Новини | 25.10.2009
Історія наших стосунків з адміністрацією футбольного клубу, за який ми вболіваємо, непроста. Постійні пошуки компромісу - і одні непорозуміння у результаті. Нам хотілось би вірити, що ці непорозуміння – не наслідок свідомої політики ФК, що відбувається це лише через «зіпсований телефон», брак прямого спілкування. Тому ми вирішили звернутись до керівництва клубу з цією заявою – так, щоб ніхто не міг перекрутити наші слова, не зміг видавати бажане за дійсне, нашу роботу – за свою, щоб почули саме те, що ми хочемо сказати, а не те, що функціонери вважатимуть за потрібне передати.
Отже, для початку – ми не фан-клуб, і ніколи не були його частиною. Ми не писали заяв на вступ до фан-клубу, ми не були його учасниками ні формально, ні за своєю суттю. Офіційний фан-клуб «Динамо» (Київ), нажаль, сумне до сліз видовище: найголовніше, що об`єднує цих людей, не зважаючи на соціальний статус, вік та рід занять – це пошук «халяви» та повне нерозуміння того, навіщо вони знаходяться на цих секторах. На щастя, ми – не вони. Ми - ті люди, які витрачають свої сили, час, нерви та гроші на те, щоб завжди, в усіх матчах, не зважаючи на престижність суперника і територіальне розташування, бути поруч з командою і підтримувати її. Ми малюємо банери, їздимо в інші міста та країни на ігри своєї команди, ми деремо горло 90 хвилин за гру, підтримуємо клуб незалежно від сходинки в турнірній таблиці, а гравці можуть розраховувати на нашу підтримку за будь-яких обставин. Зрештою, ми ті, хто отримує по ребрах міліцейськими кийками за присутність на секторі нашої команди. Ми – ультрас «Динамо».
Декілька років назад ми прийняли, як тоді нам здавалося, серйозне рішення. Ми зрозуміли, що для досягнення вищого рівня, ніж був на той час, нам потрібно піти на поступки. Фан-клуб зробив нам пропозицію перестати кожної гри озадачуватися сектором дислокації і отримати у своє розпорядження 2, а згодом і 4 сектори. До всього ми отримували пільги на придбання квитків, а потім і абонементів. Тоді це подавалося керівництвом офіційного фан-клубу, як дружня послуга, мовляв, давайте об`єднувати зусилля, ми вам сектори, а ви беріть під крило наших нерадивих членів офіційного фан-клубу і творіть нову історію фанатського руху. І хоч нам вже тоді не хотілося, щоб нас асоціювали з офіційним фан-клубом, бажання дорослішати і брати на себе відповідальність за формування тієї культури вболівання і поглядів на підтримку своєї команди, які ми вважали правильними, взяло гору.
…І ми жорстоко помилилися. Можливо, це ціна нашого дорослішання. Ми продовжували вболівати, їздити, малювати, створювати, репетирувати модульні шоу - ми робили це за свої гроші, своїми силами, у свій вільний час. Дирекція фан-клубу висвітлювала цю роботу як свою. Тільки тому, що результати цієї роботи можна було бачити на секторах, які формально належали фан-клубу. Ми збирали гроші «на перфоманс», ми відмовилися їздити на «фан-клубівських» автобусах, тому що на нашу думку, це розхолоджувало людей, привчало їх брати у команди, завжди очікувати халяву, натомість щирий вболівальник за нашими уявленнями – лише той, хто звик заради команди вкладати щось своє. Так, що тут приховувати, були і акції проплачені фан-клубом, була і «халявна» фарба і тканина, але не так багато, як вам здається. Натомість увесь цей час дирекція фан-клубу була джерелом постійних конфліктів. Тріщати по швах все почало, коли від нас спробували відхреститися після побоїща на «Олімпійському» 27 травня 2007 року. Нас поспішно оголосили хуліганами і дебоширами, за яких клуб не збирається вступатися (хоча, якщо треба було діяльність цих же «дебоширів», наприклад масовий виїзд на гостьову гру, записати в свої плюси, дирекція фан-клубу, не моргнувши оком, представляла нас саме як частину офіційного фан-клубу). Завдяки тій частині журналістів, яка є об'єктивною, хвиля, що ширилася в медіа стосовно події, перестала однозначно виставляти нас винними в інциденті, і піддала сумніву законність і адекватність дій правоохоронних органів. Клуб поспішно «прийшов на допомогу». Призначив відповідальних юристів (які нічого не робили), збирав у себе заяви потерпілих від побоїв - нібито для передачі в прокуратуру (вони в прокуратуру так і не були передані – ми перевіряли). Потім, передача наших особистих даних в міліцію. Той, хто думає, що законослухняному громадянину нема чого боятися міліції, той просто не знає реалій нашої правоохоронної структури, коли є інцидент чи подія, винуватця немає і береться перша-ліпша особа, яку можна зобразити як «екстреміста» на підставі участі в русі ультрас, і посадити, аби не втрачати відсоток розкриваємості.
Потім була Охтирка, знову відхрещування від нас, наш клуб знову нам не вірив, не дивлячись на те, що в тій бійці постраждали навіть представники офіційної клубної охоронної структури. Ситуація трохи змінилася лише після того, як ми своїми силами, без участі фан-клубу, організували прес-конференцію і продемонстрували на ній численне фото та відео свідків інциденту, яке свідчило явно не на користь міліції. Фан-клуб не зробив нічого, щоб нам допомогти.
Півроку тому замість показово прибраної міліції на секторах знов почали з`являтися бійці спецпідрозділу міліції «Беркут», тільки вже у цивільній формі.
Не зважаючи на наші прохання, фан-клуб продовжував продавати квитки і абонементи абсолютно неадекватним елементам, підліткам тощо. На матчі Ліги Чемпіонів ми часто-густо не могли придбати квитки на власні абонементи, а на секторі опинялася неймовірна кількість «цивільних» людей. Мало того, що це порушення наших прав, як тримачів абонементів, це ще й знущання над логікою, адже ці сектори були створені для людей, які хочуть вболівати активно, натомість їх набивали контингентом, який мовчки жував насіння весь матч, а частина ультрас були вимушені ходити на центральні сектори, або й узагалі не потрапляли на стадіон.
Як квитки на сектори 7-10, які не продають у касах, а тільки у фан-клубі, пачками потрапляли до перекупників? Теж питання до функціонерів фан-клубу.
Остаточною крапкою у цих стосунках стали фінансові махінації. Кожної єврокубкової гри, при купівлі квитків, а також кожного сезону, купуючи абонемент, ми домовлялися здавати за них більшу суму, ніж вони коштували, з метою залишити ці гроші на перфоманс. Іноді ці суми досягали 15 тисяч гривень за один матч. Нам вдалося дістати журнал, в якому записано, куди дівалися ці гроші: на канцтовари і каву для офісів, зарплату працівників фан-клубу, охорону секторів, оплату безлімітного телефону, прибирання в фан-клубі і подібні видатки.
Ми вирішили піти. Ми і так витрачали достатньо грошей на підтримку власного клубу, тому питання про втрату пільгових квитків і абонементів не стояло. Ми звикли вкладатися у підтримку нашої команди. Тому ми обрали собі нові сектори, придбали на них повновартісні абонементи і вирішили ходити на ці сектори. Навіщо знаходитися на секторах структури, яка не тільки не підтримує нас, але і шкодить, яка використовує нас для того, щоб зобразити наші зусилля своєю заслугою і отримати собі бонуси для зарплати? Так ми опинилися під табло. А Вадим Костюченко (віце-президент “Динамо” по роботі з громадськістю, який, по суті, був і є керівником фан-клубу) лишився з горсткою неадекватів і школярів на секторі, і мабуть убогу картинку треба було або якось пояснити керівництву, або терміново щось зробити з цим. І Костюченко зробив. Замість того, щоб підіймати рівень своєї структури, він намагався (і намагається) приглушити і зробити якомога непомітнішими нас.
Занести на наші нові сектори банери, прапори і розтяжки, барабан та мегафон дуже і дуже складно, правила проходу на сектор змінюються кожного матчу і часто вивішування і пронос банальних банерів забороняється без будь-яких аргументів, нам відмовилися продавати квитки на Лігу за нашими ж абонементами у наші нові сектори, тобто незважаючи на пред`явлення абонементу на 20 сектор, нам пропонували купити квитки на 5, поближче до фан-клубу (щоб нас знов можна було зобразити результатом роботи фан-клубу?), квитки на наш новий сектор дивним чином виявилися викупленими фан-клубом. На сектор 20 поставили так званих «стюардів», які починаючи з першого матчу після нашого переходу на новий сектор провокують бійки та конфлікти. До нас застосували фізичну силу у Борисполі, куди ми приїхали на гру з «Арсеналом», коли міліціонери спочатку завели нас через центральний вхід, і закривши за нами ворота почали раптом кийками і сльозогінним газом виганяти назад, на вихід (так, ми вважаємо, що це не випадкова подія). На останньому матчі з Оболонню «стюардами» і міліціонерами в цивільному була спровокована бійка спочатку на секторі, а після гри, і на виході з нього, з подальшим затриманням тих, на кого і напали міліціонери в цивільному.
Терпець вперше урвався на матчі з «Рубіном». У нас не було банерів та розтягів, щоб підтримати команду візуально, нам заборонили їх проносити. У нас не було барабану, щоб задавати ритм «зарядів», у нас не було мегафону, щоб організовувати голосову підтримку, у нас не було навіть квитків на сектор, на який ми чесно придбали сезонні абонементи, ми пробиралися на нього правдами і неправдами. Ми більше не могли не привертати увагу клубу до цих проблем. Саме тому на поле полетіли фаєри. Ми були позбавлені будь-якої можливості розказати про те, що відбувається, в інший спосіб.
Ми вивчили свої уроки за ці роки під «крилом» фан-клубу. Ми можемо брати на себе тепер відповідальність, але не потребуємо для цього вставати та займати сектори псевдовболівальницької структури. Ми шукаємо відтепер порозуміння з клубом без посередників, які не мають у нас жодної довіри через свої фінансові (і не тільки) махінації, саме тому ми хочемо озвучити у цьому зверненні наші позиції.
1. Заборона проносити банери, розтяги, барабани, мегафони та інші елементи візуальної підтримки та організації голосового сапорту має бути скасована беззастережно. Ми готові проходити огляд при вході на сектор, але все має бути в розумних межах.
2. Ми хочемо мати доступ до сектору, який ми обрали. Ми просимо припинити усілякі інтриги з викупанням квитків нашого сектору, які здійснюються для того, щоб ми не могли на ньому зібратись для підтримки нашого клубу у надважливих міжнародних іграх. Ми маємо право, придбавши абонемент, мати зарезервований квиток на міжнародні ігри на своє місце. Це право гарантовано нам умовами використання абонементу і воно має бути дотримане.
3. Ми вимагаємо прибрати з нашого сектору стюардів та фан-клубівське сек`юріті, яке підкорюється Вадиму Костюченко, і є його інструментом інтриг і провокацій. Це - єдиний спосіб уникнути інцидентів і бійок на секторі (ми переконані, що керівництво клубу тільки «за», щоб вони припинились). Ми також наполегливо просимо прибрати перевдягнуту міліцію з сектору.
4. Просимо розглянути можливість продажу абонементів не тільки на окремі ряди, але на увесь сектор 20, а по можливості – і один з сусідніх секторів. Сусідство на одному секторі звичайних та активних вбоівальників приносить лише непорозуміння, ми заважаємо одне одному і не приймаємо стиль вболівання одне одного, чи не краще зняти проблему, розмістивши нас окремо? В перспективі хотілось би також мати можливість обговорити питання щодо того, щоб квитки на ці сектори не продавались в касах стадіону – щоб не виникало ситуацій, коли нічого не підозрюючий звичайний вболівальник потрапляє в бурхливий сектор, незвичний для нього.
5. Просимо переглянути механізм потрапляння на сектор на гостьових іграх, щоб не повторювалось ситуацій, коли пускають лише представників фан-клубу, або коли фан-клуб не їде на виїздну гру і через це гостьовий сектор не виділяється. Зі свого боку можемо повідомляти приблизну кількість людей, які збираються відвідати цю гру.
6. При дотриманні цих умов ми зі свого боку докладемо усіх зусиль, щоб використання піротехніки носило суто естетичний характер, при цьому будуть дотримуватись всі правила техніки безпеки (ми готові обговорити це зі службою безпеки клубу та МНС), і фаєри ніколи не викидатимуться за межі сектору.
7. Звісно, крім цього, як і раніше, ми гарантуємо безумовну підтримку нашій команді вдома та на виїзді за будь-якої погоди і результату гри.
З повагою і надією на порозуміння,
Ультрас «Динамо» (Київ)
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Загрузка комментариев
