О «свойственной» и «несвойственной» манере игры киевского Динамо.
Признаюсь, на написание этих «букаф» меня подтолкнул пост одного из коллег-блогеров, в котором автор попытался дать характеристику игры футболистов Динамо в сезоне 2015/16 по сравнению с предыдущим, используя доступную на сайте самую простую статистическую информацию (голы, результативные передачи, карточки).
Подводя к описанию игроцких параметров очередной группы динамовцев, автор черканул хорошо знакомую в футбольных кругах фразу: «Покажите мне вашу полузащиту – и бла-бла-бла..».
Так вот, не знаю почему, но этим самым «бла-бла-бла» относительно динамовской (и не только) полузащиты мне здесь и сейчас уж сильно приспичило заняться.)
«Исторически сложилось», что всегда, во все времена громких успехов в Динамо Киев наличествовала целая группа хавов, во многом (если не полностью) определяющая игру всей команды.
По причине совсем уж юного возраста мне не удалось воочию застать игру знаменитых киевских хавбеков 60-х – Юрия Войнова, Йожефа Сабо, Федора (Ференца) Медвидя, Виктора Серебренникова (с которым уже много лет спустя познакомил старший приятель и Петрович оказался первым, от кого я узнал в мае 2002-го о смерти великого ВВЛ, Царство им Небесное обоим).. Хотя я прекрасно помню эти имена, наряду с именами футболистов киевского Динамо других амплуа тех лет, благодаря очень, мягко говоря, «непосредственному» и бурному болению бати с дядькой, а также пап моих дворовых друзей и вообще всех соседей-мужиков перед экранами черно-белых ТВ-ящиков..:))
Зато, считаю, мне несказанно повезло начать свою сознательную болельщицкую «карьеру» практически с наступлением в нашем футболе «эры Лобановского»! (Первый поход на футбол состоялся в августе 73-го)
И вот что, дорогие друзья-коллеги, вам скажу. Понимаю, конечно, что игру творит вся команда и результат определяет качество взаимодействия всех ее звеньев..
Но! ТАКОЙ ПОЛУЗАЩИТЫ – и по индивидуальному мастерству, и по уровню универсализма, и по взаимопониманию на поле – больше видеть не доводилось!
Владимир Мунтян!.. Владимир Веремеев!.. Виктор Колотов! (любимый футболист до сих пор, к слову).. Леонид Буряк!.. Чуть позже (с 75-го) Анатолий Коньков!.. Да, вообще говоря, правый защитник Владимир Трошкин тоже, по большому счету, чаще фактически выполнял функции исключительно атакующего крайнего полузащитника..))
Пожалуй, с той динамовской полузащитой 70-х можно сравнить лишь знаменитую французскую halfbacks 80-х (Платини, Жиресс, Тигана, Фернандес) – и по высочайшему классу каждого игрока, и по «неопределенности» - какие, собственно, номинальные функции закреплены за конкретным исполнителем.. Т.е. ,офигенным универсализмом! Ну, вот кто, скажите, помнит сейчас имена нападающих той сборной Франции, в отличие от наших Блохина с Онищенко? (Ну, кажись, - Лякомб, Рошто, Сикс..) Да и зачем это в общем-то, если у них был - Платини!!!..:)) Кстати, в год триумфа на домашнем ЧМ в 1998-м основными форвардами у «лягушатников» поначалу считались отнюдь не Анри с Трезеге, совсем мооденькие тогда, а Джоркаефф с Дюгарри.. Но за широкой спиной Зидана, Пети, Дешама и Виейра с Пиресом это было «не так уж и важно»!..))
Как противоположный пример можно вспомнить натужное выступление сборной СССР на испанском ЧМ 1982-го года. И, ведь, состав был более чем солидный, и ТШ не менее «звездный» (правда, это все-таки было скорее минусом, чем наоборот:) ), но вот результат оказался вполне посредственным. А всё потому (тут мое имхо совпадает с очень многими авторитетными, не только для меня, людьми), что отсутствовали (по разным причинам) оба ключевых полузащитника той сборной – Леонид Буряк и Давид Кипиани!
Ведь как играла сборная Союза в отборе на этот чемпионат? Кипиани своими пасами-выкрутасами постоянно находил клочок свободной зоны на поле, куда в 99% случаев первым прибегал наш чудо-спринтер – Блохин! Остальное было «делом техники» : один (реже два) выхода те-а-тет с вратарем из десяти Олегу удавалось успешно реализовать..:)) Или Буряк. Как папановский Лёлик из «Бриллиантовой руки» он бил сильно, но аккуратно. Прямо в голову Рамаза Шенгелия. С учетом угла отражения. Непосредственно в угол ворот соперника. Эх, сколько таких «свояков» от светлых голов Блохина и Шенгелии положил Леонид!..) Правда, потом у нападающего сильно болела голова, и на поле появлялся спартаковец Гаврилов, а там отскок уже шел совсем другой..:))
Ну, конечно, очень многие из нас помнят великолепную киевскую полузащиту 1985-86гг., покорившую, как и вся та команда, одновременно изумительно-изящной и мощной игрой футбольную Европу!
Василий (Ласло) Рац!.. Павел Яковенко!.. Александр Заваров!.. Иван Яремчук!.. Реже, по обстоятельствам, в среднюю линию определялись, уже «переквалифицированные» к тому времени в защитников Владимир Бессонов или Андрей Баль.. Также нечасто, из нападения – Вадим Евтушенко, но «основной обоймой» динамовских хавов все же оставалась вышеупомянутая четверка. Правда, в отличие от звезд полузащиты предыдущего поколения, их функции на поле были более разграничены. В конце лета 86-го, после того как на коммерческом турнире звезда Реала и партнер Марадоны по сборной Аргентины – новоиспеченный чемпион мира – Хорхе Вальдано, п..ло, нанес серьезнейшую травму - сломал ногу - Ване Яремчуку, в основу ДК ярко вписался (я бы даже сказал – феерически ворвался!) Алексей Михайличенко.. Который своим универсализмом, по моему твердому убеждению, превосходил всех своих товарищей по команде (за исключением, пожалуй, только Бессонова).
Кстати, если слегка упрощенно взглянуть на путь к золоту Олимпиады-88 советской сборной под руководством Бышовца, то вывод будет совершенно однозначным : победой в Сеуле СССР обязан, прежде всего, великолепной игре двух своих звездных хавбеков – Михайличенко и Добровольского. В том числе (а также, в первую очередь:) ) и в плане результативности – если Лёсик после своего сольника или с передачи Добровольского вдруг не забивал гол, то обязательно красиво зарабатывал пенальти, который Игорь с успехом реализовывал!)
Ну, дык вот, к чему это я, друзья.. Да вы и сами, впрочем, догадались.:) Так называемая «средняя линия» во многом определяет игру любой команды. А для такой, как Динамо Киев, она имела, можно смело сказать, основополагающее значение в годы наибольших успехов, т.е. весь последний более чем полувек!..
Под рукой у гениального Валерия Васильевича, в этом плане, к моменту его возвращения в Киев в конце 90-х оказался благодатный «материал» в лице Юрия Калитвинцева, Виталия Косовского, Юрия Максимова, Андрея Гусина.. Что говорить, если великолепные белорусские ребята - Валентин Белькевич и Александр Хацкевич – были поначалу (97-й) на подмене у не менее классных Калитвинцева с Максимовым! Про Диму Михайленко, у которого работа ног отставала от работы по-настоящему светлой головы, вообще промолчу..)
У того же Семина наличествовали Рома Еременко, Корреа, небесталанное бузило Сашка Алиев, Олежка Гусев в расцвете сил, ленивый Нинкович.. Несмотря на отсутствие большого креатива, нередко обострял игру, зарабатывая пенальти после стандартов и забивая решающие мячи «бультерьер» Вукоевич. Протестированный ЮПСом на позиции опорника Каддури выдал, блин, в Москве со Спартаком та-акой шедевр на ход Бангура!..
Короче.. Не буду я здесь называть фамилии наших нынешних «буряков», «зиданов» и «белькевичей».. Тем более, все же не покидает надежда на скорый их прогресс, после некоторого «шага назад» в уходящем сезоне, о котором, приведя элементарную сравнительную статистику, уже поведал мой коллега Денис КораблЁв в своем, сдобленном веселыми картинками, посте.))
Замечу только, что очень не хотелось бы лишиться (в футбольном плане, разумеется) такой неординарной и небезразличной к судьбе родной команды личности, как Денис Гармаш. Его, возможно не всегда и не совсем обдуманные, попытки вырваться из «ромбо-квадратного круга» на вольный простор, имхо, должны не тупо и демонстративно пресекаться, а мудро направляться в обще-полезно-командное русло!..
Предположу, что никто из нас, верных динамовских болел, пусть и скрепя сердцем, но не сможет не отдать должное так презираемому нами (и вполне справедливо - в первую очередь за сугубо человеческие, «мужицкие» качества, вернее за их отсутствие.. ) «мистеру» Луческу за его профессиональное понимание суперважности полузащиты..
Конечно, вторым, т.с. «грязным» опорником можно определить кого угодно – Левандовски, Хюбшмана, та даже Степаненко. Но! Если есть кто-то на уровне Фернандиньо!..))
Мирча Михалыч за долгие годы своего гастарбайтерства на нашей украинской земле пропустил через ШД не один вагон и не один десяток тележек п/защитников разного калибра мастерства и достоинств.. Отбрасывая все поющиеся этому немолодому хитрому румыну дифирамбы насчет его экслюзивно-невъеб…ного таланта дрессировщика бразильцев , не могу не признать его точного единичного попадания в случаях с Матузалемом, Фернандиньо, Виллианом и Тейшейрой.. Плюс армянин Мхитарян, но тут его (Мирчина) заслуга довольно относительна. Тот же Дуглас Коста в ШД, в основном, откровенно шланговал и так же откровенно клал на самого Луческу, лишь за исключением "выставочных игр" а еврокубках.. Но такой же, конечно, шланг, и безусловный мастер – Виллиан – на нашу беду, окупил Ахметову все его на себя затраты одними только двумя передачами в полуфиналах последнего в истории КУЕФА : на Фернандиньо в Киеве и на Илсиньо в Донецке!.. С.ка!!!..:)\:(
П.С. Должен признаться, что исходящие порой в комментариях от динамовского ГТ «аргументы» меня аж никак не раздражают, но и не веселят тоже..
Все последние (вполне заслуженные!) наши титулы мы уже скалькулировали..
«Спасибо» за них тоже уже сказали.
Надеюсь, все-таки, что наш коуч пошутил на предмет 150-ти % умения – потенциал тех, кого он так обидел, виден даже нам!..:))
Кстати, весьма радует, что у меня лично совпадают с Сергеем Станиславовичем выделенные им самим особо удачные в игровом плане матчи ДК под его руководством : Эвертон в Киеве, в ЛЧ с Порту в … Порту и с Челси второй тайм в Лондоне..:) Один к одному, блин!:)
П.П.С. Свое отношение к происходящему в любимой команде и самые искренние пожелания уже высказал здесь: http://dynamo.kiev.ua/blog/238160-pozhelanie-lyubimoj-komande---dinamo-kiev-
Увы, наше футбольное бытие сегодня таково, что остается лишь ностальгировать. Этот дворово-колхозный футбол наших дней уже в печенках сидит. Вот и сегодня мы опять имели возможность наслаждаться бессмысленной беготней и тасканием мяча...
Хоцца очень, чтобы хоть каким-нидь, епт, "учебным материалом" пользовались те, кто сейчас конкретно является "поколением динамовских футболистов"!!!
З.Ы. А бытие наше, увы, не только футбольное сидит пониже печенки..;((
вставив би лише 5 копійок з приводу гішпанського чемпу: звичайно втрата 2 ключових гравців (Кіпіані, до речі, пропустивши в тому році півроку, був номером 5 у номінації на золотий м'яч Франс Футболу) була серйозною, але не катастрофою - все-таки в Союзі було з кого вибирати. Катастрофою став тренерський штаб з П'ЯТИ тренерів (Бєсков, ВВЛ, Ахалкаці, Логофет і Федотов, здається) і , які більше сварилися, ніж тренували.
Весь світ тоді сміявся, що всі приїхали грати в футбол, а совєти - проводити комсомольські збори
Я як згадаю безпорадність наших в останній грі проти поляків, яких влаштовувала нічия: Бонек в кінці матчу став біля кутового прапорця і жонглює м'ячем. а наші не можуть до нього добратися. Зараз який-небудь Ротань підбіг би і вирубив його нафіг, а тоді - руссо турісто, обліко моралє...
Правда, добре пам'ятаю - головним винуватцем зробили Блохіна: нє праявіл лучших качеств...
Так, дійсно, про Войнова згадав більше тому, що не зробити цього просто не можна було – як-ніяк перша наша зірка по-справжньому міжнародного масштабу!) Але все ж-таки його найбільший пік припав на стик 50-х-60-х, єдиний досі чемпіон Європи з динамівців!
Що стосується моєї недбайливої не згадки Андрія Біби, то не зайвим буде вибачитися ще раз! І не один!!!))
А Бережний - так, талантище був, адже, пробитися в ТУ основу треба було мати насправді видатні здібності! Але потім..:(
У мене теж улюбленими місцями на Центральному-Республіканському були нижні ряди верхнього ярусу 1-го або 40-го секторів ..) Можливо навіть нам з Вами доводилося разом, пліч-о-пліч, там вболівати?))
До речі, саме приблизно з цих місць ми мали невимовне задоволення спостерігати гру з Баварією на Суперкубок!
А з приводу захисту, з'явилася думка спробувати продовжити свої спогади-відчуття .. :)
Ще раз респект !)
Колись в 70-х записував в зошит найкрасивіші, на мій пацанский погляд, голи ..)
Першим, по-моєму, там було запротокольовано диво-гол Онищенка через себе в
ворота Пільгуя в Москві в травнi 74-го. Причому, пам'ятаю, нiякого падіння на спину там не було, а просто як гахнув Володимир з кута штрафного своєю бойовою лівою!,,)
Е-ех, з яким задоволенням зараз би переглянув..
А через себе що ще було - це трохи корявий та все ж гол Безсонова в Москві в 78, здається Дасаєву чи Торпедо, зараз трохи плутаюсь. І супер удар в хрестовину Михайличенка в матчі - відповіді з Порту, одразу за кілька хвилин після його ж голу. Забий - був би не лише красень - гол, а й ще потужніший стимул вирвати перемогу після двох ляпів Чайника на 4 і 11 хвилинах... Тоді Михайличенко з Безсоновим були найбільшими *англійцями* чи *німцями* на полі в бажанні переламати несприятливий хід гри. На обох було десь 4-5 моментів точно, просто на жаль не все зайшло... Вони не здавались десь до середини ІІ тайму...
А Порту - то дійсно - такий біль! .. (((
.Чайник взагалі був чемпіоном світу за голами, пропущеними зі штрафних..)
Взагалі-то, вважаю фактом (і не тільки я), що всі три наші півфінали КЧ/ЛЧ програні воротарями.. До речі, ось ще одна тема для поста!:)
Щодо Юрковского. Пам'ятається, як він в якійсь грі мало не три пенальті взяв!)
2. Юрковський при своїх 1.80-82 був дуже стрибучий. А реакція взагалі скажена - він не гадав куди стрибати, а по удару брав. Як Гойкоечеа на ЧС-90. Щодо трьох - легенда) Але правда не менш розкішна. В 78 з цска на виїзді спочатку дали пенальті. Відбив з нижнього кута. Через секунд 15 - 20 знову призначають. Вже підходить інший і в інший нижній кут - і як там у нашому національному анекдоті - *І що воно йому, допомогло?*))) А ще ж здається з Карпатами взяв. Точно три за сезон. Але це не все. В останніх матчах - тоді грали на СКА здається, бо Центральний перебудовували до Олімпіади-80 - проти когось з москви здається, в середині другого тайму замість Юрковського випускають Сивуху. І за кілька хвилин нам пеналь. Тоді здається вели десь 2 - 3 в різниці насухо, На трибунах - *от ..., якби Юрковського не замінили...* Далі дубль - 2 національного анекдоту))) - Сивуха хоч і кидався вже в кут, але удар низом по центру зміг ногами відбити. народ в позитивній істериці - 4 : 0 за сезон з пенальті. А рік до того Юрковський взагалі за чемп пропустив щось лише 11 чи 12 голів. Це за того рівня, в 30 матчів ! Здається, той рекорд не битий був.
От такі воротарі)
Але згодом, коли ММу надавався таки шанс, він своєю грою відверто не вражав .:( Можливо, ця невпевненість була прямим наслідком відсутності ігрової практики..
Так, щось таки пригадую! Точно-точно, двічі поспіль відбитий пенальті!!! Не пам'ятав тільки з ким .) Юрковський справді був чудовим воротарем, шкода лише, що так відносно небагато пограв в Києві ..(
Спасибі велике Вам ще раз за чудові спогади!
Незважаючи на те, що у 83-84рр команда (а значить і воротар, в першу чергу) багато пропускала, в мене склалось таке враження, що її, в основному, тягнули на собі Буряк, Блохін і ... Чанов.:) До речі, Юрій, ніяк не можу згадати (у нас тут невелика суперечка виникла :) з приятелем) - коли Буряк зламав руку? Мені здається, в грі з ростовським СКА в травні-червні 84-го, нудотна така була - 0: 0 . Пам'ятаю, Блохін тоді, коли побачив це, побіг кричати на докторів і розмахувати руками, як вітряками..)
Що стосується Рудька .. ох-охох .. Взагалі дуже тривожно за цю позицію.:( Та й не тільки за неї.. :)
Щодо Буряка, то тут я б не певен. що саме він належить до числа тих небагатьох, хто *тягнув*. Якраз його з Балем на пару *прообраз тікі-таки* з купою коротких і середніх пасів поперек поля без найменшого загострення дуже дратувало. Після травми 82-го це вже був не той Буряк, тож Лобановський і не бачив його в наступному Динамо, і вже з початку 85 він був у Торпедо. якби *тягнув*, то не відправили б з Києва. Щодо Блохіна, то і в нього результативність суттєво впала - в один із цих сезонів він, граючи постійно, забив менше ніж Євтушенко. Та й Заваров тоді десь на такому ж рівні забивав. А Буряк лиш в основному по пенальті ще якось статистику робив... Тоді хто ще тягнув, так це Дем'яненко. І Безсонов, коли грав. А ще почали потрапляти до основи Яковенко і О. Кузнецов, Михайличенко, Рац. І вони якраз ставали важливими гравцями - хай Льосик і почекав сезон 85 більше в запасі. але... Тому тоді *ударна парочка друзів* вже не грала тої ролі як раніше. А от що цікаво, вже в 84 іноді почала прочкакувати та гра, що вразила всіх у 85-86. особливо згадую матч на виїзді з Пахтакором - швидкісні цікаві комбінації, красивий гол в падінні головою після подачі кутового, постійна динаміка - це вже було. Хоч і не в кожному матчі. Лобан вибудовував гру і окреслював склад. який її здатен втілити. А Буряк витримувати такого вже не міг... Та головне, що було потім з командою)
"Людина-травма" Бессонов грав тоді мало, Рац теж дуже рідко потрапляв до складу, Заваров грав вкрай нестабільно, при Морозові - взагалі жах, стільки моментів марнував..
На цьому тлі взаємодія Буряка з Блохіним виглядала мало не супер!:)
До речі, свою найважчу травму Леонід отримав як раз в цей день в грі з Металістом, рівно 34 роки тому - 16 травня 1982 року. Ні я, ні мої друзі побачити цю гру не мали можливості - в той день у мене було весілля..:)
Так ось, просто мені особисто тоді лише гра Буряка і Блохіна чомусь подобалася і пам'яталася. Хоч вона і не була занадто швидкісною, але точно вже классною!) І Блохін в ті роки став нас дивувати вмінням здорово діяти в підіграванні. Тому, напевно, його результативність вже не так вражала.:) Пам'ятаю ми ще обурювалися, що Москва в особі ФФ СРСР в 83-му і 84-му рр. в списку 33-х кращих футболістів воліла під №1 замість нього поставити спартаківця Родіонова, незважаючи на впевнену гру Блохіна в тій же збірній..
Мені все-таки здається, що Буряк ще міг принести Динамо користь і швидше за все якийсь час таки ще пограв би у ВВЛ, якби не їхні "тьорки", пов'язані з інтригами третіх осіб..:)
Щодо Буряка, то я теж згадую, що щось там було з якихось непорозумінь з інтригами.
Так, дійсно, у Євтушенка, крім пластики, було приголомшливе відчуття потрібного місця перед воротами! Точно підмітили, Юрій, так само, як і у Онищенка!))
Пам'ятаєте дуже потрібний гол Вадима Селтіку в Глазго після кутового у 86-му?
Ну а потім вже в Києві в запеклій грі-відповіді відбувся бенефіс Блохіна в день його народження, і Євтушенко з його передачі забив останній цвях .. Навіть сам Метр тоді неусидів на лавці!))
Пам'ятаєте дуже потрібний гол Вадима Селтіку в Глазго після кутового у 86-му?
.............................................................................................
Так отож я про те саме і писав у диспуті з одним *претендентом на монополію щодо оцінок гравців Динамо 70-80-их * Я йому про *талант імені Герда Мюллера* у Євтушенка і Онищенка, а він мені *ні, Євтушенко був ... пластичний по-бразильськи, а от Онищенко рвучкий. бо ...дівчат швидко цілував*, і взагалі *не можна оцінювати здатність реалізовувати моменти у Євтушенка, бо він ... майже не грав на вістрі атаки* Ну що можна сказати таким ..., не можеш згадати - мовчи, помилився - визнай це, наполягаєш на чомусь, а потім таки виявилось що не правий - вибачся. Це ж нормально. Натомість маніпуляції з дуже підлуватими в стилі кісєльова брехливими вигадками - приписами ВАМ ! того, чого не говорили. Так от, я його роздовбав спочатку за парою епізодів, а потім і ідеологічно) аби обламати бажання лізти далі з маніпуляціями і брехнею. І вже готував якраз посилання на ті самі моменти *неіснуючого таланту в Євтушенка в грі на прострілах, добиванні, відскоках і т.д.* де якраз окрім виправлення ляпу Блохіна в матчі з Гамбургом - коли блискуче перекинув мяч через воротаря з захисником і вискочив на порожні ворота та ... впав, промахнувшись - в тому числі мав бути і момент того голу з Селтіком, і ще в матчах КК 85/6 рр, в тому числі *не на вістрі перебуваючи* вихід сам - на - сам після пасу Раца. Словом наші легенди стільки *накоїли*), що є що згадати. Хоч і промахів вистачало, як і в того ж Євтушенка як в блискучому матчі з Аустрією у Відні в 81-му чи з Грасхоперсом - 83. Та то таке) Головне, що ті згадані перемоги не над останніми командами Європи разом з класними голами були в історії Динамо. І потребують як згадок і висвітлення, так і продовження...
--------------------------------------------------------------------
Згадав ще один подібний "останній цвях від Євтушенка"!
Утрехту в Києві - найчарівніший матч, за відчуттям не тільки моїм, а й дуже багатьох очевидців, як символ єднання команди та трибун!!!)
http://www.junik.lv/~dynkiev/ussr/ussr%20championship/games/1982.htm
Цікавий факт - Дем'яненко в тому сезоні за гольовими пасами (7) випередив Буряка з Блохіним (по 6)!:)
-------------------------------------------
!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! ))
Хороший пост,спасибо.
учетная запись этого пользователя была удалена
Надеюсь, что в недалеком будущем и у Реброва, и у нас, особенно, наберется поболее чего вспомнить значимого и славного!:)
Звісно, що окремо один від одного - ні півзахист, ні захист, ні напад, ні навіть воротар - перемог не здобувають!
Вчити влучно бити по воротах в команді майстрів вже запізно, як на мою думку..))
Дякую, що підкинули ідею. Можливо, якось спробую..)
Как я мог забыть упомянуть великолепнейшего Андрея Андреевича Бибу!!!(((
Спасибо, коллега. Мне и правда - теперь вот стыдно как-то..(
А замечательного Валентина Трояновского - "Валета" - не упомянул лишь по той причине, что все-таки отнес его к нападающим..)
В отличие от Трояновского - про его игру "полусредним" и слышал, и читал.
В общем, Вы же поняли, что у меня память о том поколении больше ассоциативная..))
Во времена 5-ти нападающих это высказывание, наверное, не выглядело настолько актуально..)
Впрочем, действительно не знаю!))
Но специально вопрос не изучал :)
Но, по-моему, не так уж и важно - кому принадлежит авторство.
Важнее то, что проблемка эта - весьма злободневна для нас..
Динамо Київ - Зеніт 5:0 (9-го або 10 липня 1974-го). Добре пам'ятаю цей матч... бо наступного дня зламав руку :)
Єдиний в кар'єрі Блохіна "покер", а відкрив рахунок Трошкін..
Фінал Кубка кубків відбувся у1975-му, в травні в Базелі..)
Дякую і вам!
Успішних нових постів...
Спасибі велике! Сподіваюсь, якщо сильно не лінуватимусь, щось, можливо, і вийде..))
У тому числі і з Вашою допомогою!)
А.А.Севидов сделал из нападающего Веремеева полузащитника, и из полузащитника Трошкина - правого защитника. В.В.Лобановский из практически списанного нападающего Динамо - 2 Андрея Гусина дал Украине лучшего опорника ( на мой взгляд) в современной футбольной истории. А сколько футболистов прошло через Динамо в 80-х, еще со времен Морозова? А заиграли, найденные на футбольных задворках, Рац и Яремчук. Да и из Саши Заварова человека сделал Мэтр.
Уверен, и сегодня есть в Украине талантливая молодежь, кто бы только ее искал. Вот интересно, сколько матчей второй лиги посетил в этом сезоне Алексей Александрович, он же - Лесик.
Может быть, в силу нынешних обстоятельств, не стоило так уж отмечать талант Мирчо.
Хороший тренер - с офигенными для Украины финансовыми возможностями.
Если взять "Металлист" Маркевича - то там набор не хуже. Правда, в этом больше заслуга Евгения Красникова...
Но по характеристикам хавов - автор молодец! Добавил бы еще спартаковцев Гаврилова, Черенкова, Шавло, минчанина Алнейникова...
А по 1982 году... Да, Кипиани и Буряка не хватило!
И кпд его работы в ШД - бабло/отдача - тоже считаю сильно преувеличенным..
Но, признаюсь, этого старого противного румыняки-скувдёжника, имхо, нам, скорее всего будет очень не хватать.. :) Ну де мы в ближайшее время еще возьмем такого .. г-на .. Мирчу))
З.Ы. Гораздо более мерзкими "в силу нынешних обстоятельств" выглядят (да и являются по существу) - денисовы-палкины-морозовы и кагбэ "свои" - амёбные вацки!((