Цієї весни я не писав анонсів перед матчами. Чи то не було тяги, можливо не завжди вистачало вільного часу. Та й сьогодні день далеко не легкий. Роботи багато. Та все ж в середині є прагнення написати декілька власних думок. Ми знову підходимо до третього за останній місяць матчу між Динамо і Шахтарем.
І підходимо ми у дуже важкому емоційному, психологічному стані. Вболівальник повністю зневірився у власній команді, у її гравцях, у тренері. Відповідно і очікування повністю відсутні. Впевнений, що більшість чекає чергової поразки, невиразної гри і знову все тих же самих гравців на полі. Бо тренер продовжує гнути власну лінію. Є обойма, є стартові одинадцять гравців. І щось змінити можуть тільки травми, дискваліфікації, якість дивні обставини. Та все ж я хочу декілька думок написати.Ментальність переможця – вже половина перемоги. Це є та доля, яка при рівній майстерності, рівних умовах має вирішальний фактор. Це та краплина, яка дає можливість зіграти у вирішальні моменти за межами можливостей. І тут є величезна робота тренера, величезна робота гравців над собою. Переможцями люди є від природи, це можна і треба розвивати. Для перемоги не достатньо вміти грати, треба мати харизму, стержень, змістовність. Саме цього і не вистачає більшості гравців. Саме робота над ментальністю в команді не поставлена. Бо Ребров вважає, що якщо ти в Динамо, то не можеш ментально програвати. Та ми програєм. Динамо - дуже вихована команда із гравцями, які гребують складними методами для досягнення результатів. А в таких матчах треба наступати собі на горло і рвати, рвати в кожному епізоді. Ми ж бачимо інтелігентний футбол, перекатування круглого. Де те, що було у Клебера, у Мілі, у Родріго, у Боднара і у інших гравців. Це вміння грати жорстко, за гранню, я навіть сказав брутально. У мене і зараз перед очима розбите лице Клебера, коли він забивав головою, а йому зламали ногою ніс. Все добре в міру. Та для перемоги і такі засоби мають право на життя.
Виконавча майстерність… так, це другий кит. Бо ж голи забиваються саме на виконанні. От Ярмоленко проти Евертона. Команда ментально відчувала, що сильніша. Саме тому він так впевнено забивав з дальньої дистанції. А тут… а тут він то не дотягнеться до м’яча нормально, то вдарить ледь, а позиція для удару була краща ніж у Марлоса, то вже в пусті ворота не поцілить. От це і є майстерність, в якій закладена ментальність, впевненість у власних силах, відчуття переваги над суперником. Коли є таке відчуття, то і гра відбувається по іншому.
Чи готові сьогоднішні гравці ментально перемагати Шахтар? Молодь так, а досвідченні гравці вже ні. Після стількох поразок втрачається впевненість. Так, є голосні заяви деяких гравців, та це заяви лише заради заяв. Саме тому повинні грати ті, хто ментально переможці. Динамівська молодь рве Шахту на всіх рівнях. Вони ментально переможці. Вони ментально інакше не розуміють. Та чи очікувати завтра молодь? Чи очікувати від тренера сюрпризу і повністю оновлений склад? Завтра дізнаємось. Тільки це єдина можливість здобути перемогу і побудувати команду, яка буде ментально переможницею. Дякую за увагу!
учетная запись этого пользователя была удалена
P.S. Хай автор не ображається, просто хотілося показати, що у власників клубу зовсім інші питання на першому плані ніж якісь голи, перемоги чи престиж клубу.
учетная запись этого пользователя была удалена
Втрачена ментальність
===========
Автору следовало бы почитать умные книжки, чтобы понять - ЧТО такое ментальность и, самое важное!, можно ли её потерять.
Я понимаю - красивое слово, захотелось блеснуть интеллектом, а получилось -- громко пукнул на людях.
Ментальность может меняться.
Потерять её невозможно.
учетная запись этого пользователя была удалена
Я не знаю на каких условиях Шахтер арендует стадион. Но в первую очередь вопросы к нашему руководству.
Глядя на игру некоторых игроков Динамо можно предположить что у них лишний. Глядя на движение и то с какой легкостью его обыгрывает соперник.
А вообще для меня мерилом всего была победа "машины производящей энергию",над "восставшим гладиатором",а не шахтёром из, из- уже непонятно откуда.... Но то было давно,очень давно. Ну никак не могу себя заставить увидеть в вечном середнячке и кубковым бойце того чемпионата,-то что сейчас.......из некогда "серой мышки".
Думаю,что ув Алекс обьяснил всё и очень доступно,даже добавить к его словам-нечего...
Во-первых такой ностальгический снимок, где многих уже нет с нами, к сожалению ничего не говорит нынешнему поколению игроков, а молодежи, юношам и детям и подавно.
Раньше футболисты в большинстве, пусть и формально, заканчивали институт физкультуры, где была дисциплина "история спорта", в том числе и футбола. Сегодня эти молодые люди не учатся вовсе ни в каких институтах и практически не знают историю родного клуба и имена футболистов-легенд. Пока ещё с нами Блохин, Буряк.., их фамилии ещё помнятся, а что и когда они завоёвывали, как играли, помнят только болельщики.
А во-вторых, уже неоднократно писалось, что победа над Шахтером, это ещё ни о чем не говорит, но основная масса ставит такие результаты во главу угла. А ведь гораздо важнее увидеть стабильную положительную игру, правильное сочетание молодежи и опыта в составе и почувствовать уверенность, что даже проигранные встречи - это нелепая случайностьм а команда на верном пути.
К сожалению сегодня все как раз наоборот - поражения даже с середнячками становятся уже закономерностью, состав определяется каким-то "методом тыка", в команде уныние, можно сказать разруха, а тут ещё какое-то ожидание решения-приговора, тынущегося до 30 мая.
Вот и Вы, как я понимаю, в предверие завтрашнего матча, намекаете на сладкую пилюлю, которая может завтра произойти. Но даже по составу в игре сегодняшней молодежки, я понимаю, что на поле опять будут те же, а молодежь будет опять "искать свой шанс", хоть уже давно, по крайней мере со второй половины текущего проваленного сезона эти молодые игроки могли эти свои шансы найти
учетная запись этого пользователя была удалена
учетная запись этого пользователя была удалена