Їхали козаки, їхали на Євро. День восьмий. Додому

Вчора не зміг на жаль, написати пост-був зайнятий. Тож напишу сьогодні.

Також я вирішив об'єднати події останніх трьох днів подорожі.

До чого тут Антуан Грізманн? Його рідне місто-Макон-сильно пов'язане з нашою мандрівкою.

З Мазі виїжджаємо вранці 17 червня. У Маконі ми маємо зустріти нашого товариша, який після Ліонської ганьби залишився у Ліоні.

Зв'язку з ним жодного, а вокзалів у Маконі два-звичайний та для потягів TGV. Відстань між ними-п'ять кілометрів ходьби. Повторюю, на який вокзал прибуде наш товариш ми не знали-зв'язку не було.

В результаті ми заблукали і перебування у Маконі замість двадцяти хвилин затяглося на дві години. Зате прогулялись прекрасним містом на березі Сони.:))) Заодно, Макон-рідне місто кращого гравця Євро.

Ми таки знайшли нашого товариша. Він прибув на "звичайний" вокзал. Продовжили подорож. Далі в нас-Прага.

Прагу ми оглянути так і не встигли-час не чекав. Уже вранці наступного дня ми поїхали з чеської столиці, продовживши повернення додому.

Зате запам'яталась чеська мова. Для українського вуха вона-дуже кумедна. Чого лише варті такі слова, як "jmeno"-"ім'я", "potraviny"-"їжа", а особливо-"detske jidlo"-"дитяче харчування" і "pozor"-"увага"!

Ми виїхали з Праги вранці 18 червня. Чи не єдина зупинка за весь день-Острава. В Остраві поїли і подивились частину матчу Бельгія-Ірландія. І поїхали далі.

Проїхали Німеччину і Польщу на одному диханні-і згадати майже нічого-хіба що перевірку на кордоні.

Вона була значно коротшою, ніж тоді, коли ми заїжджали до Польщі. Тривало це все хвилин десять, а то й менше-не порівняти з п'ятигодинним "стоянням" на початку подорожі. Запам'яталася розмова нашого водія з тітонькою, що чергувала на прикордонному посту. Серед інших, там були такі слова: "Перемоги, на жаль, не везем".

Ми повертаємось на рідну землю в ніч з 18 на 19 червня. Перше, що робимо-фотографуємось. Далі-восьмигодинна дорога до Києва.

Під час цієї дороги я зловив себе на думці, що мені... приємно їздити по ямах! Бо свої, рідні, українські ями!))). Також довелось, напевне, вперше за своє життя спати в автівці.

До Києва приїхали о п'ятій ранку. Доїхавши, починаємо розходитись. Ми виходимо першими. Заходимо додому і відпочиваємо. Лише наступного дня, прокинувшись уранці, я повірив, що я нарешті вдома, а не в черговому готелі.

Ось такою видалась наша подорож до Європи. Сподіваюсь, на протязі цих днів Вам було цікаво читати про наші мандри. Ну а я, описуючи події, що сталися зі мною і моїми товаришами майже півроку тому, отримав можливість заново їх пережити. Пережити найяскравіші спогади свого життя. А "гра" збірної України-"то таке".

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости