«Динамо» повезло, но удачу команда заслужила

Учора київське «Динамо» виграло ключовий матч групового турніру Ліги чемпіонів. У португальському «Порту» підопічні Сергія Реброва перемогли одноіменний клуб — 2:0. Безпосередньо з «Драгао» за грою спостерігав Микола Несенюк. Його погляд.

Тренери обох команд обрали тактику, виходячи із турнірного становища. Господарям поля, аби достроково забезпечити вихід із групи, досить було зіграти внічию. Гостей такий результат теж достроково залишав на третьому місці. Проблема була лише в тому, що ані «Порту», ані «Динамо» не здатні гарантовано зіграти в захисті «на нуль». Для цього обом командам потрібна ще й удача. Цього разу вона була на боці гостей. І не випадково, а тому що динамівці на це заслужили.

Попервах було схоже на те, що «Порту» немає куди поспішати. Команда не дуже квапилась іти вперед, сподіваючись на помилку гостей. «Динамо» ж у цій грі практично не помилялося. Особливо надійним був центр захисту, де Хачеріді та Драгович не дали Абубакару жодного шансу. Партнери наших центральних захисників діяли напрочуд дисципліновано, сумлінно підстраховуючи один одного і позбавляючи атакуючих гравців «Порту» простору.

«Динамо» не поспішало в атаку, знаючи, що суперник лише на це і розраховує. Кияни терпляче захищалися, очікуючи на свій шанс. Але шанс цей був змарнований — Гармаш (один із найкращих на полі) влучив у стійку воріт зі стовідсоткової позиції. Та невдовзі фортуна повернула динамівцям «борг» — за таке порушення, дев’ять із десяти арбітрів одинадцятиметрові не призначають. На наше щастя, цього вечора на полі був саме «десятий».

Після пропущеного мяча «Порту» так і не спромоглося змінити свою гру. Не можна сказати, що футболісти у білому не контролювали гру і не створювали моментів. Але того тиску, який створювали португальці, було не досить, аби забити дисциплінованому захисту гостей. Плюс помилки, що припускалися господарями поля, які поспішали швидше забити. Все частіше наш центральний трикутник — Рибалка, Сидорчук, Гармаш — не лише зупиняв атаки суперників, а й розганяв власні. А тут іще Касільяс «подарував» нам другий м’яч, помилившись у нескладній ситуації.

Залишалося лише дотерпіти до кінця гри, що динамівці успішно зробили. Знову-таки не обійшлося без удачі, але цю удачу наша команда заслужила зібраною грою упродовж усього матчу. Не можу пригадати жодного моменту, коли гравці «Динамо» залишили без нагляду атакувальників «Порту», чи «провалилися» під час власної атаки. Усе це потребувало великих фізичних зусиль, яких динамівцям, на щастя, вистачило.

Тож, як і передбачалося перед грою, успіх «Динамо» принесла залізна ігрова дисципліна та дещиця спортивного щастя, без якого таких перемог не буває.