Говерла: без перспектив

Ми всі хочемо, щоб наше улюблене Динамо завжди перемагало. Коли в складі більше українських гравців( особливо, власних вихованців), ці перемоги стають набагато ближчими, ріднішими.

Ужгородська Говерла нас вже привчила(точніше В»ячеслав Вікторович Грозний), що кожного сезону виховує гравця для першої команди Динамо.

Напевно, що найголовніша причина- Говерла почала грати зовсім в інший футбол в порівнянні з минулими сезонами. В цьому сезоні бачив 5-6 матчів «ведмедів».Якщо раніше команда більше діяла на атаку, була більше розкритою, інколи навіть авантюрною( пригадайте, які були раніше рахунки 7-3 проти Шахтаря), так зараз стала неймовірно прагматичною, яка намагається грати насамперед без зайвого ризику на здобуття очок. Якщо в минулому році команда багато забивала, так зараз кожен гол народжується у великих муках. Якщо не помиляюся, так жодного разу команда не забила більше двох м'ячів за гру.

На жаль, футболу стає все менше і менше, а боротьби більше і більше Команди, які хочуть, щоб їхні гравці прогресували та розвивалися завжди повинні грати тільки в атакуючий конструктивний футбол. Це філософія розвитку Порту, Базеля, Аякса.

Звичайно, що можна зрозуміти Грозного, якому потрібні очки. Говерла почала гарти в командний футбол майже без якриких індивідуальних дій футболістів. Краще «засушити гру»отримати 0-0, ніж сильно отримати по голові, але такий варіант не дуже влаштовує Динамо де гра будується на зовсім інших принципах

Можна звернути на пару центральних динамівських захисників, якщо команда стала набагато менше пропускати, а деякі матчі взагалі грати без пропущених м'ячів. Не знаю, мене гра пари Ягодінскіс – Лухтанов не особливо вражає. Так вони стараються, так вони діють на повній самовіддачі, але оборона в Говерлі будується через кількість, а не через якість. Та й вихід з оборони ніколи не йде через короткий пас, майже завжди лонг-боли. На жаль, ніхто з хлопців так і не став лідером оброни, або її шефом.