Київ засумував без титулів. П’ять років без чемпіонства, сім без кубку. Про колишнє лідерство «Динамо» в українському футболі залишилися тільки спогади. Лише Шовкоський, Гусєв і Рибка тримали над головою кубок країни. При чому останній робив це у футболці найпринциповішого суперника. Вболівальники в останні роки звикли до розчарувань.
Суперник «Динамо» навпаки наситився титулами. П’ять поспіль чемпіонств, три кубки. При цьому донецький клуб виграв у киян сім останніх матчів. Тому перемога у фіналі Кубка країни над «Шахтарем» для «Динамо» була надважлива.Ребров проти Луческу. Досвідченому румунському тренеру вдавалося розгадувати останніх тренерів «Динамо». Сьомін спочатку пручався, перемагав з великим рахунком, вигравав Суперкубок, але в підсумку Луческу знайшов ключі до секретів російського фахівця. Блохін великих проблем перед будівником сучасного «Шахтаря» не створив. Луческу і його підопічні отримали психологічну перевагу над динамівцями, завжди були впевнені у своїй перемозі. В першому протистоянні Луческу з Ребровим перемогла молодість. Не думаю, що румунський фахівець дозволив собі не вивчати останні матчі «Динамо». Але за підсумками першого тайму склалося враження, що підопічні зірки «Динамо» 90-х сильно здивували досвідченішого хитрого лиса тренерського мистецтва.
Кияни грали за все тією схемою що при Блохіні - 4-2-3-1. Сергій Станіславович вніс достатньо коректив у гру «Динамо», що мали на меті ускладнити втілення планів суперника.
Ребров поміняв місцями Даніло Сілву і Віду. Внаслідок швидкий і більш координований бразилець зменшив кількість провалів в центрі захисту «Динамо». Блондинистий хорват отримав свободу дій на правому фланзі захисту, не тільки прекрасно проявив себе у штафному майданчику суперника під час стандартів, а й впорався з Бернардом, що попав у заявку пентакампеонів на чемпіонат Світу.
У трикутнику півзахисників Велозу-Гармаш-Беланда у першому таймі на місці другого опорного хавбека частіше опинявся марокканець, Гармаш діяв ближче до атаки. При цьому Гармаш і Беланда при втраті м’яча самовіддано вступали у відбір. Дії киян при застосуванні пресингу виглядали злагоджено, особливо в першому таймі, було помітно, що кожен футболіст знав свій маневр. Португальському збірнику Мігелю Велозу вдавалося встигати за швидкими футболістами «Шахтаря», завдяки цьому опорна зона «Динамо» не виглядала прохідним двором. Кияни дуже вдало діяли у відборі на чужій половині поля, так часто гравці «Шахтаря» давно не втрачали мяч неподалеку від своїх воріт у матчах з «Динамо».
Динамівці розпочинали атаки не так, як ми звикли. Центральні захисники «Динамо» Сілва і Драгович розходилися по флангам, при цьому створювали вільну зону для Велозу, який розпочинав більшість атак киян. Крайні захисники Віда і Макаренко, в свою чергу, займали позицію ближче до штрафного майданчика суперника. Атакуючи гравці «Шахтара» були дещо спантеличені такими маневрами суперника. Луіс Адріано витягнувся на одного з центральних захисників. Бернард і Дуглас відходили нижче, щоб перекрити крайніх захисників «Динамо». Тейшейра також більшу увагу приділяв до центральних захисників. В наслідок таких переміщень Велозу отримував свободу під час початкової стадії атака. Новий центрхав Сілва намагався віддавати точні передачі на партнера, практично не грав на винос. В результаті кияни не допускали невимушених втрат, в першому таймі взагалі домінували у володінні м’ячем. Іноді Сілва і Драгович ризикували відаючи м’яч на воротаря, ніби намагаючись знайти пригоди, але в цього разу футбольна Фортуна вирішила не жартувати проти «Динамо».
Луческу разом з Фредом в опорній зоні задіяв Степаненко, замість Тайсона зліва грав Бернард. Донеччани грали у звичний після втрати Фернандіньо футбол. Фред намагався бути корисним, Бернард кілька разів загострював гру. Але команда з Донбасу була мало схожа на свої кращі минулорічні зразки. Мудрому Мірчі не вдалося поки створити новий після фернандінівський «Шахтар». Чи є у Луческу натхнення продовжити почату справу? Подивимося. Можливо румунський фахівець вибере більш спокійний варіант продовження кар’єри.
Психологічне налаштування на матч. Ситуація в Україні, воєнні дії навколо і в самому Донецьку, відсутність трофейного голоду, всі ці фактори звично вплинули на гравців донецького клубу. Після гри стало зрозуміло, що поразка не стала для Луческу і гравців «Шахтаря» трагедією. Кияни бажали перемогти більше. Навіть капітан Срна не збирався кидатися під потяг заради перемоги. Лише Луіс Адріано намагався звично дошкулити супернику: хамив, топтався по ногах, бився ліктями. Але головним досягненням бразильця стала організація разом з співвітчизниками Фредом і Тейшейрой штовханини на останніх хвилинах зустрічі. Було помітно, що думки представників «Шахтаря» були не про матч в Полтаві.
Кияни, навпаки, підійшли до матчу з емоційним піднесенням. Ми нарешті побачили, що у футболістів «Динамо» є повага до себе, партнерів, своєї професії, уболівальників клубу за який вони виступають. Дуже показовою була реакція футболістів що перебували на лаві запасних: камери показували обличчя Ідейє, Гусєва, Вукоєвича, Рибки. Хлопці жили футболом, всім серцем вони були разом з партнерами на футбольному полі. Такого єднання давно не було в роздягальні «Динамо».
Несподівані стандарти. Головною зброєю «Динамо» у цьому матчі стали стандартні положення. Виявилося, що Велозу і Беланда здатні гостро подавати м’ячі після штрафних і кутових, Віда і Мбокані випереджати суперників у штрафному майданчику. При цьому під час виконання прямих ударів по воротам після штрафних кияни дозволили собі занадто мудрувати. Велозу, Беланда і Гармаш кожен по разу приймали мало логічне рішення, що призвело до марнування трьох перспективно небезпечних штрафних ударів.
Справжній капітан. Олександр Шовковський з 93 року в основному складі «Динамо». СаШо є символом історії «Динамо» часів незалежності. Легендарний воротар зробив все щоб досягти цієї перемоги. Сейв Шовковського після удару Кучера був чудовим. Нагадав мені епізод з легендарного матчу Ліги чемпіонів 94 року зі «Спартаком»: СаШо тоді зумів неймовірним чином відбити удар Цимбаларя. УЄФА тоді признало цей епізод кращим сейвом туру. За двадцять років багато подій відбулося, лише Шовковський непідвласний часу, як завжди у светрі з першим номером у воротах «Динамо».
Висновки. Кияни, нарешті, завоювали національний трофей. Для теперішніх часів подія не пересічна. Це перемога дуже важлива в психологічну плані для всіх причетних до клубу: тренерів, футболістів, уболівальників і президента Ігоря Суркіса. Динамівці нарешті пробудили емоції. Після років апатії ми могли з усією душою поринути у вболівання за улюблену команду. Реакція Григорія Суркіса на другий м’яч киян мабуть найкраща візуалізація стану шанувальників «Динамо».
На фоні емоційного піднесення більшість уболівальників вимагає негайного призначення Реброва головним тренером «Динамо». Я б не став поспішати. Емоції не кращий порадник. Вчора ввечері Реброву вдалося перемогти Луческу, але робити далекосяжні висновки щодо перспективності його, як тренера «Динамо», вважаю,не варто. Сергій Станіславович довів, що чогось вартий, як тренер, але чи зуміє він побувати нове «Динамо», повернути клубу звання кращої команди України. Багато тренерів «Динамо» перемагали Луческу в одному конкретному матчі: Анатолій Дем’яненко робив це систематично, перемагали Лужний, Газзаєв, Сьомін. Але в підсумку жодному з них не вдалося побудувати команду яка б задовольнила амбіції шанувальників «Динамо». Для цього були, як об’єктивні, так і суб’єктивні причини. Можна довго їх аналізувати, але від цього втрачені роки не повернеш.
Ребров сам ще не знає власного тренерського потенціалу. У матчах з «Чорноморцем», «Іллічівцем», «Шахтарем» легендарному форварду вдалося внести новації в гру команди. Ці зміни принесли результат. Але не відомо як буде працювати методика Реброва на довгій дистанції. Тим більше, що Сергій тільки формує свою систему футболу, що важко при шаленому тиску, який чиниться на головного тренера клубу калібру «Динамо». Справа тут не в віці Реброва, а в його досвіді самостійного керівництва командою. Досвід показує, що дуже рідко буває так, що видатний тренер з’являється з нізвідки. У Лобановського перед «Динамо» був досвід роботи у «Дніпрі», у Базилевича в «Шахтарі», у Моуріньо перед «Порту» був досвід «Бенфіки», Клопп сформував свій експериментаторський стиль у «Майнці». Романцев перед «Спартаком» працював кілька років у «Красній пресні». Навіть головні вундеркінди сучасності Гвардіола і Вілаш-Боаш встигли попрацювати у «Барселоні-Б» і «Академіки Коімбра» відповідно. Тим більше «Динамо» вже має негативний досвід призначення молодого перспективного тренера. Можливо якщо б Олексію Михайличенку дали пару років самостійної роботи перед призначенням головним в «Динамо» ми б отримали свого Пеллегріні чи Венгера. На мій погляд, призначення Сергія Реброва головним тренером є авантюрним кроком, який може не тільки принести чергові розчарування шанувальникам «Динамо», але й негативно сказатися на подальшій кар’єрі молодого тренера.
На даному етапі «Динамо» потрібен тренер який вже сформував своє бачення футболу, має впевненість, сили і досвід втілення в життя своєї методики гри. З вітчизняних тренерів під такі критерії підходить Роман Григорчук. Вибір іноземних тренерів значно ширше, від Регенкампфа до Рамоса, але навряд чи у когось буде бажання їхати в неспокійну Україну, в клуб, що втратив лідерські позиції. Вибирати власникам клубу. Сподіваємось, що вибір буде виваженим.
учетная запись этого пользователя была удалена
Лужний переміг Луческу під час першого приходу в якості в.о. Динамо в 2007. Засніжене поле, два голи Бангури.
Мрію про повернення Динамо лідерських позицій в Україні. Поки що у киян є всі ресурси. Є тренери здатні ці мрії втілити в життя. Тому не розумію, як тренеру Динамо можна ставити завдання зайняти друге місце в ЧУ.
Справа не в тому, хто кого плавить чи кому симпатизує. Справа в розумінні сучасного футболу. Боруссія Клоппа за останні пять років витратила менше на трансфери ніж Динамо, але грала в минулорічному у фіналі ЛЧ. Звісно Ребров може виявитися нашим Клоппом, але для цього йому необхідне стажування у своєму Майнці.
Повторюсь, що призначення Реброва в даний момент - це емоційний крок, лотерея з малоймовірним успіхом.
Был против назначения Реброва, но его работа с ввереной ему командой убедила меня как минимум не протестовать. Буду рад видеть Реброва на тренерском мостике ДК, но именно президенту клуба предстоит определить дальнейший путь коллектива.
Скажу всё же что скорее всего позитив не столько в приходе Реброва сколько в уходе Блохина. Сумеет ли новый тренер плодотворно сотрудничать с легионерами составляющими на 50% основу нынешнего Динамо? Вопрос открыт. Ребров подтвердил себя в качестве кризисного менеджера. Когда -то подобное получилось и у Лужного Олега Романовича.
Если бы я голосовал, я бы отдал голос Реброву.
Это Велозу, Ленс, Вукоевич, Вида, Тремулинас. Ни Брауна, ни Мбокани, ни Беланды, ни Аруны, ни Драговича на чемпионате не будет. Ситуация в Украине стабильна за исключением Луганщины и Донбасса, если возобновят чемпионат даже в новом формате без крымских клубов- все могут остаться. Лично я считаю чемпионат буде в прежнем виде минус крым. Террористов уймут, политики договорятся за лето.
Если же будет война, то чихать нам тогда на чемпионаты и форматы в любом случае;)) А так у игроков неплохие контракты большей части из которых далеко до завершения. Единственный существенный фактор - Лига Чемпионов, кто-то может уйти из-за неё. Но массового исхода явно не будет. а новых нам в общем-то и не требуется, в ДК компактный состав, есть свои украинцы в избытке, нам все ещё принадлежат Мехмеди и Кранчар.
Вообще давно пора натурализовать Данило Силву:))
Резко не согласен с кандидатурой Григорчука. расписывать не буду, повторяться неохота. В полуфинале предвидел счет 5-0, вышло скромнее. И это не только обескровленный Черноморец, не только более скромные возможности, но и способности тренера команды. Они всегда были на уровне выше средне-украинских, не более, а поведение в эпизоде с Рамосом, вообще, не выдерживает никакой критики.
Эпизод с Рамосом не относиться к уровню квалификации тренера. Ну, психанул Григорчук, с кем не бывает. Моуриньо тоже не всегда отличался покладистым характером. Кстати, ту игру Григорчук выиграл.
Анализ работы Григорчука позволяет судить о его тренерском стиле, о том как будет играть команда. Сказать о том, что представляет Ребров как тренер пока тяжело. Это загадка. Назначение его тренером Динамо игра в лотерею. При этом, надо помнить, что Игорь Михайлович не очень фартовый игрок в такие лотереи. Думаю, что пора прекратить играть в лотереи.
О Реброве. О его способностях судить трудно ... было раньше, да и теперь рановато, однако в своем вчерашнем блоге я не только предсказал счет, но и написал, на основании чего я это сделал и почему мне нравится нынешнее развитие ситуации в Динамо. Повторять не буду.
Коротко, почему не Григорчук. Конечно, его поведение с Рамосом к квалификации отношения не имеет, но это тревожный звонок в плане внутрикомандной атмосферы, а это, при многонациональном составе, немаловажно. Кстати, опыту Григорчука в становлении команды Ребров может противопоставить опыт общения с зарубежными игроками, который у него богаче.
Вернемся к Григорчуку. Он единственный тренер, который с командой с пятого места ни разу не выиграл у команд первой четверки при их лучших кондициях (Днепр в расчет брать нельзя, там и спад в игре, и судья постарался). Еще я бы заметил о плохом рисунке игры Черноморца в лучшие времена, но это, возможно, субъективно, хотя я в подобных вещах ошибаюсь нечасто. В общем, где-то, для начала, достаточно, больше пока нет времени.
По моему мнению, у Григорчука есть четкий рисунок игры, каждый игрок знает свой маневр, именно благодаря этому посредственные футболисты показывают осмысленный футбол, который приносит результат.
У Григорчука в составе было до десятка легионеров с дальнего зарубежья. При этом ограниченные в футбольном таланте игроки прогрессировали в Черноморце, чего пока нельзя сказать о имеющих огромный потенциал Беланде, Ленсе, Драговиче.
Результат його кубкового матчу проти Реброва, навіть за всіх зовнішніх обставин, є надто промовистим. Думаю, є чималий ризик, що перехід Григорчука до Києва опустить Чорноморець і не надто піднесе Динамо. До того ж відома сцена з Рамосом викликає сумліви в адекватності Р.Й. у гострих ситуаціях.
Про Реброва не можна сказати, що він "нізвідки": він все ж довгий час був поряд із командою та "тримав руку на пульсі". Що характерно: після свого призначення в.о. він не приховував своїх амбіцій, перед фіналом не було жодних відмазок типу "я ж новенький, за поразку не відповідатиму". На мій погляд, було б логічно укласти з ним річну угоду і подивитися, як його команда гратиме в єврокубку. Тут, до речі, він має ту перевагу, що знає європейський футбол ізсередини.
Григорчук з кожною командою з якою працював досягав прогресу і давав результат. Він вже сформував свій тренерській погляд, довів що вміє втілювати свої ідеї з різними командами. Результат одного матчу нічого не значить. Потенціал складу киян в рази перевищує одеській. А результати чемпіонату і єврокубків мало чим різняться. Не впевнений, що Реброву чи іншому українському тренеру вдалося б зі складом Чорноморця подолати груповий етап Ліги Європи.
Європейській досвід Реброва не можна вважати позитивним. Сергію так і не вдалося повністю реалізувати свій потенціал гравця. Але не в тому річ. Справа в тому, що необхідно будувати нове "Динамо". Навряд чи це вийде у тренера який сам формується.
Не думаю, що Реброва потрібно зрівнювати з Блохіним. Кандидатів необхідно порівнювати між собою, що може дати потенційний тренер. Які у нього здобутки, наскільки він розуміє сучасний футбол, чи здатен він прогресувати, є у нього вміння допомагати прогресувати підопічним, його психологічна стійкість, вміння створювати творчу атмосферу в колективі? Навряд чи ви впевнено відповісте на дані питання по відношенню до Реброва.