Після Ісландії

Я хочу підтримати Андрія Шевченка. В нас дуже складна група. Наш максимум –це боротьба за друге місце. Я думаю, всі розуміють що більш за все до Росії на ЧС, навіть якщо ми пройдемо кваліфікацію, не поїдемо. Покоління гравців – не найкраще. На гравців, на яких були сподівання, зараз відверто розчаровують.

Конкуренції немає. Навпаки, на певних позиціях – величезні проблеми. Немає нападаючого, немає лівого захисника. До того ж, попередній тренерський штаб витисну всі соки із команди. То був футбол результату, а не розвитку. В такій ситуації немає нічого краще, ніж будувати команду на перспективу та довіряти молодим гравцям.

Зінченко, Коваленко, Соболь – не фантом, але вони мають перспективу. За ними майбутнє збірної. Інших поки не передбачається. До цих гравців можна сміливо добавляти Юрченка коли він очухається після травми. Точно не буде гірше, ніж Сидорчук. Є ще Буяльський. Петряка, який можливо в майстерності поступається його величності Коно, але в бажанні точно буде кращим. Думаю, що Ордець поступається Кучеру в досвіді, але перспективи має кращі. Іншими словами – наша мета Євро 2020, а все інше – просто підготовка.

Відбулася певна тактична дуель. Думаю, що переможця немає. Шевченко відмовився від форварда, намагався здивувати суперника атаками із глибини і постійною зміною гравця, який діяв на позиції нападаючого. Починав Коваленко, а продовжували Ярмоленко, Зінченко, Сидорчук. Це трохи завдавало проблем захисту ісландців. Ісландці положили м’яч на землю, до комбінаційних атак наші в першому таймі не особливо були готові.

Мали проблеми великі в обороні, атака не вразила, але збірна працює тільки 5-6 днів разом. Нам протистояв досвідчений, зіграний суперник, із своєю поставленою грою. Напевно, не варто в такому разі було сподіватися на легку перемогу. Головне – ми бачимо контури того, що хоче побудувати тренер. Він чітко показав своє бачення та ідеї. Тепер залишилося втілити задумане в життя.

В "Динамо" люблять говорити про український вектор. Ребров більше довіряє українським гравцям, ніж легіонерам. Із легіонерів стабільно грає тільки Віда, Антунеш, Мораєс та Даніло. Всі інші – українці. Керівники Академії говорять про свою роботу та результати. Навіть там якісь високі місця в рейтингах та золоті медалі. Вчора в складі національної збірної грали тільки два динамівці. Причому Сидорчук не власний вихованець, а приїхав із Запоріжжя( правда його замінив власний вихованець Зозуля). В складі «молодіжки» проти Франції теж грали двоє – Лук’янчук та Беседін. На заміну вийшов Циганков.Перший – уродженець Запоріжжя, другий – із Харкова, третій – народився в Ізраїлі. Де динамівці? Де кияни? Причому це не випадок, загальна тенденція.

Багато говорять про домінантну складову "Шахтаря" в збірній. Так молодіжка також побудована фактично на поколінні гравців 1996 року народження, яка грала в фінал молодіжної ЛЧ. Люди працювали, вкладали гроші, сили і отримали результат. Нічого немає тут дивного. А ми тільки говоримо, що Буялький кращий так від того. Михайличенко нічим не гірше від Зінченка. Я б хотів відмітити, що в збірній росте земляцтво вихованців Запоріжжя. Вчора в основі грало троє( Соболь, Степан, Сидор).,

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости