Оренда Горана Попова у «Сток Сіті» майже зірвалася. Чи плюс це для «Динамо» перед матчами плей-оф Ліги чемпіонів?
Не відкрию Америки, коли зауважу, що переїзд Горана Попова на Туманний Альбіон викликав серед уболівальників «Динамо» переважно позитивні емоції.
Мабуть, через фактор «останнього слова», яке запам’ятовується найбільше.Це наразі «останнє слово», яке Попов «вимовив» у футболці «Динамо», було красномовне - у Роттердамі македонець кілька разів виступав у ролі головного конструктора наступів «Фейєноорда» на ворота Максима Коваля.
Щастя Попова, що, попри його деструктивні дії, «Динамо» все ж подолало голландський бар’єр, бо у випадку фіаско, яке б стало, без перебільшення, катастрофою, усе каміння полетіло б у його напрямку.
Зрештою, посередній рівень гри Попова ні для кого не є секретом. Він тривалий час проходив адаптацію до командної гри й іноді справляв враження чужого на полі (пригадуються зовсім неввічливі «підказки» Шевченка та Ярмоленка впродовж гри на адресу македонця), але все одно стабільно виходив у основі - здебільшого не через власний високий рівень гри, а завдяки відсутності альтернативи: київська кар’єра Андрія Несмачного та Бадра ель Каддурі підходила до завершення.
До Попова зазвичай не було претензій лише з приводу самовіддачі: на відміну від латиноамериканських легіонерів, Горан знав собі ціну і розумів, що неземним талантом він аж ніяк не володіє, а отже має наполегливо працювати.
В усьому іншому Попову справедливо «закидали» незграбність та повільність у захисті, невміння загострювати ситуацію у нападі (точність навісів Попова була десь на рівні ель Каддурі та Мар’яна Марковича). Розрекламована гармата з лівої від македонця також розчарувала: удар у македонця і справді надпотужний, але у кращому разі лиш один із десяти дальніх пострілів знаходив площину воріт.
Цього літа «Динамо» мало на меті придбання нових виконавців на обидва фланги оборони - звісно, ця ідея з’явилася не через ідеальні виступи крайніх захисників. Праворуч мав грати Ведран Чорлука з «Тоттенхема», але хорват обрав варіант із «Локомотивом» та Славеном Біличем, а Данило Сілва залишився єдиним правим захисником у команді (якщо не вважати «непрофільних» Бетао та Олега Гусєва).
Лівофлангового оборонця було знайдено - Тайє Тайво, здавалося, мав би застовпити за собою цю позицію і відправити Попопа у глибокий резерв або на пошуки кращого життя, приміром, у «Сток Сіті».
Після появи інформації про оренду Попова дехто полегшено зітхнув, а дехто резонно замислився: а хто ж гратиме, коли з Тайво щось станеться або нігерієць банально не вийде у «Динамо» на свій рівень? Альтернативи і справді фактично немає: хіба що вже згадувані універсальні бійці Бетао та Гусєв, користі від яких на незвичних позиціях обмаль.
Можна до цього переліку додати й Мігеля Велозу, який має досвід гри ліворуч в обороні, але португалець уже став незамінним елементом динамівської середини поля (у важливості присутності Мігеля саме на цій позиції ми пересвідчилися впродовж програного полтавського матчу). За логікою, варто було звернутися по альтернативу до молодіжного складу, але ніхто з дублерів?захисників не проходить до лігочемпіонської заявки «Динамо» навіть за списком «Б», а отже це не варіант.
http://www.sport-express.ua
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости