Слабкий чемпіонат, економічна ситуація, військовий конфлікт на території країни – не привід відмовлятися від селекції, або мої

Свого часу харківський «Металіст» був доволі посередньою, сірою командою. «Металіст» грав у не самому престижному та сильному чемпіонаті України, де максимум на що міг претендувати – були бронзові медалі та ЛЄ. Здолання кваліфікації та вихід до групи ЛЄ – був величезним досягенням . Не було взагалі ніякої траснферної історії,тобто, щоб гравець переходив до топ -чемпіонатів та топ -команд.

Але ця команда змогла запросити до свого складу Тайсона, Марлоса, Хав»єра . Це доволі кваліфіковані гравці, які були на виду в чемпіонаті Бразилії. Загальна сума витрат на цих гравців – приблизно 12 мільйонів. Як влучно сказав нещодавно Володимир Єгерський, що «Дніпро» за цю суму придбав тільки одного Джуліано. Причому бразильці в Харкові отримували не так багато. Наскільки мені вдалося дізнатися діапазон зарплат був від 40 до 60-70 тисяч доларів на місяць. Мова не тільки про бразильський ринок. Той же Хосе Соса, який після Харкова пограв за мадридський « Атлетко» ( грав у фіналі ЛЧ), «Бешикташ»( став чемпіоном Туреччини) та зараз «Мілан» обійшовся «Металісту» в скромні 2 мільйона. Тоді він виступав за «Наполі».

В чому причина того, що доволі посередній клуб, без особливих звитяг, без ЛЧ, без великих фінансів зміг домовлятися із такими гравцями? Спортивний директор « Металіста» Євген Красніков сам спілкувався із гравцями, переконував, вмів чекати. Я не пам’ятаю точно прізвище гравця, але за словами Краснікова за певним футболістом спостерігали майже два роки, вели переговори поки він погодився . Гроші – звичайно вагомий аргумент, але футболісту потрібні і інші речі. Насамперед, зацікавленість клубу, особиста зацікавленість головного тренера, постійна комунікація. Наскільки я знаю, так в Харкові могли опинитися мало не всі талановиті гравці із Бразилії та Аргентини.

Київ – дуже гарне, європейське місто. Тут немає ніяких проблем із комфортним проживанням, відпочинком, навчанням іноземними мовами для дітей. Он «Шахтар» ніяк не можу з’їхати до Харкова, бо легіонерам тут дуже подобається . Є красень стадіон, який приймав фінал Євро 2012 та буде приймати фінал ЛЧ 2018, є чудова тренувальна база, команда має ім’я в Європі, останні два сезони виступає в ЛЧ. Є певна історія переходу до провідних чемпіонатів та клубів. Минулого літа Драговіч перейшов до "Баєера", Кравець до "Гранад», баланда та мб окані поїхали підкорювати Францію та Англію відповідно. Теодорчик став відкриттям в Бельгії. Тільки от немає кому переконувати гравців, розповідати про ці речі. \

Сергій Ребров, як мінімум знає англійську, При необхідності він сам би міг пробувати спілкуватися із потенційними новачками команди . Я так думаю,що це загальна практика. Є спортивний директор Олексій Михайличенко. Він мешкає в Лондоні, має там житло, тому повинен теж знати мову Шекспіра. Олексій Олександрович грав у Італіі, напевно, теж повинен хоча б частково знати італійську. Але взагалі не видно ніякої трансферної роботи. Таке враження, що ця робота не ведеться, а якщо ведеться, так аргумент переконання тільки один – гроші. На жаль, на такому вагомуму аргументі ми далеко не поїдемо.