Розставляючи акценти.

Вже багато всього сказано, написано. Не думаю, що варто зводити всі думки, наводити приклади. Всі ці розмови про побудову нової команди, про обмежений кадровий потенціал. Зрозуміло, що все так і є. Але, це все для слабких. Є найголовніше. Особисто я так і не зрозумів за рахунок чого Динамо думало, планувало перемогти у цьому матчі.

Ребров зробив ставку на виграшний склад. Та легко передбачити, що одна справа грати проти Зорі, і зовсім інша – проти Шахтаря. Якщо передивитись ще раз матч, то легко побачити, що перед Сидорчуком разів 5 була вільна зона. Таких зон не було у Шахтаря. І все це відбувалось за рахунок вдалих перехоплень. Та Сидор елементарно не має кваліфікації швидко приймати рішення і використовувати якісно такі вільні зони. Це є принциповий момент. Бо саме Сидорчук повинен був доставляти м’яча в атакувальну зону. Виходило, що гравці атаки починали рух у вільні зони за спини захисту, та не отримували якісних передач. М’яч летів частіше в спину, в офсайд. Чому? Це все якість гри Сидорчука на атаку. Якби в центрі поля був гравець, який вміє розганяти атаку, швидко і якісно віддавати перший пас, то ми отримали б зовсім інший результат. Особисто для мене саме у повній відсутності якісної передачі на атаку, затримки в прийнятті рішень, величезний брак і є головними причинами поразки.

Друга причина – те, що Ребров не здивував Фонсеку. Вони знали, що вихід буде через Сидорчука. Знали, що Шепелєв, на відміну від Сергія, має перший пас. Тому вони не хвилювались, звільняли зони для Сидора, та максимально накривали Шепелєва. Знали, що Ярмоленко опускається під пас, а інші відкриваються під нього. Знали про Морозюка і Антунеша. Саме тому Ісмаілі і Срна в атаку не ходили. Це було зроблено для того, щоб не дати розбіжатись Морозюку і Антунешу. Фонсека розібрав гру Динамо, легко передбачив, виключив сильні сторони. Ребров програв тренерську дуель. Чого я очікував? Чим можна було здивувати? Ми ж розуміємо, що результат матчу не був настільки важливим з турнірної точки зору. Саме тому в центрі поля хотілося б побачити Шапаренко замість Сидорчука. Чому?

Всі, хто дивляться матчі молодіжного складу знають, що це лідер півзахисту. Микола має суттєві переваги над Сидорчуком у швидкості, у техніці, у вмінні розігнати атаку, у першому пасі, у вмінні створити чисельну перевагу в атаці. Та й відбір не є слабкою ланкою Шапаренко, хоча зрозуміло, що Сидорчук у цьому компоненті один із найкращих гравців нашого чемпіонату. Микола розумний півзахисник. Саме такого гравця так не вистачає Динамо. І якби Ребров поставив його, то це був би дуже несподіваний крок. Це б додало якості, швидкості атакам Динамо з глибини. Бо перекрити Миколу дуже важко. Він дійсно має прекрасні технічні характеристики, яких так не вистачило півзахисту Динамо у матчі із Шахтарем.

Так, хтось скаже, що і так вже два молоді гравці грають у старті. Та що ми бачимо? Чи поступається Шепелєв іншим гравцям? Ні. Думаю, що треба збільшувати долю молоді в складі. Тим більше, що Сидорчук вже довів свою не здатність створювати чисельну перевагу і швидко діяти в умовах високого темпу. Ризик виправдовує себе. Нові, несподівані ходи треба готувати саме на такі матчі. Щоб суперник не мав можливість підготуватись. Шапаренко замість Сидорчука, Тимчик замість Морозюка, Яремчук замість Гармаша… не все одразу, але щось нове обов’язково. Бо якщо тебе можна передбачити ти програєш. Тому це не програш Динамо через причину побудови нової команди. Це типовий тренерський програш. І це зовсім не свідчить про те, що я проти Реброва. Він продовжує і далі вчитись. Це легко побачити. Наступного матчу і він, і Динамо будуть краще. Бо тільки на помилках вчишся.

Дякую за увагу!