Вирішив розпочати нову серію. В ній я буду оповідати про людей, іменами яких нині названі декомунізовані та дерусифіковані київські вулиці. А також про самі ці вулиці.
Перша розповідь буде про Олексу Алмазова. Вулиця, названа його іменем знаходиться на Печерську. Пролягає від Московської і Цитадельної вулиць до площі Лесі Українки.
Раніше називалась Німецькою, Бухтєєвською, Німецько-Бухтєєвською, Сурикова. Остання назва до перейменування у вулицю Алмазова-вулиця Кутузова.Переходжу до розповіді про людину, іменем якої вона названа.
Тож, Олекса Алмазов-генерал-хорунжий (що відповідає сучасному званню генерал майора) армії УНР:
Народився він 6 січня 1886 року в Херсоні. Закінчив реальне училище у Тифлісі (нині-Тбілісі). 1907 року закінчив Олексіївське піхотне училище, а 1911-Михайлівське артилерійське училище. Учасник Першої світової війни. У 1917 році у бою під Кревом був отруєний газами. За цей бій Алмазов одержав звання полковника російської армії. Був нагороджений орденом святого Володимира 4 ступеня з мечами і стрічкою та орденом святого Георгія 4 ступеня
У грудні 1917 року Олекса Алмазов сформував та очолив окрему кінно-гірську гарматну батарею Гайдамацького коша Слобідської України. У січні 1918 року батарея воювала проти Муравйова поблизу Києва. У лютому 1918 року під Бердичевом Алмазов був поранений у ногу.
15 березня батарея була реорганізована у Запорозький кінно-гарматний дивізіон. Цей дивізіон прозвали алмазівським. У квітні 1918 року дивізіон увійшов до складу групи полковника Петра Болбочана, що наступала на Крим.
В період Гетьманату алмазівці у складі Запорозького корпусу охороняли кордон в районі Сватове-Білокуракине-Старобільск. У лютому-березні 1919 року вели бої за Вінницю, Проскурів, Житомир. У липні 1919 року брали участь у наступі на Вапнярку. У серпні 1919 року наступали на Київ. У вересні-листопаді 1919 року вели бої проти Добровольчої армії. У грудні 1919-травні 1920 брали участь у Першому зимовому поході. В липні-серпні 1920 року вели оборонні бої на Тернопільщині. Протягом всього цього часу дивізіоном командував Олекса Алмазов. За службу в українській армії він нагороджений Залізним хрестом УНР та Хрестом Симона Петлюри, а у серпні 1921 року Алмазов отримав звання генерал-хорунжого.
21 листопада 1920 року дивізіон перейшов Збруч та був інтернований у таборі військовополонених. Разом зі своїми вояками був інтернований і командир дивізіону.
Після перебування у таборі інтернованих Алмазов працював помічником гірничного інженера на шахті. 1926 року переїхав до Чехословаччини. 1930 року закінчив гідротехнічний відділ Української Господарської Академії. Того ж року переїхав до Луцька, що перебував тоді під владою Польщі. В Луцьку Алмазов жив до самої смерті.
Помер Олекса Алмазов 13 грудня 1936 року в Луцьку. Там само похований. На відміну від багатьох інших учасників Визвольної Боротьби 1917-1922 років, його могила збереглася. За часів Незалежності на ній було поставлено пам'ятник.
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 1
Загрузка комментариев
