Андрій Шевченко не вирішує проблем збірної України

Зараз приблизно вже пройшов рік із того часу, коли Андрій Шевченко провів перший офіційний матч в ролі головного тренера збірної України. Перед початком роботи Андрій Миколайович задекларував дуже амбітні цілі – перебудова гри збірної, довіра до молодих гравців та вихід на ЧС. Я думаю, що за рік роботи можна вже підводити перші підсумки роботи Шевченка

( фото Спортарени)

Перебудова гри

Колишньому тренеру збірної Михайлу Фоменку дуже багато діставалося від вболівальників за обережну, місцями нудну, гру збірної.

Дійсно, Михайло Іванович є людиною старої школи, яка в першу чергу думає про захист власних воріт, ігрову дисципліну, а вже потім про атаку. В часи його роботи було приблизно так: кількісна оборона та атака через фланги, де грали Коноплянка та Ярмоленко.

Андрій Шевченко виходить із принципами атакуючого футболу, тобто, гри першим номером, контролем м’яча, коротким пасом та команднї швидкості. Але скільки дивідендів із цього отримали? Я особливої користі так і не побачив. Одним контролем м’яча ситий не будеш. Ми просто впираємося в позиційну оборону і далі не знаємо, що робити. Так тільки в домашній грі проти Ісландії та гостьовій грі проти Фінляндії ми забили в позиційній атаці, а Туреччині в гостях та вдома, Косово та Фінляндії вдома забили завдяки швидкому переходу із оброни, або пресингу в середині поля.

Іншими словами, контроль м’яча за ради тільки контролю м’яча себе не виправдовує. Для такої гри у нас просто немає гравців. Особливо в середині поля. Найкращі можливості в атаці –це наші флангові гравці. В принципі, так було і за часів Фоменка. Тільки от завдяки бажанню грати першим номером ми стали пропускати набагато більше. В попередньому відборі пропустили тільки 4 рази( двічі від іспанців та раз від білорусів та словак) та один гол в плей –офф, а зараз вже маємо сім пропущених голів без двох двох турів до завершення.

Можливо тут і не винна Шевченка. Його ідеї просто не знаходять відображення в складі. Збірна –це не клуб, тут не можна проводити селекцію, а потрібно будувати гру виходячи із сильних сторін гравців, які є в наявності. Подобається це комусь, або не подобається, але у нас немає просто матеріалу для гри першим номером. Матч на Максимірі проти хорватів показав, що на рівні серйозної команди ні про який контроль м’яка мова просто не йде.

Результат Були ми 2-гі- 3-ті в групі, такими і залишилися. Ніякого прориву немає. У нас дуже рівна група, майже кожна команда може відбивати очки одна в одної. Немає явної топ –команди, але ми навіть із Хорватією та Ісландією виглядаємо не кращим чином. Це при тому, що хорвати переживають зміну поколінь. Багатьом лідерам вже в районі 30-ти років. А молодь не завжди підпирає. Ісландці дуже одноманітні, тобто, типічна скандинавська команда, яка грає через стандарти, самовіддачу та вихід із оборони( чому вчора не зіграти із ними хитріше?) А що було б, якби у нас у групі була умовна Іспанія, Бельгія чи Німеччина? Про це думати не хочеться Ми так, як і при попередньому тренері, залишилися командою десь в районі місця плей –офф, або виходу на ЧС/ЧЄ, але без особливих шансів там щось досягти. Варто було для цього запрошувати скільки помічників та витрачати на це великі кошти? Я думаю, що кожен дасть відповідь собі сам.

Склад

Євро 2016 був вершиною для команди Фоменка. Частина гравців вже фізично не могла нічим допомогти збірній. Так на Євро вже не поїхав Гусєв, після самого чемпіонату завершив із футболом Тимощук, а згодом така ж участь настигла Шевчука. Федецький почав регресувати і втрачати ігрову практику, тому перестав отримувати виклик до збірної. В першому матчі проти Ісландії в старті вийшли відразу три молодих гравці – Соболь, Коваленко та Зінченко. Двоє останніх вже запрошувалися до збірної та брали участь у Євро 2016. За рік в збірній Соболь поступився місцем в основі молодшому на рік Матвієнко. Зінченко через брак ігрової практики теж втратив місце в основі. Гра Коваленка бажає кращого.

Розкрився Беседін минулого сезону. Для гри першим номером та активних флангів –це майже ідеальний нападаючий. Але чомусь довіряють більше Кравцю( більше грає із глибини, і ніколи не був вістрям атаки), та викликають, не відомо за які заслуги та гру, Селезньова. На мою думку, доречним був би вихід Гармаша в матчах із Хорватією та Ісландією. ІЗ такими командами Денис може бути дуже корисним, завдяки вмінню пресингу та гострої передачі. Але, на жаль, поки Гармаш за збірну при Шевченку не грав. Віддається перевага іншим гравцям. Кому завгодно, тільки не Гармашу. Скільки у матчі із фінами та ісландцями віддав гострих передач Малиновський?

Не зрозуміло довіра до Ротаня та Кучера. Обом гравцям вже далеко за тридцять. Наче ми збиралися будувати щось нове, а не добудовувати старе? Помилки Кучера коштували нам голу від Ісландії( першим матч), Хорватії та Туреччини. Завдяки Ротаню програли середину поля проти Хорватії. На рівні свого однолітка 36-ти річного Емре, Русік виглядав добре, але це не вихід із ситуації та не побудова майбутнього.

Для Шевченка базовим клубом є «Шахтар». Ну, нічого такого тут немає. Свого часу вони мали всі можливості щоб зібрати майже всіх кращих гравців із українським паспортом. Але ж в «Шахтарі» українські гравці більше грають на оборону, а збірна хоче грати першим номером? Де тут логіка?

Висновок

В будь –якому разі, бажаю збірній України зайняти 1-ше місце в групі. Але незважаючи на багато гучних слів та заяв, як були ми європейськими середняками, так ними і залишилися.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости