Дружні побажання тренерському штабу

  Прочитав за успіхи Лукаша Теодорчика і стало зовсім зле.  Страшно не те, що він з кожним матчем добавляє негативу в голову одного небритого індивида, а те, що йому дають передачі, з яких можна забивати. Команда грає, біжить, творить,.. а у нас-то витворяє. Передачі точні - лише на воротника, а гострі - у одного Ярмоленка.

1. Провалена передсезонка. Всі ми бачили награвання моделі гри в Іспанії, такої ж сумної, як зараз, з намаганням контролювати м`яч, заради одного контролю. Ті ж «загострюючі» передачі на воротаря і відсутність думок у півзахисті. Потуг обвести суперника - мінімум, зіграти нестандартно – теж прямувало до нуля (Ярмоленка виносимо за дужки). Дякувати богу, в футболі частенько виграють недомінуючі команди. З нашими можливостями така тактика спрацює з Карпатами, Зіркою, Сталлю (і то, не факт). Нашу убогу тактику вивчили майже всі, а її одноманітність успішно використовують уже і в УПЛ. У покійного метра були гостьові і домашні заготовки, гра 1, 2 номером, знищення суперника за перші чи останні 15 хвилин. Було весело і непередбачувано, зараз – прогнозовано. На два тайми нас не вистачає фізично, хоча і намагаємося грати в сугубо силовий футбол.
2. Хибна стратегія і тактика, нав`язана команді, гравцям. Намагання тренера загнати в свої рамки виконавців, які вже просто не розуміють, що їм робити на полі і куди нестися зі всіх ніг з переляку. Якщо вже грати в Такий футбол, то підбирати гравців, на кшталт Гатузо, або ж технарів з головою Месі. Легко пояснюється відсутність у складі Яковенка, Калитвинцева, Кравця, які не грали в ТТД (Ленса, Мбокані, Беланду, Мехмеді, Теодорчика, Лукаса і т.д. зламати під свій футбол теж не вдалося). Да вони, іноді, помилялися, обрізалися, але створювали гостроту. Погляньмо на той же Шахтар, де всі гравці стимульовані на атаку. Там, скоріше, по рукам дадуть за передачу назад, ніж за обрізку. Порахуйте їхні передачі від крайніх захисників, точні вертикалі від центральних, за діоганалі від півзахисників можна і не додавати.
3. Хаосна комплектація складу. Розумію проблему фінансування, але такого сліпого підбирання «зірок» не було ні в кого з попередників. Згадаймо креатуру Блохіна (Ленс, Мбокані, Беланда, Тремулінас), Сьоміна (Мехмеді, Ідейє, Велозу, Рубен, Рафаель) і сьогоднішнє підсилення (Громов, Гладкий, Федорчук, Морозюк, Корзун). Навіть награвання своїх молодих виконавців (Очігави, Бесєдіна, Циганкова, М`якушка) відбувається з горя, а не усвідомлено. Тасування основної обойми гравців призвело до психологічної невпевненості в своїх силах майже 2/3 складу.

P. S. Пора Станіславовичу переглянути свої погляди, сховати впертість, сісти разом з «однокласниками» і визначитись з простим питанням: Куди ми йдем? В Європу чи в Азію? Неспроста згадую друзів чи партнерів СС, бо саме вони, в основному, повинні і підтримати, і порадити, і обговорити, і випхати з депресії. Міняти вже зараз свої креативні сторінки конспектів, бо ні контроль м`яча (до речі, недолугий з такими технарями); ні підрахунок ТТД (який залякав усіх, хто міг загострити, чи віддати пас); ні селекційні потуги (які більше нагадують провали) слави не принесуть. Скоріше затьмарення.