Спогади про ЄВРО-2012. Україна - Франція. Частина 2.

Шановні колеги ! Давайте втримаємося від політики у цьому блозі. Хоча і розумію, що Донецьк зараз викликає не дуже добрі асоціації. Банити звісно нікого не буду, якщо хтось навіть писатиме тут про політику.

...До Донецька вирушив 12 червня зі столиці, відразу після матчу зі Швецією. Було ж забрати ще квитки у касах "Донбас-Арени" на матч з французами.

Доки їхав у потязі Київ - Донецьк, багато разів чув рінгтони у людей Гімна ЄВРО-2012 - "Oceana - Endless Summer". Усі були "заражені" ЄВРО ;) І не один же я їхав з Києва до Донецька. Коли приїхав до Донецька, а це вже було 13 червня, то був враженний новим терміналом у першу чергу центрального залізничного вокзалу та приміського вокзалу, який виглядав, як вокзал у будь-якому Європейському місті. Усе було красиво та розкішно !

І відразу ж попрямував до кас "Донбас-Арени". Добратися до стадіону не було ніяких труднощів. Їхав на автобусі з символікою ЄВРО-2012. Громадський транспорт був майже увесь з логотипами Чемпіонату Європи. Вже безпосередньо біля самого стадіону зібралася велика черга бажаючих забрати квитки. Усі якраз обговорювали матч Україна - Швеція та майбутній матч з Францією. Налаштовані були оптимістично. Довелося чекати 45 хвилин, щоб отримати квиток. Коли отримав заповітний ticket, то радів неначе дитина. Там ще у конверті разом з квитком лежала інформація про міста, де проходять матчі ЄВРО-2012: як доїхати до стадіону.

Коли люди, серед яких були, як донечани, луганчани, так і представники з інших регіонів, отримували квитки, то відходячі від каси обіймали один одного, неначе ми виграли Чемпіонат Європи :) То було реально свято для усіх.

Отримвши квиток, швиденько побіг назад на вокзал, де мене чекав розкішний двоповерховий чешський потяг "Škoda". Там був і Wi-Fi, і кондиціонери, і телевізори. А з другого поверху відкривався чудовий вид. І усього лише за 2,5 я "долетів" до Луганська. Місцями швидкість цього потяга досягала 112 км/г. І ось як бачите на фото, це швидкісний паравоз виглядає шикарно. Усе зроблено під ЄВРО. І логотип чемпіонату навіть є. Це до речі залізничний вокзал міста Луганська. На задньому плані ще прапор України майорить.

Навіть у Луганську відчувалося свято ЄВРО-2012. А рівно за півтори доби мені знов треба було вирушати на черговий матч ЄВРО. 15 червня, те що побачив рано-вранці на вокзалі мене приголомшило. Багато людей у жовтих (були і сині, але їх було мало) футболках Збірної, а також були і прапори, і фірмови шалики ЄВРО. Якщо чесно, то така кількість прихильників Збірної здивувала. І здивувала у приємному сенсі. Не можу назвати точну кількість, але кожен вагон на третю частину, а може і більше, був заповнений вболівальниками. Усі, доки їхали до Донецька, ділилися своїми прогнозами на майбутній матч. Ну якщо на око прикинути, то в електричці їхали до 300 фанатів. Це орієнтовно 33-37% від усієї кількості. І ще ж не забуваємо, що основна частина поїхала також на своїх автомобілях, а також автобусах. Не можу казати точно, але думаю що 1,000-1,200 вболівальників з Луганська їхали на матч з французами.

Прибув разом з фанатами рівно о 10:00. А там був армагеддон. Вокзал та прилеглі вулиці були забиті приїжджими уболівальниками. А погода наче підказувала, що сьогодні ввечері слід очікувати несприятливих умов. Хоч приближче до опівдня небо було чистим.

До матчу залишалося рівно 9 годин, то ж я відразу пішов гуляти Донецьком. Кого та уболівальників з яких міст я тільки там не бачив. Деякі вже зранку сиділи та читали останні новини перед матчем, попиваючи охолоджений чай. І в руках у жодного, кого я зустрічав не було міцного алкоголю.

А фантан у центрі Донецька був просто розкішним. І ніхто ж не знав, що ввечері на голову усіх приїжджих поллється справжній фонтан води прямо з неба :)

Найбільше і найприємніше вразив цей величезний плакат з надписом: "Donetsk welcomes you !". Тобто: "Донецьк вітає вас !". А з боку плаката було написано великими українськими літерами "Донецьк" :)

А на одному будинку на кожному балконі висіли прапори України.

А далі пішов звісно відівідати фан-зону. Людей було небагато. І в сновному на той момент, коли я був у фан-зоні, чув багато української мови. Це львів'яни та буковинці приїхали на свято :)

А тим часом на теріторії самої фан-зони проводилися усіляки розваги. Найцікавішою була розвага - "забити м'яча в отвори спеціальних воріт" ;) Я теж спробував це зробити. І незважаючи на мою професійну :) кар'єру футболіста у школі, мені вдалося лише раз влучити. Це було практично нереально зробити.

А тим часом на сцені співали місцева молодь українських пісень. Що співали конкретно, я зараз і не згадаю, але були точно українські пісні.

Ведучий увесь час "заводив" трибуни і намагався заманювати якумога більшу кількість уболівальників. І йому частково це вдавалося. Просто багато фанатів увесь день роздивлялися місто, і лише надвечір заполонили фан-зону.

Приблизно о другій годині дня фан-зона почала оживати. Кількість народу зростало по-троху.

А особисто я, насолодившись грою у "забий м'яча в кільце", попрямував до самої "Донбас-Арени". І подивіться усі на погоду. Нічого не віщувало, що ввечері буде злива. А сам стадіон виглядав шикарно. По-святковому. Усюди були логотипи з надписом "EURO-2012".

Меньше, ніж за три години, навколо стадіону почали збиратися уболівальники у фірмових футболках Національної команди. А що було у той день у фірмових магазинах "Адідас" треба було бачити. Стовпотворіння на вході до магазину. Кожен хотів вихопити жовту футболку Збірної. Бо носити футболку нашої Збірної було тоді честтю для кожного.

І вже біля самого входу на "Донбас-Арену", прилегла теріторія до стадіону була вкрита морем жовтого.

Зайшов я, як написано у правилах. За дві години до самого матчу. Тобто рівно о 17:00. І коли добрався до свого сектора, то неочікуванно здивувася, що приблизно 1,000 фанатів була вже на своїх місцях. Це вони напевно раніше 5-ої зайшли ;)

Розминка почалася приблизно о 18:10. Стараніше за усіх тренувався наш капітан - Андрій Шевченко :)

А трибуни по-троху налаштовувалися на матч, скандуючі '"Україна ! Україна !" та "Слава Україні ! Героям слава !".

Ну і куди ж на матчі без Славека та Славко. Вони тут як тут - на своєму місці ;)

Наші і надалі продовжували готуватися до матчу.

І ось настала мить, на яку усі чекали. Наша команда вийшла на поле вибачайте за якість фото, бо усе знімав на стару мобілу). Як завжди, за програмою, зазвула спочатку "Марсельєза". А потім, коли тьотя (диктор на стадіоні) українською мовою об'явила, що зараз прозвучить Гімн України, то стадіон заревів від екстазу. Співали дуже класно. У той я пишався, що знаходжуся на "Донбас-Арені", і що зміг сюди потрапити. Незабутні відчуття.

Матч розпочався, і наша Збірна відразу ж повалила уперед. Давити французів. І з початком матчу розпочався дощ. Не просто дощ. А злива з сильним вітром, на блискавками та громом. Це було щось страшне. І арбітр на 5-ій хвилині припинив матч та забрав команди з поля.

Перші два яруси з уболівальниками відразу ж сховалися у підтрибунні приміщення. А це приблизно 33,000 глядачів. Звичайно знайшлися хоробрі фанати, який плавали у цих калюжах, тим самим насолоджуючися чарівною погодою :) Я відразу подумав, що невже матч не відбудеться. І це вперше, за усю історію проведення матчів ЄВРО, матч зупинили. Але система дренажу "Донбас-Арени" витримала зливу, і спеціальні люди з вилами, хвилин за 40, усунили воду з газону.

І за 10 хвилин усі вболівальники повернулися на свої місця.

У першому таймі наші гравці чудови поралися з нападниками французів. І самі інколи турбували воротаря "лягушатників". Особливо старався Шева, який міг забивати у другій половині першого тайму, якби не сумнівний оффсайд. Перший ми заврешели 0:0, з надіює, що і другому таймі нам вдасться відстояти свої ворота на "нуль".

Виходячі на другий тайм, я дуже сподівався, що Олег Володимирович, як нападник, підкаже нашим гравцям, як можна забити французам.

Але два відносно швидки голи французів вввели в шок увесь стадіон. І до кінця матчу, українці старалися щось зробити. На жаль, не вдалося хоча б гол забити.

Особисто мені, ця поразка не зіпсувала свята футболу. Я як і наші вболііальники, стоячи, аплодисментами, подякував нашій команді. Скажу так. Не завжди твоя команда виграє. Інколи вона занає і невдач. А ти завжди повинен аплодувами команді, за яку вболіваєш, незважаючи нінащо.

Вже вийшовши зі стадіону, і до самого вокзалу, наші вболівальники забувши вже поразку, разів зоп'ять, затягували Гімн України. Скільки разів звучало "Слава Україні ! Героям слава !", вже і не згадаєш.

Свято продовжулося, коли я зайшов у новий термінал залізничного вокзалу Донецька, який був заповнений нашими вболівальниками. А це вже було близько опівночі. Багато з присутніх чекали на потяг до своєї домівки.

Заснути там було нереально. Усі присутні, як завжди це буває, обговорювали матч, доводячі один одному, що шанси у нас у наступному матчі є. І перемогти Англію цілком реально. Особисто я наступного дня, 16 червня, знов приїхав до "Донбас-Арени", щоб забрати свій квиток вже на матч з британцями.

А там, біля кас стадіону, продовжувалося обговорення, чому не вдалося перемогти Францію ?! І які шанси існують проти Англії ? Ледь встиг отримати той квиток на Англію, бо за 40 хвилин вже чекав той самий наворочений двоповерховий потяг "Škoda". До речі, новий термінал вокзалу виглядав сучасно. І усюди логотипи ЄВРО.

Мені залишалося сісти у надшвидку чешську електричку, і вирушити додому, в надії, що наступний матч буде переможним...

Далі буде...

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости