Як я їздив на матч Україна - Нігер.

Навіть не замислювався, чи їхати на цей матч. Відразу вирішив, що їду. Навіть не зважаючи на усю небезпеку, яка могла мене очікувати на шляху з Луганська до Києва. Узяв з собою прапор України, і поїхав на вокзал. Приїхавши на залізничний вокзал, і підійшовши до свого вагону, був приємно здивований почувши українську мову.

А зайшовши у вагон ще більше здивувався, бо більша частина пасажирів у вагоні розмовляла українською. Просто люди були з півночі Луганської області, для яких українська справді рідна мова. І як тільки потяг від'їхав від Луганська, нас попередили, що ми можемо запізнитися на декілька годин. Бо ми повинні були об'їзджати Краматорськ та Слов'янськ. І ми поїхали через Горлівку, Красноармейськ та Павлоград...... Діставшись Павлограда, ми вже запізнювалися на 3,5 години. Я вже почав нервувати, бо міг запізнитися на зустріч у редакції "ПроФутболу". Але ближче до приїзда до Києва наш водій скоротив запізнення, і я запізнився на 1 год. 40 хв.

Відразу виїшовши з потяга, я попрямував до Майдану Незалежності. Підійшовши до Хрещатика, я побачив безліч наметів і відразу поринув у події ЄвроМайдану. Кількість барикад просто вражала мене. Пройшовшися повз Майдан, я попрямував до вулиці Грушевського. Потім на вулицю Інстітутську. Ця кількість лампадок та фото загиблих, просто шокувала мене :( У мене не вистачає слів, щоб описати увесь жах, якій явідчув побачивши ці фото :(

...І ось о 14:58 надходить повідомлення від Андріюка, щоб я приїзджав у студію редакції ''ПроФутболу''. Розповідь про мою зустріч з Андріюком, є в окремому блозі.

...Повернувшись з зустрічи, і погулявши вулицями Хрещатик та Інститутська, я попрямував до стадіону. По дорозі випадкоко зустрів Франкова, потис йому руку, і попрямував далі. І ось о 19:38 я нарешті зайшов на стадіон, і підійшов до лава запасних Збірної України. Атмосфера на лаві була позитивною :) Тімоха на Шевчук піджартовували над Хомчановським та Девічем.

...І ось за 45 хвилин, поблизу першого сектора, я побачив чарівну Катерину Осадчу. І звісно не міг впустити такох можливості і попросив Катерину сфоткатися з моїм прапором. Її фото я теж вже викладав на сайті. О 20:23 на тренування вибігли на розминку Збірні. Африканці багато реготали, поки проходили повз мене. Потім вийшли наші. І відразу почалася розминка поруч з тим містом, де я стояв. Заводилом на полі звісно був Євген Коноплянка :) Жарти так і сипалися..... І ось команди виходять на поле. Лунає Гімн України. До речі бодро Гімн співали навіть у центральних секторах.

Почалася гра. Перший тайм був не дуже швидким, як і увесь матч, але швидкі атаки нашим вдавалися. Перший гол ввів мене в екстаз (хоч якась радість для мене, як луганчанина). А ще дуже запам'яталися два журналісти з Вашингтону (приїхали на вибори), які почувши слова "ла-ла-ла-ла", затягнули англійською "putin - f...cking shit" та почали стрибати, почувши слова, "хто не скаче, той москаль" :) Другий тайм не відрізнявся від першого. Тільки мене дуже схвилювала невелички проблеми з очима у Євгена Коноплянки. Дякувати Богу усе обійшлося. Гол Нігера тільки розсмішив мене :) Хоча я трохи нервував, бо довго рахунок не змінювався. Добре, що Тарас забив переможний гол і конкретно підняв мені настрій :)

О 23:00 вболівальники почали виходи зі стадіону, і попрямувавши через увесь Майдан почали співати "путін - .......ла-ла-ла-ла" та інші "приємні" пісні про карлика з кремля. Пройшовши повз Майдан, натовп попрямував до метро Хрещатик. І що коїлося потім у вагоні метро, не передати словами :) Фанати почали кричати "хто не скаче, той москаль", і почали стрибати. Однією миттю я подумав, що вагон не витримає і перевернеться. Добре що обійшлося усе :) Приїхавши на вокзал о 23:35, я випив кави, і пішов трохи відпочити у зал очікування. Зайшовши до зали, я відразу підключився до розетки і ввімкнув інтернет. Почав читати Шуріка :)

.....І ось настав ранок. Вийшовши з зали, і випивши знову кави, я попрямував до свого Хюндаю. Скажу відразу, їхати на Хюндаї - це шикарно. Кондиціонер, електрика та Wi-Fi. Що ще потрібно ? Доїхав Хюндай точно за розкладом. Потім почекавши три години, я пересів на звичайний потяг Харків - Луганськ. Поїхали ми знову через Павлоград. І проїхавши Павлоград, за 1,5 години потяг почав виїзджати з Дніпропетровської області. І мене вразило те, на виїзді з Дніпра, скільки блок-постів з українськими прапорами було на виїзді з Дніпропетровської області, але як тільки в'їхали на теріторію Донецької області, то побачив колорада з автоматом :(

....І ось нарешті під'їзджавши до Луганська, мені стало стрьомно, бо у кишені лежав Прапор України. Дякувати Богу, я не побачив жодного сепаратиста, вийшовши з потягу. Потім сів на таксі і безпечно доїхав додому :)

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости