Доброго всім вечора!
Сьогодні на сайті було викладено відео щодо скандування на стадіоні "Донбас-Арена" начебто націонал-фашистських вигуків (кричалок) "Даві хохлов"! А хто вони, хохли? Насамперед цей пост я хочу адресувати всьому шановному регіону - Донбасу і особисто пану Ахмєтову. Багато чого я і сам тільки зараз осмислив.
Адже історію своєї землі, народу треба знати, навіть знати етимологію (походження) слова "хохол". Я - корінний киянин по всім колінам свого роду, починаючи з 18-го ст., але в моїй крові тече і кров козацтва. Одне до чого закликаю, будь ласка, пам’ятайте, що Україна - не складається з багатьох федерацій (регіонів). Ми єдина і неподільна держава (прописано в Конституції) ім`я якої - Україна (Ра - божество світла-сонце...згадаємо рос. і наші слова: "радуга","рада-світлий замысел:)" . І, повірте, навіть "авторитетні" сусіди, які гадають, що вони-нащадки нації аріїв, ніхто не зможе поділити Україну на 2 регіони. Залишається нам тільки об`єднатись і не реагувати на численні провокації. Ненависть один до одного нікому в Україні не потрібна.Мої батьки завжи з гордістю казали що ти, синку, - справжній хохол. Мене навіть батько так голив і казав, що це означає - "хохолок". І пишався цьому, ходив в київські загальноосвітні школи, навіть коли поступив до вузу....з мене глузували, але я завжди знав - я - справжній українець, тому що був вихований на повазі до свого народу, культури. В сім`ї розмовляли чистою російською та українською. Це тільки збагачувало мене як особистість.
Але в мережі і-нету я знайшов цікаву статтю одного професора щодо походження деяких слів. Дуже цікаво і для пана Ахмєтова. І, будь ласка, це не реклама! Україна має знати правду! Громадяни нащої землі мають це знати.
Ці роздуми про історію і суть досить одіозних прізвиськ "хохол" і "кацап" написав учасник війни, київський професор з надією опублікувати в газеті "……", передплатником якої був багато років, та не встиг передати до редакції. Через тяжку хворобу він помер...
...Товарищ москаль на Украину зубы не скаль!
Разучите эту мову на знаменах – лексиконов алых,
эта мова величава и проста:
"Чуєш, сурми заграли, Час розплати настав".
Володимир Маяковський.
"Хахли" і "Кацапи" Звідки походять ці прізвиська українців і росіян? Що за ними стоїть?
Приніс нам статтю молодший син. Але батько чомусь підписався не, своїм справжнім прізвищем, а багатозначним псевдонімом. Судячи з пояснення сина, професор побоювався не за себе, а за долю трьох своїх синів, які змушені й досі працювати в Україні у російськомовних колективах. Такі, на жаль, маємо реалії сьогодні. Українці хочуть казати правду, але бояться. Тож послухаймо, хто ми, та хто хоче впродовж багатьох століть і понині нами володіти.
Віктор МОВЧАН,
інвалід війни 1941 – 1945 pp.
У ПОБУТІ КОЖЕН З НАС, українців, особливо перебуваючи в Російській Федерації, не раз чув на свою адресу образливу кличку "хохол" – цим словом північні сусіди позначають нашу національну належність. Незважаючи на штучно культивовану велику дружбу народів СРСР, росіяни часто для приниження вдавалися до прізвиська "хохлы". Пригадую, в Москві високий чиновник у присутності українців безсоромно верещав: "Хохлы окуппировали Кремль!" Він мав на увазі "царювання" Хрущова, Брежнєва, Підгорного, Полянського, Шелеста та інших членів партійної еліти, які походили з України. "Хохлов давить надо!" – вів далі Так раз за разом вигукував сп'янілий на дурничку міністерський керівник.
Глибоку образу відчували наші земляки від заклику москвичів "Хохлов давить надо!". І дрібні, і великі московські та російські чиновники де могли і як могли постійно "давили" все українське: науку, культуру, освіту, виробництво, нищили та вбивали талановитих, національно свідомих українців, забороняли українську мову, насильно здійснювали русифікацію.
Москвичі та інші росіяни полюбляють замість назви "Україна" вживати слово "Хохляндія", а схильність і любов до всього українського називають "хохломанією". Наші надмірно бундючні, самовпевнені та агресивні північні сусіди щедро нагороджують епітетом "хохол" майже кожного, від кого почують не лише нашу мову, але бодай українську вимову.
У відповідь українці здавна називають росіян глузливим словом "кацап"... Не раз можна почути такі синоніми назв Росії, як "Кацапляндія" або "Кацалстан" (на зразок Татарстану чи Башкортостану, з урахуванням переважно монгольського походження росіян). Яке ж походження цих слів? " Наші відважні, волелюбні пращури-воїни з часів Київської Русі, та й значно раніше, ще з арійської доби, на голеній голові залишали довге пасмо волосся – чуприну або чуб. Мабуть, ще з арійських часів цей звичай зберігся в деяких районах Індії та в Тибеті. За свідченням візантійських літописців, такий чуб мав київський князь Святослав. Звичай носити пасмо волосся на тімені мали й запорожці, які з властивим їм гумором називали ті пасма оселедцями.
Але, виявляється, не всім і на Запорізькій Січі дозволялося мати оселедці, що були своєрідними відзнаками лицарства, честі, відваги та людяності. Заборонялося носити чуприни-оселедці недосвідченим воякам, брехунам, боягузам, злодіям, ошуканцям. Смертельною образою вважалося, коли хтось відтяв козакові "оселедця". Після знищення Січі російські царі силою голили чуприни всім козакам, а непокірних жорстоко страчували. Та все-таки ще до 70-х років XX століття в деяких українських селах чоловіки голили голови й залишали невеликий чубчик.
Портрети відважного давньокиївського князя Святослава, першого гетьмана Січі Запорізької Байди Вишневецького, українських національних героїв: Івана Підкови, Івана Богуна, Івана Ґонти, гоголівського героя Тараса Бульби прикрашають розкішні оселедці. Московський люд називав чуприни, що їх носили тільки українські лицарі, "хохлами". З часом, незважаючи на етимологію слова "хохол", йому надали зневажливого тлумачення й "охрестили" цим прізвиськом усю українську націю.
Є ще друге пояснення слова "хохол". Монгольською мовою слово "хохул" (російський варіант-"хохол") означає: блакитно (хох) -жовтий (ул, улу). Так назвали наших пращурів монголо-татари, коли побачили жовто-блакитні прапори русичів. Але прізвисько "хохол" не таке образливе, як "кацап", яке характеризує цілу націю москалів і яке здавна міцно пристало до них. До речі, росіянами, чи "русскими" "приказал им быть" тільки Петро І, коли Київ уже перебував у складі Московії. Тоді ж на всіх картах назву "Московія" замінили на "Росія".
ПРІЗВИСЬКО "КАЦАП" причепилося до московського народу від часу загарбання військами московського царя Івана IV столиці поволзьких татар – Казані. Сталося це за таких обставин. Військо московського царя Івана IV, прозваного Грізним, тривалий час не могло здолати опір узятої в облогу Казані (1552 рік). Лихий і підступний цар вдався до сатанинських хитрощів: у присутності представників татарської верхівки, вельмож і мусульманських священнослужителів він присягнув на Євангелії, що подарує життя всім захисникам Казані й відпустить їх на всі чо- тири сторони, якщо вони складуть зброю і відчинять ворота Фортеці. Оборонці Казані повірили клятві царя, склали зброю, і московське військо увійшло в місто. Іван Грізний таки "дотримав" свого слова – дозволив обеззброєним татарам іти, куди вони забажають, але тільки після того, як понівечив кожного з оборонців, наказавши вирізати їм язика та відрізати вуха. Саме таких знущань та каліцтва завдав довірливим татарам московський кривавий цар з його жорстоким військом!
На місці, де стояв намет ката-м'ясника, Іван Грізний наказав поставити пам'ятник як настанова татарам чому їм треба підкорятися Росії. Саме після цієї кривавої акції пристала кличка
"кацап" до московитян, А ЗГОДОМ ДО всіх росіян, до великого князя московського і першого московського царя Івана IV ГРІЗНОГО. Це слово походить від татарського "кассап"; що означає, м'ясник. Є в татарській мові й слова: кассапхане (бойня мясна ятка), кассапчилик (Мясна справа, професія – м'ясника та інші слова з цим коренем – (див.: Татарско-русский словарь.■ М Сов. энциклопедия. 1966. -С.863) Слово "кассап" є в мові кримських татар, але тут воно має два значення. Крім значення м'ясник- продавець м'яса, є ще й інше. Один старший татарин, родом із Бахчисараю звівши виразним жестом руки навхрест по обличчю, сказав: "Якщо порізав когось-теж кассап".
Усі ми, українці, з дитинства чули іншу версію назви росіян – "кацапи". Мовляв, вони носили бороди, й виглядали "как цап". Це хибне тлумамення виникло за таких умов. Перед Пе реяславською радою серед козаків була сильна проти-московська група, яка складалася з Івана Богуна (на знак протесту проти угоди з москалями він зламав свою шаблю), Виговського, Григо-рія Герцика та інших. Ці патріоти доводили Богданові Хмельницькому, що не можна укладати договір з таким підступним і безчесним народом, як кацапи. Тоді Богдан Хмельницький звернувся др московських послів із запитанням "Чому вас називають кацапами?" Посли; не змогли дати відповідь. Гетьман послав з цим запитанням Виговського в Москву, до царя Олексія. Цар і бояри порадившись зі своїми прислужниками – вихідцями з України, вигадали таке:
"ви – хохли, бо носите на гслові хохол, а ми носимо бороди, тому нас прозвали "как цап" (тобто "как козел") звідси й "кацап".
Виговський привіз цю відповідь Хмельницькому, і Переяславську угоду було згодом підписано.
Москалі та московські бояри справді носили бороди й пишалися ними, але бороди в них були не клиновидними, цапиними, а широкими і мали вигляд лопати. Та й слово "цап" є українським. Таке фальшиве тлумачення слова "кацап" не має нічого спільного з прізвиськом "кассап", що його дали московитам скривджені татари.
Відомий факт коли Ізан Гpізний захотів відвідати Миколу Салоса – юродивого-оракула, який жив у Новгороді. Салос у відповідь на привітання царя простягнув йому закривавлений шматок сирого м'яса. На цю тему є картина одного з художників-передвижників "Грізний і Салос". Упродовж історії кацапи ще не раз засвідчували свою нелюдську, люту вдачу. Страшна різня була в Батурині, коли кацапи вирізали всіх жителів, від малого до великого. Тоді, під час російсько-шведської війни Петро І, щоб викликати в українців ненависть до шведів, переодягав своїх солдатів у шведську форму й наказував мовчки вирізувати цілі українські села.
Особливі звірства виявили кацапи під час першого руйнування Запорізької Січі в 1709 році, коли козаки повірили присязі Москви та намовлені зрадниками здалися на милість переможців.
Кацапи до смерті замучили всіх живих запорoжців, пустивши по Дніпру плоти з шибеницями і палями, на яких конали козаки. Цього деспотизму для кацапів було замало. Далі вони взялися за мертвих. Викопували з могил трупи не лише козаків, а й ченців: "...голови їм відрубано, шкуру луплено, вішано, коколесовано..."
(Іванченко Р.П. Історіяl без фальші.: "Український письменник 1996 рік. – С.335).
"Знущатися над мертвими – в звичаї цього народу"
(Штепа П. Московство.- Дрогобич: "Відродження", 1996. – С.337).
Геродот писан про північні племена андрофагів (людоїдів).
А Павло Штепа в своїй книжці наводить такий факт "На початку XX ст. багатий сибіряк запросив адмірала А.Шидловського на весілля свого сина. На тому весіллі частували гостей також і пельменями. Адмірал відчув якийсь дивний смак і запитав господаря, з якого м'яса вони зроблені. Той не хотів одразу казати, але потім, узявши з адмірала слово, що той нікому не казатиме, зізнався, що пельмені зроблені з людського м'яса. Про це знали й гості.
Можна наводити безліч фактів жорстокості кацапів. Особливо проявили себе кацапо-більшсвики XX століття. У 1918 році банди Муравйова вбивали мирних жителів Києва лише за українську мову або одяг. А до яких нелюдських знущань вдавалися кацапи в страшному 19ЗЗ році, коли на кордонах України і Кубані стояла Червона армія і не пускала голодних українських селян у ситу тоді Росію, де просто неба гнили гори звезеного з України зерна. Не забуваймо, що ідея голоду в Україні належить кацапу – В'ячеславу Молотову (Скрябіну). Це він сказав Сталіну: "Хохлов и казаков может загнать в колхоз только голод". Під час сталінських репресій у катівнях НКВД душа кацапська розгулялася уволю. Наприклад, у колишньому Жовтневому палаці у Києві у підвалах в'язням пробивали черепи, а інших в'язнів примушували ложкою їсти ще теплий мозок. Тепер добре відомі й звірства, що чинилися в таборах ГУЛАГу, особливо тоді, коли було "добровільне" приєднання Західної України. Так, у 1941 році, перед приходом німців, у тюрмах було замучено всіх ув'язнених. Людей варили у казанах, а трупи пересипали негашеним вапном, щоб замести сліди. Увесь світ облетіла фотографія трупа українця, в очі якого ще бито цвяхи. Крім того: було знищено всіх членів всіх членів Комуністичної парти Західної України, які боролися за комуністичну владу
Важко перелічити всі прояви жорстокості владних росіян під час Другої світової війни. _
Чого варте відверте висловлювання маршала К.Г.Жукова щодо нашого народу й цілої націі, яке вирвалося в нього, коли відчув неповагу до його особи з боку полоненого німецького генерала Надмірне прославляння полководницького псевдообдарування цього україноненависника породило в нього чванливість і віру в те, що він, справді, не лише маршал, а напівбожество якого всі вояки і свої й чужі бояться й боготворять.
У 1943 році тривали важкі бої за місто Харків, яке переходило то під владу Червоної армії, то знов до німців. Після звільнення частини Слобожанщини від фашистів радянські воєначальники провели тотальну мобілізацію чоловіків-хохлів і відразу, без жодної військової підготовки, залучили їх у штрафні роти. Чоловіки, які опинилися на окупованих німцями територіях, вважалися зрадниками, бо, згідно зі сталінським наказом, здаватися в полон ніхто не мав права.
У боях за Харків загинуло багато українських людей, добре озброєні німецькі загони із зручних, заздалегідь затовлених позицій перехресним вогнем кулеметів та гармат безжалісно нищили лави щойно мобілізованих українських селян та робітників, яких гнав у штрафних ротах на справжню бсйню наказ командирів, наказ Сталіна та Жукова. Українці своєю кров'ю мали спокутувати "гріх", бо вони, мовляв, замість того, шоб боротися "За Родіну, за Сталіна", спокійно сиділи по своїх домівках і працювали на окупанта. Штрафними ротами з українців-смертників командували офіцери-штрафники (мародери, бандюги, ґвалтівники та інші покидьки, яким військові трибунали замінили розстріл на штрафні роти). Німці легко відбивали все нові й нові лави нещасних радянських штрафників. Та ось розвідники армії Ватутіна взяли їхнього генералa в полон. У штаб, де його допитували зайшов маршал Жуков. Усі виструнчилися, генерал Ватутін доповів представникові Верховного командування про наслідки допиту німецького генерала. Полонений у цей момент сидів понуро і не піднявся, коли з'явився Жуков, отже, не виявив жодної уваги до пихатого військового начальника, перед яким усі завмерли. Така байдужість полоненого обурила маршала Жукова, і він попросив перекладача запитати в німецького генерала, чи впізнав він того, хто зараз з'явився, маючи на увазі себе. Полонений генерал і далі сидів, лише пильно поглянув на пихатого, мордатого, з бульдогоподібною щелепою, чванливого обервійськовика. Генерал заперечно похитав головою, відверто мовив, що не знає цієї людини. Жуков попросив, щоб німцеві назвали його прізвище та всі титули, сподіваючись, що це повинно блискавкою вразити німецького генерала. Улюбленець Сталіна, вершитель долі цілих радянських армій, маршал Жуков сподівався, що німець підскочить, почне принижуватися підлещуватися. Але німецький генерал скривив обличчя в саркастичній посмішці й звернувся до Жукова, не встаючи зі стільця:
"... Ви кажете,_що ви маршал? Не може. цього бути! Якби ви були маршалом чи чесним офіцером. ви ніколи не дозволяли б посилати на забій своїх солдатів без жодного захисту. Такого зневажливого ставлення до життя своїх солдатів жоден маршал світу ніколи не допускав! "
Відповідь чесного німця настільки вразила чванькуватого Жукова, що він, не соромлячись присутніх, зреагував імпульсивно:
"А что етіх хахлов жалеть? Оні же ізмєннікі Совєтской Родіни_ Чєм больше іх виб'ют, тєм лєгчє і лучшє будєт рускому народу!"
Ось так, не більше і не менше, виявлялася псевдодружба кремлівських зверхників. В очах полоненого німця, "великий герой" Радянського Союзу, майбутній кавалер ордена "Побєди" був убивцею, а не полководцем. Згодом цей самий Жуков підписав разом з Берією таємний указ про виселення всіх українців які були під владою німецьких окупантів, у Сибір (Щербак М. Україна як жертва російського імпершовінізму//"Розбудова держави". -1995 – N2. – С12 -15).
Мільйони українції боролися з фашизмом на фронтах, а їхніх батьків, дружин, сестер, дітей як ворогів збиралися виселити в Сибір!
Не можна не згадати ще один жахливий злочин проти нашого народу – Чорнобиль, який і далі забирає життя багатьох людей. Цинізм росіян відображено в анекдоті, який "ходив" по Москві вже через кілька днів після аварії і який закінчувався такими словами: "...чєрнобилец не жілєц, і, вообще, хохлам п...ц!"
Як не крути, не переінакшуй прізвисько "кацап" від XIV ст воно нероздільно пов'язане з характеристикою поведінки московитів-росіян засвідчує безсердечність, жорстокість, кровожерливість, деспотизм підступність цих людей, немилосердно-мстиву лютість їхньої душі. В їхній поведінці немає й сліду доброго слов'янсько-християнського духу. А саме слово москва-моква не слов'янського походження, а угро-фінського і в нашому перекладі означає "каламутна вода". Слово "кремль" походить від татарського слова "кермен", що означає "укріплення на пагорбі". Ну а "мавзолей"? Шкода, що там лежить самотній Ленін, треба було б ще й Тамерлана перевезти до нього, чудова була б історична пара під "блаженним" собором, збудованим з нагоди взяття Казані.
Сьогодні ВИШКОЛЕНА ще в Москві "п'ята колона симоненків-вітренків-морозів" намагається остаточно задавити українців або ж здійснити свою вічну ідею: "Україна – це частина Росії!"
Нам, українцям, треба це пам'ятаті і єднатися один з одним, любити, поважати одне одного, зміцнювати свою молоду державу, розвивати рідну мову, культуру, підтримувати народні звичаї і традиції, почуття національної української гідності.
Дуже важливо мати гідного українського Президента, який дбав би про розвиток України, а не про стратегічне всесоюзне єднання "слов'янських народів". Створення СНД. улесливе запрошення "добро пожаловать", підтримка Комуністичної партії України є підступними планами росіян, які після захоплення влади в Україні знову прагнутимуть перетворювати нас на рабів, а всіх сьогоднішніх комуністів, які працюють на них, розстріляють, як це було за радянської влади.
Нам необхідно добре затямити, що означає слово "кацап". "Єдинонедєлімщікі" почали проливати кров невинних людей у Чечні в 1994 – 1995: pp. і тепер, у 1999 – 2007 роках, за вершують геноцид чеченців. А нашу українську, кров вони проливають ще з часів Андрія Боголюбського, який, спалив Київ у 1169 році За минулі майже тисячу років пролито ріки української крові. У 1654 рої. українців було 11 млн., а московитів – усього 9 млн. Тепер українців у 4 рази менше, ніж росіян. 3 1917 рок в Україні в 1,5 раза збільшилося число українців і в 5 разів – росіян. Усе це ми, українці, повинні знати щоб протидіяти цьому. Не забуваймо голодоморів 1921, 1932-33, 1946-47 років, депортацій, колективізацій та інших злочинів проти нашого народу, бо інакше кров десятків мільйонів українських мучеників упаде на всю Україну жахливим прокляттям і знову Україна стогнатиме в новому, ще страшнішому рабстві.
НАЙВИЩА СПРАВЕДЛИВІСТЬ КАРАЄ НАРОД PAБСТВОM ЗА 3HЕВАГУ ДО ВЛАСНОЇ КРИВАВОЇ ІСТОРІЇ!
П.Н. Дякую за надану статтю Івану Кур*янику
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Загрузка комментариев
