Українці-легіонери. Італія. Олександр Заваров

Лише після чудового Євро-88, коли гравці збірної СРСР здобули світове визнання а "перебудова" була в розпалі, лідерам дозволили поїхати за кордон. Найяскравіший гравець тієї команди Олександр Заваров мав серйозні пропозиції від "Барселони" та "Ювентуса". Хоча трансферами тоді займалися одразу кілька структур, зокрема Держкомспорт, організація "Совінтерспорт", яка безпосередньо вела перемови про умови контракту, та клуб. Гравець в цій ситуації навіть не мав права голосу. "Ювентус" запропонував більшу суму, тому Заваров перейшов саме туди.

В італійській пресі статті про хід переговорів нагадували звіти з фронту Другої Світової, або щонайменше відчайдушні спроби визволити радянського диссидента. Керівники "Ювентуса" дивувалися тому, скільки людей та організацій вони мають вмовити, для того щоб цей трансфер відбувся. Тим більше, що італійці були зацікавлені в придбанні не лише Олександра, а динамівської трійки - Заварова, Михайличенка та Протасова (тоді райські часи Босмана ще не настали, і команда мала змогу заявити лише трьох іноземних гравців). Інші трансфери клубу залежали саме від приходу чи не приходу "динамівців".

Саме тому "Ювентус" був змушений сплатити шалені для того часу 5 мільйонів доларів (для порівняння, Марко Ван Бастен переходив того літа з "Аяксу" в "Мілан" за 1.9 мільйони). З цих грошей лише мільйон отримав клуб, по 2 отримали "Совінтерспорт" та Держкомспорт. За повідомленнями італійської преси головною особою, яка чинила опір цьому трансферу був Валерій Лобановський, який не бажав втрачати своїх лідерів. Саме через його категоричну відмову Протасов та Михайличенко залишилися в "Динамо". Але перехід Заварова за такі великі гроші він не зміг зупинити.

Перше тренування Заварова відбулося лише 11-го вересня. На базу прийшли 2000 вболівальників, які вітали першого радянського гравця в Італії гучними оплесками. В "Ювентусі" очікували на те, що Заваров стане заміною легенді клубу Мішелю Платіні, який закінчив кар'єру за рік до того. Сам Мішель назвав його своїм найвірогіднішим наступником. Ажіотаж навколо нього був просто шаленим. Десятки журналістів кожного дня намагалися взяти у Олександра інтерв'ю, розпитати про життя в Радянському Союзі, гру у Лобановського та хоббі за межами поля. Спочатку українець реагував на це доволі спокійно, відповідав, що не п'є горілку, любить грати в шахи, читати книжки та слухати музику, зокрема італійську. Лише пізніше ця постійна увага настирливих журналістів вплинула на нього.

Українці-легіонери. Італія. Олександр Заваров - изображение 1

Заваров дебютував за "Ювентус" в Кубку Італії (який тоді розігрувався за принципом групового турніру) і вже в першому матчі забив м'яч в свої ворота, а вже на 20-ій хвилині був замінений. Виявилося, що він ще не готовий грати. Його справжній дебют відбувся лише в кінці вересня, в ще одному матчі Кубку проти "Брешії". Півзахисник відзначився дублем і зіграв блискуче, за відгуками преси нагадуючи Платіні. Вже за кілька днів він взяв участь в матчі першого туру чемпіонату (тоді він почався пізно) і провів ще один вдалий матч. А за тиждень провів свій перший м'яч в лізі. Через запізнення з оформленням трансферу він не міг грати в осінній частині Кубку УЄФА, тому зосередився на Чемпіонаті та Кубку.

Українці-легіонери. Італія. Олександр Заваров - изображение 2

Преса відзначала потенціал команди та гравця, і до матчу шостого туру проти "Наполі" вдома "бьянконері" підходили одними з лідерів. Італійська преса оголосила цей матч протистоянням двох суперзірок - Дієго Марадони та Заварова і намагалася розпалити ворожнечу між цими гравцями. І Заваров, не звиклий до такої уваги та провокацій преси, піддався. Спочатку за кілька днів до матчу він істерично реагував на питання журналістів і мало не спричинив бійку, а потім досить зневажливо висловився на адресу аргентинця, назвавши його не командним гравцем, не одним з кращих в світі і заявивши, що в минулих зустрічах (між збірними) перегравав його, тому й не бачить, чому не переграє цього разу. Цей матч закінчився для Заварова та його команди катастрофою. Екс-динамівець забив (саме його дії почали камбек команди після 0-3 в першому таймі), Марадона отримав травму, але його "асистент" бразилець Карека просто розірвав захист суперників, і неаполітанці перемогли з рахунком 5-3.

Існує думка, що саме цей матч став вирішальним для того "Ювентуса" та й для самого Заварова. "Стара сеньйора" виявилася посередньою й вкрай нестабільною командою з недосвідченим тренером (для Діно Дзоффа це була перша команда на дорослому рівні) і слабким характером. А Заваров після цього матчу просто замкнувся в собі, припинив давати інтерв'ю, не брав участь в загальнокомандних вечерях чи іграх, які зміцнюють колектив. Він позиціонував себе окремо від команди, став "одиноким вовком", після тренування ні з ким не розмовляв і відправлявся додому, до дружини. Тим більше, що італійську за два сезони в команді він так і не вивчив. До того ж, в цей час й перекладач був відсутнім кілька місяців, тому не було мови про будь-яку комунікацію з тренером чи партнерами. Вже в листопаді він спричинив бійку на тренуванні, потім був зупинений поліцією за порушення правил дорожнього руху. В цьому ж місяці отримав свою єдину червону картку. В тих матчах, в яких він не грав (здебільшого в Кубку УЄФА), "Ювентус" виглядав краще й різноманітніше.

Для італійської преси людина, яка не дає інтерв'ю і відокремлює себе від команди, було просто неприпустимим явищем. Тому вона постійно критикувала гравця. В радянській пресі цю кампанію з радістю підхопили і довели до абсурду. Навіть державні службовці дозволяли собі висловитися на цю тему і "засудити поведінку" Заварова. А Президент Аньєллі дозволяв собі в кожному інтерв'ю жорстко критикувати гравця своєї команди і навіть говорити, що Олександр - не інтелігентний гравець, який не розуміє італійський футбол. Все це не могло не вплинути на нашого героя. Тим більше, що взимку настав досить очікуваний серйозний спад в грі та в фізичних кондиціях. Адже, в чемпіонаті СРСР в цей час тривала абсолютна перерва. А в Італії продовжували грати. Тому взимку Заваров перебував в особливо поганій формі і кілька разів був замінений або просто не грав. За підсумками першої частини сезону він дав досить розгорнуте інтерв'ю італійській пресі, в якому несподівано позитивно оцінив свою гру. Він заявив, що "...в Італії звикли рахувати лише голи", і що його позитивний вплив на гру неможливо вимірювати. На порівняння з Платіні він відповідав, що є гравцем іншого плану, і що ніколи не забивав так багато, як француз.

Українці-легіонери. Італія. Олександр Заваров - изображение 3

Навесні Заваров нарешті отримав право грати в Кубку УЄФА. В першому чвертьфінальному матчі з тим же "Наполі" він відіграв мало не найкращий матч в своїй кар'єрі в Італії, відзначився асистом і допоміг "Ювентусу" перемогти з рахунком 2-0. Та за чотири дні до матчу-відповіді він вкрай невдало, і головне - нервово та апатично - відіграв проти "Мілана" (0-4) і в Неаполі на поле не вийшов. "Ювентус" пропустив третій гол на останній хвилині додаткового часу й вилетів з Кубку. Пізніше сам Заваров та й преса визначали його невихід в складі як головний фактор вильоту. В цьому сезоні Заваров провів за команду 35 матчів у всіх офіційних турнірах (12 разів був замінений), з них 32 - в лізі, забив два голи в лізі та два - в Кубках.

"Ювентус" в сезоні 1988-89 посів четверте місце в лізі. Такий результат був оцінений як вкрай невдалий. Керівникам та вболівальникам клубу було важко зрозуміти, що золоті часи минули, майже всі герої нещодавних перемог залишили клуб, і для побудови нової зіркової команди потрібен час та поступовий рух. В клубі прийняли рішення звільнити велику кількість гравців, серед них й Заварова. Українцем зацікавилася "Дженоа". Хоча спочатку керівники клубу знову спробували придбати Протасова та Михайличенка, але збірна СРСР готувалася до ЧС-1990, і тому Лобановський не дозволив своїм найкращим збірникам залишити клуб. Потім "Юве" намагався придбати в "Фіорентині" бразильця Дунгу, який мав замінити українця, але і цей трансфер не відбувся. Тож Заваров залишився, несподівано до нього приєднався білорус Сергій Алейніков. Нарешті Заваров отримав партнера, з яким міг розмовляти. Оптимісти вважали, що саме перехід Алейнікова дасть поштовх кар'єрі Заварова, дозволить йому акліматизуватися і нарешті стати лідером команди. Песимісти вважали, що Заваров вже не зможе нічого принести команді, а перехід Алейнікова не покращить ситуацію.

Як і в більшості випадків, песимісти виявилися правими. Заваров та Алейніков були зовсім різними людьми. Крім мови їх нічого не пов'язувало. Мінчанин досить швидко знайшов своє місце в колективі, а киянин продовжував триматися осторонь і не брав участь в вечірках та акціях, які влаштовували гравці, навіть не пояснюючи причину відмови. Він ставився прохолодно до всіх. Ніхто не знав його як слід, не знав, що насправді любить, про що думає, як живе. Він був часто роздратованим, здебільшого відношенням преси, і лише псував атмосферу в команді. Олександр не порушував режим, не пив, не проводив ночі на вечірках, як його попередник Раш. Він просто замикався в чотирьох стінах і не пускав нікого. В сонячній, відкритій та життєрадісній Італії в нього просто не було шансів призвичаїтися з таким ставленням до життя та товаришів.

Хоча сезон 1989-90 почався досить непогано. Заваров, нарешті, позбувся "тягара Платіні" у вигляді десятого номера, і отримав свою улюблену "дев'ятку". Станом на 12-те вересня він мав на своєму рахунку 4 забитих голи в різних турнірах. "Ювентус" перебував серед лідерів ліги і впевнено почав виступи в Кубку УЄФА. Але знову сталося падіння, вже в середині осіні Заваров та його команда виглядали вкрай блідо, зима знову була невдалою, шанси на "скудетто" зникли. Українець забив ще кілька голів, але виключно в матчах проти слабких команд. Вже в лютому генеральний директор клубу був відправлений у відставку, трохи пізніше було оголошено й про закінчення роботи Дзоффа влітку. Вкрай розчарований Аньєллі мало не всю вину за невдачі клубу поклав на Заварова, якому знову постійно нагадували про Платіні, тепер вже глузуючи.

В лютому ж Заваров отримав пошкодження, від якого не одужав повністю. Він іноді грав, іноді залишався на лаві запасних. Відповідно, рівень його гри був низьким. Навесні Заварова не включили до складу на матч Кубку УЄФА з "Кельном", що призвело до відкритого конфлікту з тренером Дзоффом. Після ще одного пошкодження (від того ж Марадони. До речі була підозра, що Заваров симулював травму) Олександр просто припинив викладатися на тренуваннях, розуміючи, що залишить клуб влітку. Відношення з тренером були неймовірно напруженими, емоційний наставник просто не бажав бачити гравця, який відверто чекає на кінець сезону і висловлював свою думку досить різко. В квітні-травні Заваров вже не потрапляв у склад, лише в менш важливих матчах ліги, яку "Ювентус" вже програв. В безпосередній боротьбі за титули, яка закінчилася перемогою в Кубку Італії та Кубку УЄФА, луганчанин вже участі не брав. В останньому турі ліги, проти "Лечче", він забив свій останній гол в "Ювентусі". Влітку залишив клуб і подався до "Нансі", клубу того самого Мішеля Платіні.

Загалом в сезоні 1989-90 Заваров відіграв 41 матч у всіх турнірах (11 разів був заміненим), з них 28 - в лізі, забив 5 голів в лізі, 3 - в Кубку, 1 - в Кубку УЄФА. Таким чином українець з дев'ятьма голами став другим бомбардиром команди в усіх турнірах в сезоні 1989-90.

Олександр Заваров вбачався наступником Мішеля Платіні в "Ювентусї". Він був достатньо талановитим для того, щоб замінити славетного француза. Але тягар слави попередника й характер самого гравця не дозволили йому заграти в Італії. До того ж, "Ювентус" того часу був посередньою командою, яка грала від оборони, з недосвідченим тренером, поганим керуванням та непомірними амбіціями, що завадило Заварову продемонструвати свої найкращі якості.

источник:ua-football.com