Блог у мене-історичний. Однак, не згадати про свою поїздку на Євро я не можу. Ця поїздка стала одним з найяскравіших спогадів цього року, а можливо й усього життя. Це будуть пости не скільки про футбол, скільки про те, який слід залишила ця подорож, враження від якої були двоякими. З одного боку-я побачив інший світ, що вже залишило певні враження, побував у таких містах, як Париж чи Брюгге, а найбільші враження залишили відвідини гробниці Наполеона та виставки "Наполеон на Святій Єлені".
З іншого-"гра" нашої збірної залишила гнітючі враження.Постів буде вісім-за кількістю днів подорожі. Виходитимуть вони кожен наступний день-тобто, від сьогодні і до першого грудня. У кожному пості-опис подій, що відбулися за день, свої враження та короткий опис міст, в яких ми були.
Проте спершу-коротка передмова. Отже, до Франції ми вирішили їхати відразу по тому, як стали відомі суперники нашої збірної. Спершу вирішив поїхати товариш Тата(він, власне, і возив нас на своєму "Форді"), потім-сам Тато, а далі-"за компанію"-пристав і я. Наприкінці квітня я отримав закордонний паспорт. А за деякий час подали документи на візи. Тоді ж уточнили, що їдемо на два матчі-з Німеччиною та Північною Ірландією. Таке враження, що ми ще до поїздки щось знали...
Все ніби йшло добре. Але на початку червня виникли ускладнення. Все почалося з того, що другого червня не видали візу Володі Бобенчику. До поїздки залишалися лічені дні, а ніяких новин щодо стану наших документів не надходило. Тож ми затривожились, оскільки виявилось, що такий випадок не поодинокий. Шостого червня відбувся мітинг біля французького посольства. В ньому брали участь і ми. І восьмого червня ми таки отримали візу.
Наша компанія-це депутат Київради, помічник депутата Верховної Ради, політолог і я. Ми виїхали десятого червня рано-вранці. До Житомирської траси все було чудово. Там нас зупинила поліція. Чому-не розумію досі. Це було вперше й востаннє, коли нас під час подорожі зупинила поліція.
Неподалік від кордону ми пообідали. Перетинали його в Устилузі, що на Волині. Добряче затримались через польських митників, які оголосили страйк і перевірки проводили особливо ретельно, а тому повільно.
Так простояли ми годин з п'ять. Думаю, якби не звичайне везіння та поради добрих людей-до ночі сиділи б. Зрештою, ми таки в'їжджаємо до Польщі.
Перше, що впадає у вічі-величезна кількість отаких-от вітряків:
Перша зупинка в подорожі-Люблін. Одне з найстаровинніших міст Польщі. Корінням воно сягає середньовіччя, а перші поселення на місці Любліна з'явилися задовго до цього періоду. Саме в Любліні постала Річ Посполита-була укладена Люблінська Унія між Королівством Польським та Великим Князівством Литовським.
У Любліні повечеряли і прогулялись містом. Чесно кажучи, було враження, ніби я опинився у
XVIII столітті-старовинна забудова Любліна мене вразила.
Уже наприкінці дороги до Лодзі, де ми мали ночувати, щось трапилось з навігатором. Він нам додав зайві 50 кілометрів, спочатку розвернувши до Варшави, а згодом назад. Зрештою, ми таки знаходимо Лодзь, в ньому готель, дізнаємось результат матчу відкриття Євро і лягаємо спати.
Отаким видався перший день поїздки-10 червня. Цей день-перший з двох, коли ми практично не вилазили з нашого "форда". Тому й вийшов він досить пріснуватим. Головні враження були ще попереду.
(Продовження розповіді про мандри Європою-завтра)
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 1
Загрузка комментариев
