку читачеві: не дивуйтеся обізнаності моїх колег, бо насправді, вони знають не більше від «простих смертних», просто володіють набором потрібних телефонних номерів. Володію таким набором і я, відтак те, що ви прочитаєте нижче, не є, за великим рахунком, моєю заслугою: все, що зробив, — зібрав воєдино різні дані, отримані від кількох осіб.

Ось, наприклад, актуальні події на чолопку ФФУ...

Ви справді вірите, що сьогодні когось звідти виганяють через вірність Григорієві Суркісу? Я — ні. Бодай тому, що, судячи з усього, всіх, кого можна було «прибрати» (тобто тих, хто «не покаявся»), попрохали на вихід ще восени 2012-го.

Після низки зроблених телефонних дзвінків я таки переконався: справа не в тому. Насправді Анатолій Дмитрович затіяв чистку зовсім із інших, меркантильніших міркувань: йому просто потрібно було звільнити значну кількість осіб — відповідне пояснення на тему «Чому?» чекає на вас унизу. Й знаєте, хто переважно потрапив «під розрахунок»? Двірники, кухарі, прибиральниці... Отож ні про яку «ідеологічну чистку», як розуміє­те, не йдеться.

Інша справа, що «оптимізація від Конькова» своєрідна: тих, хто прийшов із ним рік-півтора тому, залишають, натомість прощаються з особами, для яких офіс ФФУ був робочим місцем ледь не десятиліття. І я нічого поганого тут не бачу: ну, може, засиділася людина, може, справді потрібна свіжа кров. Зрештою, Анатолій Дмитрович — начальник, йому вирішувати.

Тут справа в іншому.

Спочатку була цифра

Справа у цифрах...

Ось уже кілька місяців футбольну громадськість непокоїть одне питання: скільки людей працює у штаті Будинку футболу тепер і скільки було до того, за часів Суркіса-старшого? Гуляють різні числа — 160, 180, 220 тощо. Наразі маю змогу внести ясність, якщо комусь цікаво...

Отже, число № 1: 150. Саме стільки, з невеликими «варіаціями», осіб трудилося в офісі Федерації впродовж тих 12 років, коли її очолював Григорій Михайлович.

Тепер число № 2: 239. Воно вказує на те, як виглядав штат Будинку футболу наприкінці лютого 2014-го — тобто на момент падіння режиму Віктора Януковича, внаслідок чого захиталося непохитне до того крісло під земляком екс-президента на прізвище Коньков.

Ну й число № 3: 199. Якраз до такої кількості робочих місць прагне скоротити своє відомство Анатолій Дмитрович сьогодні.

Чому саме сьогодні? Усе прос­то: через страшне для нього заморське слово «аудит».

Аудит — то вам не фіглі-міглі!

Розповідаю...

У вересні 2012 року, на Виконкомі, де Конькова обрали новим керманичем ФФУ, він оголосив, що вже найближчим часом одна компанія візьметься за фінансову перевірку інституції, котра керує нашим «соккером». Правда, ви про це чули? Правда, що, зрештою, ви не чули про наслідки ревізії? Здогадуєтеся, чому? Бо перевіряльники нічого кримінального не накопали.

Й ось тепер, під тиском громадськості, на Федерацію чекає новий аудит. І в результаті цього можуть випливати «пікантні» факти. Невигідні для когось. Відтак отой «хтось» гарячково намагається «навести лад у паперах», звести кінці з кінцями. А, як відомо, найпростіший спосіб отут — звільнення, скорочення штату, «оптимізація».

Знову-таки: формально у цьому немає нічого поганого. Утім, по-перше, навіщо було особовий склад розширювати, щоби потім «оптимізувати»? А головне — навіщо все робити так, як оце сьогодні роблять на Черепановій? Адже, як стало відомо «УФ», 40 осіб не прос­то звільнять, а звільнять... зад­нім числом. Себто вони стануть безробітними не з 1 квітня, а, наприклад, із 1 січня.

Це вже якось неправильно, чи що. Навіть, наскільки мені відомо, незаконно...

Володимир БАНЯС