Чому Реброву не варто йти з «Динамо»?

Фанати «Динамо» мають «кричалку» про Сергія Реброва та люблять її: «Он вернулся навсегда, наша главная звезда, чтоб помочь нам побеждать, нашу славу возрождать. Он любимец секторов — наш герой Сергей Ребров!»

І хоча її вигадали після повернення Реброва до «Динамо» ще будучи гравцем, однак вона актуальна і зараз. Саме Ребров зміг повернути киянам перше місце в чемпіонаті та повернути Києву Лігу чемпіонів. Але не так, що збирається стадіон, а потім за кілька хвилин вже можна йти додому, бо українська команда програє. Реброву вдалося вперше за останні 16 років вивести «біло-синіх» до плей-офф.

Хто б там що не говорив, але вийти з групи де є «Порту» та «Челсі», багато чого варте. Ще й зважаючи на те, що виросло покоління вболівальників, які ніколи не бачили як воно — виходити з групи.

Тренувати «Динамо» Ребров починав спочатку з молоді, далі у першій команді у штабі Юрія Сьоміна, а потім Олега Блохіна. За цей час йому вдалося подивитися на все з одного боку — зсередини. Проте він спромігся врахувати помилки «попередників».

Ребров чітко усвідомлював, чому Блохіну не вдається знаходити підхід передусім до легіонерів. Хоча саме Блохін більшість із них покликав до «Динамо». З ініціативи Реброва у тренерському штабі киян з’явився іспанський наставник Рауль Ріанчо. Насправді дуже колоритний персонаж. Про таких говорять: «Якщо його б не було, то його треба було б вигадати». З ним Ребров перетинався ще коли грав за казанський «Рубін» у одного з найбільших тренерів-тактиків східної Європи Курбана Бердиєва.

У «Рубіні» Рауль Ріанчо відповідав за фізичну підготовку команди. Але поруч з Бердиєвим він просто не міг не прогресувати. Хоча інші джерела кажуть, що Рауль вже тоді був більш ніж тренер з фізпідготовки. Іспанець з’явився в «Динамо» ще за Блохіна, на зимових зборах. І тодішній головний тренер просив моїх колег про це не писати, та не згадувати у матеріалах. Вже зараз зрозуміло, що його поява — це був певний компроміс. З появою Рауля «Динамо» заграло значно організованіше, це вже було видно в перших весняних матчах. Але боротись із «Шахтарем» поки не було готове. Тим паче, «Шахтар» грав вдома, а це особливий чинник для будь-якої команди, а особливо маючи «Донбас-Арену».

Чи не в першому інтерв’ю після призначення виконувачем обов’язків головного тренера «Динамо» Ребров публічно оголосив про Рауля Ріанчо як про свого помічника. Тим часом у команді відбувалася побудова нової структури — в молодіжних командах почали з’являтись іспанські наставники, а незабаром і школа почала працювати за іспанською моделлю. Її ідея проста і зрозуміла — потрібно, щоб уся система була побудована за єдиною моделлю. І молодь, отримавши шанс у першій команді, знала, як треба грати у конкретному епізоді. Так працює «Барселона». На думку приходить запитання: «А чому саме іспанці?» Відповідь на поверхні — зверніть увагу на виступи збірної цієї країни, не відстають від неї і клуби. Ребров був першим, хто почав ламати систему «динамівських сердець», коли посади у клубі отримують ті, хто гарно проявив себе будучи гравцем клубу. А це не завжди професійний відбір.

Після приходу Реброва «Динамо» почало грати організовано та з особливим настроєм. Раніше команда немов задихалась, а тут отримала свіже повітря. Можемо лише уявити яким був непростим процес спілкування у команді. Одна справа, коли команда перемагає, а інша — коли треба гаркнути і забути про дружні стосунки. Але судячи з усього Ребров переступив через цей поріг. Реброва-тренера як і гравця характеризує шалене бажання працювати. Президент «Динамо» розповідав, що Сергій Станіславович готовий пожертвувати відпусткою заради стажування у сильному клубі, також відзначав, що той залишається на базі до ночі та працює, стежить за усіма сучасними тенденціями та вивчає спеціалізовану літературу. Одним словом — фанат своєї справи.

Журналісти програми Профутбол на прикладі конкретних матчів визначили основні вектори роботи Сергія Реброва з командою, його принципово відмінні від тренерів-попередників кроки. Одне з досягнень — велика і виправдана ставка на українських гравців та досягнення порозуміння з легіонерами.

І здавалось би його казка триває. Аж ось — з’явилася інформація про те, що він може залишити «Динамо» та продовжити кар’єру чи то в Англії, чи в Туреччині, де свого часу грав. Президент «Динамо» назвав цю інформацію «качкою», але сам тренер відповів, що все може бути.

Його контракт дійсний до 2017 року. Однак контракт іспанця Рауля завершується саме влітку. Подейкують — помічник головного тренера просить більші фінансові умови, а також висловлює бажання підсилити команду. Ще подейкують, що у самого Рауля є пропозиції продовження роботи в іншому клубі. Хоча це може грати йому на руку у разі перепідписання угоди з київським клубом. Суперники «Динамо» вже не раз закидали киянам, мовляв всі знають, хто головний у «Динамо», натякаючи на Рауля. Але сам іспанець толерантно відповідає: головний тренер Ребров.

Я не знаю, який клуб може кликати Реброва до себе. Але твердо переконаний, що йому не варто залишати «Динамо». Бо тільки тут його поважатимуть так, як є у нього у Києві. Тільки тут він легко може підійти перед фінальним матчем чемпіонату до фанатів та попросити після гри не вибігати, і його послухають. Тільки в Києві він має карт-бланш на побудову системи, процес якої запущено, і тут ніколи не забудуть Реброва-гравця. Навіть якщо Рауль Ріанчо не подовжить контракт із «Динамо», Реброву треба залишатися та продовжувати будувати систему клубу, розраховану на власних вихованців.

Зрозуміло, що Рауль багато чого дав нинішньому «Динамо» та цю команду вони будували разом. Але це не означає, що Ребров не зможе працювати без Рауля.

У 1975-му році «Динамо» перемогло в Кубку Кубків, команду тренували Валерій Лобановський та Олег Базилевич. Але після конфлікту всередині команди Базилевич пішов. Лобановський залишився та став великим тренером. Хоча до цього про них говорили як про дует. Нерозривний.

Залишити «Динамо» влітку може бути найбільшою помилкою у тренерській кар’єрі Реброва. Як кажуть, добра добувши, кращого не шукай. І до того ж, чи готовий сам Ребров знову ставати легіонером, де кожна втрата очок буде завершуватися шаленою критикою? В той час як у Києві про нього й далі співатимуть пісні.

Роман Бебех