Криза вітчизняної тренерської думки, або небажання вчитися

На превеликий жаль, складається так, що майже кожен іноземний тренер досягає успіху в українському футболі. Виходить, що проблема не в гравцях, а тренерах, які їх тренують та методах підготовки команд.

Про Рауля Ріанчо мало хто знав взагалі до роботи в «Динамо». Він був просто звичайним тренером по фізичні підготовці.

Свого часу він в київському «Динамо» разом із Сергієм Ребровим зміг трохи розтрусити болото. Не на довго, але на певний час зміг щось змінити. Команда за часи асистенства Рауля здобула два Кубки, два чемпіонства та успішно грала в ЛЄ та ЛЄ. Зараз працює в збірній помічником . В новій збірній Андрія Шевченка відбуваються певні позитивні зміни, я думаю, хоч часткова заслуга Рауля у цьому є.

Паулу Фонсека не працював ніде окрім рідної Португалії. Не можна сказати, що він там був дуже успішним. Скажімо, свого часу він повністю провалився у «Порту. Зараз із «Шахтарем» безперечний лідер чемпіонату та лідер групи в ЛЄ. Причому команда в вітчизняній першості та ЛЄ йде поки без поразок.

Даріо Друді працював асистентом Марселіно у «Вільярреалі». Наскільки мені дозволяє моє іспанська Друді відповідав за молодіжний напрямок в команді. Тобто, нічого такого особливого. Але на Зірку Друді було любо дивитися. Незважаючи на суперника вони грали в футбол без окопів, без автобусів. Було видно, що самі гравців отримують задоволення від гри. Порівняно із тим, що було у Кропивницькому при Лавриненку - це просто непоєднані речі. Дуже жаль, що він зараз вирішив піти.

На противагу цьому маємо Олександра Бабича, який вже третій рік тренує « Чорноморець». Вся побудова гри в Одесі – це намагання заважати грати супернику, контратаки та стандарти. Михайленка в «Дніпрі», який за пів року так і не наважився зіграти хоч раз першим номером. Кварцяного у Луцьку, де окрім довгих передач та підкатів дуже важко щось побачити. Шарана у «Олександрії», який тільки грає через власну дисципліну та помилки суперника. Сачка у « Ворсклі», де думок на полі взагалі немає. Вся гра будується навколо довгих передач та пошуку Кобахідзе на полі. На превеликий жаль, це можна продовжувати дуже довго.

Знайдіть хоч одного гравця, який би розвивався та серйозно додав під час роботи із цими тренерами? Можливо, тільки Роман Яремчук. Але стабільно грає та забиває він поки так довго. Можна ще за вуха притягнути Данченка із « Чорноморця( про його талан було відомо вже давно, ще Роман Григорчук награвав його в першій команді свого часу) та Хльобаса, який зараз зовсім зник.

Колись був у Білорусії та знайомився із їхнім футболом. Вся підготовка гравців здійснюється за радянською методикою. Виходить, що ці гравці зараз виявляються не конкуренто здатні в сучасних реаліях. Жодного білоруса немає в провідних чемпіонатах. Лідер збірної Глеб, якому вже 35, а головний талант Корзун…Бачив не так давно матч молодіжних збірних України та Білорусії. Гості склали гнітюче враження…

Я веду до того, що футбол не стоїть на місці. Він постійно розвиваєтсья та рухається вперед. Не можна чогось досягти на колишньому багажу. Я думаю, що всі це розуміють. На жаль, наші тренери, в кращому випадку, отримували диплом в Україні, де викладають люди, які самі освіту отримували в радянському союзі. Результат ми всі бачимо на кількості глядачів. Після умовного перегляду матчу «Волинь» - « Чорноморець» хочеться вити вовком.

Юрій Миколайович Вернидуб свого часу їздив на стажування до «Тотенхема» Віллаша – Боаша. Ми зараз всі бачимо, як грає «Зоря» На команду приємно дивитися навіть в ЛЄ. Мирон Богаданович Маркевич їздив до Іспанії та був в « Челсі». Сергій Станіславович Ребров стажувався у Клоппа, за часі його роботи в Дормунді. Я думаю, що велике тренерське майбутнє має Володимир Іванович Єзерський, який не так давно проходив стажування у Іспанії, а в цьому році стежив за тренувальним процесом в «Шахтарі»

Не може бути успішним тренер, якщо цей тренер не тримає на руку на пульсі сучасного розвитку футболу.