Не чекав від вчорашнього матчу ніяких особливих сюрпризів - чомусь, як і більшість, вважав, що кого-кого, а вже швейцарських "молодих хлопців", рейтинг яких на євроарені, прямо скажемо, "не дуже", бразильська кротовня, хай і під орудою португальця, все ж пройде. Однак, налаштування на цей матч суттєво відрізнялися.
Якщо швейцарці, як мені видається, вийшли на матч як на останній бій, з настроєм "зі щитом або на щиті", то бразильська орава кротовні, "розбавлена" "для блізіру" декількома (точніше - чотрирма!!!) представниками України, вийшла з 100%-ю впевненістю, що там "нема з ким грати" і вони вже бачили себе якщо не в групі, то принаймні в наступному раунді кваліфікації. Цьому також сприяло й те, що практично усі - а кротозалежні "експерди" типу грачова, орбу, укупі з шайкою "лизоблюдів кротовні" з відомих кротоканалів і "іже з ними" - в унісон "трубили" про "наявність гри" у кротів, чи не 100% впевненість у їх участі не те що в наступному раунді, а, рахуй, у груповому турнірі, і т. д. і т. п. Звичайно, це наклало свій відбиток, але... "Вальяжна" гра кротівських бразильців ще в першому таймі показала, що щось не так, що проти організованої оборони у них "не клеїться", що вони "не в своїй тарілці", коли їх жорстко опікають і не дають простору. А швейцарці і не збиралися його давати. Тому перший тайм ще був такий слбі, що дозволило коментатору говорити про "гру по рахунку". А коли на першій хвилині другого тайму кротів відверто урятував арбітр (про якого в першому таймі "кротосоловейко" маліновський дозволив висловитися досить скептично відносно його кваліфікації - у сенсі, що у Франції взагалі арбітри невисокої кваліфікації) після "фірмового" зносу нападника "янг-боїв" у власній штрафній у виконанні штатного костолома "степашки", не призначивши явного пенальті (навіть маліновський після кількох повторів був змушений визнати це) - прозвучав перший дзвіночок. Можливо, занадто тихо, бо в таборі кротів його, здається, не почули. Але коли забили раз, удруге - тут уже не дзвіночок, а набат! Не дочули, або ж почули, але не змогли хоч щось зробити. Так і провели весь час,що залишився, без особливих можливостей забити. А ось пропустити третій гол - могли - згадайте перекладину... Тут говорять про можливість тунця в кінці екстра-тайму, ще про щось... Не тільки кроти могли. А результат, як завжди - на табло, яке відображає не потенціальні можливості суперників, а реальні взяття ними воріт. І він красномовний. Цікавий факт - маліновський, який по-суті втратив дар мови у другому таймі, що нарешті дозволило дивитися футбол, не вимикаючи звук - бо не було звичного для кротофутбольних каналів вихваляння "кращої команди східної Європи" під час цієї частини репортажу (на відміну від першого тайму) - короткочасно "ожив" після виходу на поле рахітського за дві хвилини до закінчення екстра-тайму, заявивши про "нарешті якісну гру в захисті" після першого ж його удару по м'ячу. Якого випустили з явним прицілом на пробивання пенальті. Дійсно, рахітський своє "призначення" виконав, пробиваючи пенальті. Але чи такого чекали тренери кротовні та чисельні його прихильники? Навіть коли почали бити пенальті, не вірив, що кроти знову "продують" - адже вже протягом місяця це вже було б вдруге! Що б не говорили, але розумні люди роблять висновки, особливо з поразок. Але, виявляється, не кроти! Знову наступили на ті ж "граблі". "Пролетіли, як фанера над Парижем!" І що характерно - усі, хто з радістю і впевненістю говорив про їх перспективи у ЛЧ, чомусь після цього "епохального успіху" "ні пари з вуст"... Немов би заснули... летаргічним сном. Ні звичного "розбору успіхів" після матчу на кротоканалі, ні радісних ( чи не дуже) інтерв'ю чисельних крото-експертів - взагалі - нічого. Про що це говорить? Про прострацію? Чи про розгубленість і старання виграти час для вироблення "стратегії пояснення непояснюваного"? І ще декілька висновків після вчорашньої гри. Багато розмов є про "натуралізацію" бразильців, бо це, мовляв, посилить гру збірної. (Відразу ж - я проти будь-якої натуралізації. Національна збірна - це команда, яка показує досягнення саме НАЦІОНАЛЬНОГО футболу. А не зайд у цьому футболі. Але то таке...) Називалися і конкретні кандидати з табору кротовні - Тайсон і Марлос. І що вони показали вчора проти "незіркових" швейцарців такого, щоб їх "натуралізувати"? Крім карточок за грубість? У серйозній грі навіть з не найсильнішими, але кваліфікованими суперниками вони звично "випадають в осад". Чи не тому їх і не викликають у збірну Бразилії, що нема підстав? А нам вони для чого?
Хотелось бы поговорить с умными, если они еще остались на этом сайте. Просто обсудить игру и тактические схемы, тестируемые сейчас в Шахте. Думаю, есть еще на этом сайте адекватные болелелы, которые хотят читать не только злорадный бред, но и поговорить, проанализировать вчерашнюю игру.
Ведь, если мы поймем принципы современных веяний в футболе, мы сможем понять также в "какие игры" играет и наш клуб.
Болелы Шахты хотят, чтобы за пару месяцев Фонсека уже феерил.
Но нынешние 4-4-2 не дает нормально возиться с мячем аля Барселона. Теперь мы видим, что в центре, при такой расстановке игроков, не хватает еще одного человека, как при 4-5-1.
Вот и получается, что Срна, если не может отдать на Марлоса и ЦП, если те перекрыты, то отдает ЦЗ или вратарю. Получается игра назад. Возможно, так было задумано, но чего-то сомневаюсь в этом.
При 4-5-1, Срна (или другой атакующий защитник) обыгрывается с кем-то в центре и дальше сам мчится по флангу. При нынешней схеме этого нет. И это настораживает.
Согласень, что при 4-5-1 есть свои недостатки: например игра зависит от ЦФ, который должен быть таранного типа, уметь прикрыть мяч корпусом, придержать, подождать подкрепления. И если нет такого ЦФ, то 4-5-1 обречена на провал. Но такой форвард есть - Селезнев. Хотя вчера играл отвратительно.
При 4-4-2 есть аж два форварда, но они должны быть быстрыми и техничными, уметь играть вдвоем против всей команды соперника. Как это когда-то делали Шевченко и Ребров. И Селезнев под эту модель не подходит. У него вчера было много шансов входить на скорости в штрафную, бить по воротам. А он вместо этого отдавал пасы. Типа, он играет второго нападника.
Для 4-4-2 больше подходят ПФ и ЛФ Эдуардо и Тайсон. Но и они не блистали.
При 4-4-2 не получается серьезных размашистых атак против сильных и/или организованных команд. Но легко получается против команд уровня середины таблицы ЧУ.
Так что с такой схемой и игрой Шахтер может стать даже чемпионом в Украине, но на международной арене будет то, что был вчера.
Мораль сей басни, как для Киева, так и для Шахты - нужно вариировать игровыми схемами. в зависимости от поставленной цели...
Если у Шахты имеютя возможности вариировать схемы, то у нас, к сожалению не просматривается какой-то конкретной концепсии игры. И так буде всегда, пока Ярмола будет в команде.
Возможно без него, где-то с полгодика будет тяжеловато - пока будут наигрываться реальные связи между краями и разыгрывающим/и, но появится, хоть какой-то рисунок игры и понимание игроками своих задач.
Мне интересно мнение адекватных, думающих коллег. Прав ли я?