Горе-«уболівальники»

Пане Миколо, підтримую Вашу думку щодо вболівальників.
Живу у містечку, де є команда першої ліги. Відвідую матчі. Але не тому що вболіваю, а тому що люблю футбол (і не тільки).
А от вболіваю із дитинства лише за Київське Динамо. І в періоди найвищого тріумфу (був щасливий), і в періоди невдач (був розчарований), і останні років 15 (найчастіше - шокований).
На сьогодні також вболіваю, хоч і маю багато претензій в першу чергу до тренерського штабу.
І щоб не сталося, вболіватиму до краю!
Успіхів нашому Динамо. Найшвидшого виходу із долволі довгої кризи.

Вболівати і кричати, що вболіваєш - це дві великі різниці. Особливо тупо теревеняти, що маю право злитись та матюкатись, бо вболіваю не один десяток років. Треба тоді розділяти ці різні речі. Вболівай за команду, а матюкай себе, що за неї вболіваєш, якщо така тяга доматюків - тоді буде більше логіки.

Болею за комманду больше....лет.Будут проигрывать,буду обзывать их последними словами,будут выигрывать при хорошей игре,буду хвалить,потому что победа при плохой игре,для меня мало.Такова жизнь,а этот грамотей пусть лучше занимается своими обязанностями,которые он похерил.

Таким висловом, як горе - "уболівальники", можна назвати тільки - АГРЕСИВНИХ ФАНАТІВ клубу, які своїми неадекватними діями наносять збитки та шкоду клубу та оточуючим вболівальникам, як на самому стадіоні, так і за його межами, а звинувачувати усіх підряд в фальшивому вболіванні, некоректно! Кожен любить, як вміє, так само люди і вболівають, кожен по своєму, хтось голосно галасує, а хтось мовчки стиснувши кулаки!

Прошу прощения, конечно, но быть хорошим для всех у меня не получается... И учить меня лично не нужно, как болеть за любимый клуб... Не вижу смысла в том, чтобы петь дифирамбы только потому, что я болею за Динамо 50 лет... Я видел множество триумфов и множество неудач на пути клуба... Было всё!... Но в последнее время создаётся впечатление, что словосочетание «ответственность за результат» ушло из обихода команды вместе с поколением Лужного...
Или как, Олег Романыч?..

Чергова "несенітниця".
Особливо тупо звучить докір тим що пишуть "Я вболіваю 10,20,30 років і тепер не буду дивитися їхні матчі після поразки". Логічне неспівпадіння очевидне.
Якщо людина 20років вболіває то бачила як мінімум 20 вилетів з єврокубків від наших команд, чи десяток програних чемпіонств або кубків. Що це за глор-мазохіст такий?
Хоча після того як Микола причислив вболівальників Ліверпуля, який майже 30років чемпіоном не ставав, до глоріхантерів стало очевидно що він просто не знає визначення цього терміну.
Спочатку порівнює вболівання з хворобою чи закоханністю в жінку, потім плаче що в нас немає вболівальників які як "друг з Лондона", збирается нав'язати ще прадідівське вболівання своєму маленькому сину. Не знав що закоханість чи хвороби потрібно передавати від прадіда до сина))
"Статті" Миколи все більше нагадують пости школярів з їхньою жагою ділити вболівальників на справжніх/несправжніх, вішати ярлики та іншою маячнею.

Погоджуюсь. Особливо в питанні вішання ярликів. Якщо людина має свій погляд який не співпвадає з більшістю зразу починається "сєпар" "кратяра" а тепер вже і "глоріхантер"

Мне вот тоже непонятно когда говорят,я болею за Динамо и ещё за Реал))Как это?По субботам я люблю одну,а по воскресениям другую?

Да так же как в анекдоте:
- За кого будете болеть на чемпионате мира?
- За наших конечно же!
- А потом?

Для справжнього уболівальника,любима команда,це як член сім'ї,як любима дружина,діти!Їх завжди треба підтримувати в скрутні часи,радіти їхнім успіхам!І як чудовий сім' нин не зраджує своїй сім'ї,так і справжній уболівальник ніколи не зраджує своїй команді!

Несенюк все-таки лукавит ! ведь ругают не за результат , а за отсутствие игры , ругают за то , что игроки имеют многомиллионные контракты в стране , где идет война , в стране где пенсия 50 долларов , в стране где помнят КАК играло Динамо Киев в 1975 , 1986 , 1998 годах ..... а болельщики - это люди ! Да ! Николай ЛЮДИ ! которые смотрят как миллионеры мячик катают без всякого интереса , а потом садятся в тачки и улетают куда-то вдаль , ведь они не живут в реалиях той жизни в которой живут "горе- "уболівальники " игроки у нас полу-Боги .....
Я не пытаюсь оправдать кого-то , но и Вам не надо ярлыки вешать на всех , ведь в мире современных технологий болельщики тоже видят , что есть моменты когда люди откровенно филонят на поле и лично я не помню , что-бы вы писали про "горе-футболиста".
С уважением Reksona.

Скажу прості речі. Справжні вболівальники завжди підтримуватимуть команду незважаючи на важкі часи.

Не зовсім так як я хотів би.
Але вболівати не переставав і не перестану.

Какой-то абсурд. Ну вот почему мне сегодня не поболеть за "Александрию"?! Зачем все так примитивизировать? Другое дело, что при любом болении не надо терять человеческий облик, вовремя подкатывая губу.

Я уболіваю за «Динамо» 10 років (20 років, 30 років, 40 років, 100 років...), а ці казли програли якимось швейцарцям. Тепер не буду дивитися їхні матчі!» (c)

Да, я болею за ДИНАМО .... лет.
И злюсь! И матерюсь!! И говорю жене что все!!! С МЕНЯ ХВАТИТ!!! БОЛЬШЕ НЕ СМОТРЮ!!!!
И буду говорить.... и буду злиться.... и матами при сыне ругаться (хотя и понимаю что нельза)!!!!
А в крайних случаях, и на этот сайт могу дня 2 не заходить.... и интервью не читать....
Вот только я ТОЧНО ЗНАЮ когда следующий матч... и дату.... и время....
И я СНОВА включу телевизор.... и..... буду смотреть.....
И так по кругу......
Вот только я уже начинаю забывать когда я крайний раз НЕ МАТЕРИЛСЯ!!!!
И вот это меня пугает....

Так кто я такой? Настоящий болельщик? или нет?
И почему у меня кто-то должен забирать МОЕ права кричать на них? орать? материться?....

Я согласен полностью с Николаем Несенюком. Родная Команда это как Родная твоя семья -это как твоя родная земля-это как твоя Вера если ты действительно веришь. В Жизни бывает так что можно расстаться с Женой но не с своей Фамилией которая тебе досталась от родителей. Со свой командой нужно быть всегда в любые периоды ее существования. Вспомните Английский -Нотингем -Форест-который в 1979 и в 1980-м дважды выигрывал Кубок Чемпионов. И после этого вот уже сколько лет тишина-но истинные болельщики этого клуба все равно верят и поддерживают свою команду. Астон Вилла-в 1982-м тоже брала Кубок Чемпионов и тоже уже более 30-ти лет можно сказать тишина но переданные болельщики со свой командой-посмотрите сколько их сейчас у Виллы. И он не бегут и не собираются болеть за популярные в стране-Ливерпуль-Ман -Ситти-Ман-Юнайтед или Челси. Это культура -это ТРАДИЦИИ которые передаются из поколения в поколение. Я конечно желаю только успехов нашему Киевскому Динамо-но я всегда буду с командой и от нее не откажусь. И отдельный респект настоящим фанам Днепра-Металлиста-Черноморца которые в любые не легкие времена остаются с командой.

Підтримую повністю,наша справа вболівати

Потрібно завжди розрізняти поняття клуб і команда, бо в історії клубу Динамо(Київ) було багато складів - команд і далеко не всі з них, заслуговують на повагу зі сторони вболівальників! Автор даної статті, шановний Микола Несенюк, гарно і обгрунтовано все написав, тільки от якось однобоко, тобто якщо ти не любиш і не вболіваєш за сьогоднішній склад, то ти вже не справжній вболівальник і ніколи ним не був з чим я категорично не погоджуюсь, пояснюю чому, життя наше, як і футбол, а ми, як клуби у ньому, тобто футбол і клуби можна порівняти з нашим життям і людьми у ньому! Всім має бути відомо, що від любові до ненависті - один крок, це стосується як клубів так і людей, так от, якщо твоя улюблена команда не відповідає тобі взаємністю і постійно плює тобі в душу своєю поганою "грою", поразками у важливих матчах і відповідно низькими результатами, а крім того, обмаює тебе приймаючи участь в договірних матчах, а це факт у сучасному футболі, бо результати деяких матчів вирішуються кукловодами за кулісами і про це усі повинні знати, а тим, хто у цьому сумнівається і кому потрібні факти, може подивитись в ютубі 53-й випуск програми "Інсайдер", то звідси виникає питання, чи варто і чи повинні ми любити і вболівати за таку команду????? Зауважте, не клуб, а саме сьогоднішній склад, тобто команду, звичайно ми, не дивлячись ні на що, стараємось любити їх і вболівати, але вибачте терпіння наше не гумове і воно має межу......................., тому, якщо після довгого очікування в команді не відбувається позитивних змін і вони приносять нам тільки нервові переживання і змушують нас відчувати сором за них, то автоматично настає той останній крок від любові до ненависті, але знову ж таки не до клубу, а до даного складу, а той, хто продовжує в такому випадку любити і вболівати за цей склад-команду, стає схожим на того чоловіка, який безмежно любить свою жінку, а та в свою чергу, зраджує його наліво і направо, або на того батька, який душі не чає в своєму сині, а той в свою чергу, знехтувавши батьківською любов'ю, встає на злочинну дорогу і вчиняє багато важких злочинів, то чи варто, в таких випадках, продовжувати любити свою жінку чи сина, звичайно ні, бо є гріхи, які не прощаються, а зрада (зневага) і є цим гріхом, який не пробачається, а у футболі, цією зрадою якраз і є погана гра і постійні поразки у важливих матчах!!!!! Тому, в цьому питанні, шановний пане Миколо, Ви не зовсім праві! Наприклад я, полюбив футбол і київське Динамо ще в ранньому дитинстві, випадково побачивши по телебаченні гру між Динамо і Дніпром, яка тоді закінчилась з рахунком 1:1, тоді мене просто вразила гра О.Блохіна і я захопився цим видом спорту і київським Динамо зокрема, та про це можна довго розповідати і багато писати................. а після того, як Блохін завершив кар'єру, я відчув, що моя команда, можна сказати "закінчилась"............., потім з'явився С.Юран і у багатьох вболівальників з'явилась надія на подальші успіхи клубу, але ця надія на жаль швидко згасла............. , наступною була уже команда Леоненка, Шевченка, Реброва, та й вона не змогла досягнути вершини у європейському футболі, а мої надії почали з кожним наступним роком, танути, як той лід........................... і дійшло навіть до того, що я почав розчаровуватись в кожній наступній команді і через не цікаву і повну гегемонію Динамо в ЧУ, я просто почав вболівати за "Шахтар", але з надією на те, що через поразки від Шахтаря, в Динамо почнуть якось рухатись і робити певні висновки і зміни, але цього на жаль досі не відбувається, а Динамо опускається все нижче і нижче..............., отже, як Ви вважаєте, чи можна так стверджувати про таких вболівальників як я, як це робить пан Микола?............... Думаю досить, а ті вболівальники, які це прочитають, думаю мене зрозуміють! "...Думайте сами, решайте сами..."! Дякую за увагу!