«І коли це Євро вже нарешті закінчиться?» - схожі фрази можна було почути у Львові ще до того, як сам турнір розпочався. Тим, хто не дуже цікавиться футболом, не має кілька квартир, які можна здати заможним європейцям і не володіє рядом кав’ярень у центрі міста, й справді це Євро не потрібне. До того ж ціни в закладах громадського харчування виросли; умовно кажучи, якщо раніше хтось купував хот-дог за 8 гривень, то вже зараз він коштує 10. Ясно, що все це дрібниці, зважаючи на інші позитиви. Місто все ж добре підготувалося до форуму: відремонтувало частину доріг, зробило собі добру рекламу на майбутнє. Тепер у Львові є аеропорт та стадіон європейського рівня. Багато чого зробити не вдалося, але загалом туристам, які приїхали сюди, скаржитися особливо нема на що.
Чого гріха таїти? Хотілося знайти трохи негативу, наприклад, обурених німців, яким не підходить український сервіс. Не знайшов. Не факт, що їх нема, але мені такі не потрапили. Усе було навпаки. Хто в білих, а хто в зелених футболках, усміхнені та задоволені вони були, здавалося, на кожному кроці в центрі Львова. «Все, я залишаюся тут жити» - кричав один з них, коли побачив, що пиво коштує півтора-два євро, а поруч пройшли кілька симпатичних дівчат. Німці розмалювали місто в свої рідні кольори. Прапори майорять і з вікон, і з балконів, і з автомобілів. Їх справді багато. Десь подумав, що востаннє Львів бачив стільки німців у 1941-му… Бо, скажімо, коли приїжджала дортмундська «Боруссія», то її підтримувало кількасот фанів. Зараз їх близько 11 тисяч. Різниця полягає ще й в тому, що тоді між фанами «Карпат» та «Боруссії» відбулася бійка, свідком якої мені довелося бути. У самому серці Львова почалася справжня війна. Літало все – від вазонів до крісел.
Нічого подібного зараз нема. Може тому, що німці не грають проти українських футболістів, а може й тому, що фанати «Карпат» та інших клубів просто бойкотують Євро. Як відомо, таку позицію вони обрали через репресії міліції. Тому якихось значних сутичок поки що не було. Правда, у перший день чемпіонату у Львові побилися українські та російські фанати. Сталося це після того, як росіяни, після перемоги своєї збірної над чехами, почали вигукувати різноманітні гасла, що різали вуха щирим галичанам. І хоч сили північних сусідів були вчетверо більші, це не зупинило українців. Правда, як слід почубитися їм не вдалося – міліція спрацювала оперативно і розігнала забіяк.
Ви, мабуть, зауважили, що наразі ні слова не було сказано про португальських фанатів. Справа в тому, що у Львові їх дуже мало, порівняно з тими ж німцями, чи навіть поляками та росіянами. Вони ходять невеликими групами і практично не сидять в ресторанах. Їх більше цікавить архітектура та історія міста, аніж хімічний склад розливного пива. Жодної агресії з боку німців до португальців не помітно. Вони разом їхали в автобусах на стадіон і разом йшли до нього. Аж нецікаво…
В самому автобусі німці пригощали усіх своїм рідним пляшковим пивом. Від багатьох випитих літрів фанатського напою хтось заснув просто на сидінні і обурювався, коли його намагалися розбудити на кінцевій зупинці. Інші ж, тільки-но вийшовши з автобуса, одразу побігли в кущі. Досить ризиковано з їхнього боку, зважаючи на те, що напередодні будівельники розкопали біля стадіону мінометну міну, часів Другої світової. Зате по дорозі до стадіону не було видно дір та й усі каналізаційні люки з решітками були на своїх місцях. А ще за два дні тому, необережний турист міг спокійно упасти в яму…
Єдине, певні непорозуміння виникали з міліцією. Група уболівальників з Торонто ніяк не могла допитатися у них, як пройти туди, звідки їдуть автобуси на стадіон. Ярослав – чоловік у повному розквіті сил, прилетів до Львова з дружиною та сином. «Дуже відчутно, що я не місцевий?» - питає він українською мовою з акцентом. «Я народився в Канаді. Українська діаспора в Торонто дуже солідна. Але у нас майже все те саме, що й у вас. Там де два українця, там три партії. Галичани гризуться з волинянами, бандерівці з мельниківцями… Поруч живуть португальці. Якісь вони не зрозумілі. Хочу, щоб сьогодні німці виграли».
Німці й не проти. Ерік, той самий баварець, який пригощав пивом в автобусі впевнений, що Німеччина взагалі виграє чемпіонат. «Було б добре, якби наша збірна грала у Львові всі матчі. Не дуже хочеться звідси їхати. По правді, я навіть не знав про існування такого міста. А коли побачив, то всерйоз подумав про те, щоб тут ще трохи погуляти. От тільки пиво я маю намір пити німецьке. Тому й привіз його з собою» - сказав він і жбурнув порожню пляшку на алею, що веде до стадіону. «А де ваша німецька культура?» - спитав я у нього. «А де ваші українські смітники?» - почув у відповідь.
За годину до початку матчу стадіон «Арена Львів» вже був практично заповнений. Німецькі уболівальники зайняли добру половину всіх місць, натомість португальці були розкидані по різних секторах. Зважаючи на те, що їх і так було небагато, оці локальні спалахи активності з їхньою боку були практично непомітними. Натомість німці, що називається, трималися купи. В момент початку гри вони показали досить якісне модульне шоу, що мало дві мети. По-перше, так можна було і самим завестися, і команду підтримати, а по-друге, ті ж модулі, правда, в зіжмаканому вигляді слугували непоганими снарядами, якими можна було кидатися в гравців збірної Португалії, які подавали кутові. Взагалі, німецька трибуна виглядала дуже здорово. Усі фанати стояли, одноголосно кричали, свистіли та аплодували. Наприкінці першого тайму, коли Нані, на їхню думку, симулював падіння, вони засвистали його так, що ледь у вухах не потріскало. Їхні суперники ж переважно сиділи і не могли повноцінно впливати на гравців. Подекуди їх просто не було чути. А вже ближче до кінця матчу біло-зелені затягнули шикарну 10-хвилинну пісню – закінчилася вона тільки тоді, коли Маріо Гомез забив гол у ворота Руй Патрісіо. А коли команди знову розвели з центру, після продовжилася, але ще голосніше та інтенсивніше, ніж до цього.
Мало того, що португальські уболівальники залишилися в меншості, багато з них були ще й голодним. Справа в тому, що хвалені фаст-фуди на «Арені Львів» попросту виявилися не готовими до нашестя європейців. Пиво – без проблем, пива не бракувало. А от до пива, вже за годину матчу, не було практично нічого. У прейскурантах були сандвічі з і шинкою, і з сиром, і куркою, але їх не було в реальності. Дуже швидко «до пива» закінчилися і чіпси. Залишилися хіба сухарі, але ними важко було спокусити вибагливу європейську душу. Такий от кулінарний провал.
Ще одне недопрацювання було пов’язано з димом, який після гола запустили фани з Німеччини. Очевидно, ніхто так і не додумався якось вплинути на складну систему даху стадіону, який затримує дим і не дає йому вийти назовні. Простенька шашка, запалена хвилині на 80-ій, нагадувала про себе аж до фінального свистка. Прецедент вже був, коли в дебютному матчі на «Арені Львів» між «Карпатами» та «Динамо», київські фани диміли куди серйозніше. Довелося навіть припиняти гру. А фани «Карпат» наголошували на недосконалості даху і попереджали, що на Євро це може повторитися…
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Загрузка комментариев
