Неофіційний Кубок Володарів Кубків 2009/2010 рр. - повторний успіх перших переможців

У 2009 році, на заміну Кубку УЄФА, стартував перший в історії розіграш Ліги Європи, яка за сподіваннями УЄФА, мала привертати значно більшу увагу за попередні євро-турніри (Кубок Володарів Кубків та Кубок УЄФА) і бути престижнішою. Вдалося це чи ні – питання риторичне, але саме з цього сезону неофіційного володаря Кубку Володарів Кубків можна визначати саме з числа учасників Ліги Європи.

ПОПЕРЕДНІ ЧАСТИНИ - В МОЄМУ БЛОЗІ

У фіналі першого розіграшу Ліги Європи зійшлися нещодавній тріумфатор турніру – мадридський «Атлетіко», тоді ще під керівництвом Кіке Санчеза Флореса та сенсаційний «Фулгем» Роя Ходжсона з Боббі Заморою на вістрі. Однак ці команди не мали успіху в національних кубках своїх країн попереднього сезону, тому не можуть претендувати на титул неофіційного володаря Кубку Кубків-2010 р.

В півфіналі «Атлетіко» пройшов чинного претендента на Кубок Чемпіонів – англійський «Ліверпуль», який потрапив в цей турнір через сито Ліги Чемпіонів, а «Фулгем» - німецький «Гамбург», який грав в єврокубках через п’яте місце в Бундеслізі 2008/09 рр. Аналогічно на стадії чвертьфіналів – «Атлетіко» був сильнішим за своїх співвітчизників з «Валенсії» (6 місце в Прімері попереднього сезону), «Фулгем» вибив минулорічного чемпіона Німеччини - «Вольфсбург», «Ліверпуль» обіграв португальську «Бенфіку», яка не мала успіху в боротьбі за Кубок Португалії минулого сезону, а «Гамбург» - бельгійський «Стандард», який був чинним чемпіоном Бельгії та теж не мав підстав претендувати на титул неофіційного володаря Кубку Кубків.

Тому, здається, вперше в нашій серії, переможця ми будемо визначати на стадії однієї восьмої фіналу. Тут «Атлетіко» пройшов португальську «Бенфіку», яка брала участь в Лізі Європи лише як бронзовий призер португальської Прімейри, «Фулгем» сенсаційно був кращим за «Ювентус», якого досі лихоманило від скандалів 2006 р. і який був віце-чемпіоном Серії А 2008/09 рр. «Ліверпуль» пройшов на цій стадії французький «Лілль», який не мав успіхів в Кубку Франції попереднього сезону, а «Гамбург» - віце-чемпіона Бельгії «Андерлехт». І лише іспанська «Валенсія» була сильнішою за фіналіста Кубку Німеччини сезону 2008/09 рр. – бременський «Вердер», який став першим володарем неофіційного Кубку Володарів Кубків сезону 1999/2000 рр. і повторив це досягнення через 10 років.

«Вердер» тих часів був нестабільною командою – в попередньому сезоні клуб виступав в двох фіналах – Кубку Німеччини та Кубку УЄФА (програв «Шахтарю»), але посів 10 місце в Бундеслізі, в 2010 р. уже піднявся на третє місце першості Німеччини. Проте його склад був досить сильним і знаковим.

Ворота команди захищав Тім Візе, який провів майже 200 матчів в Бундеслізі за «Вердер» та 6 матчів за бундестім, потрапивши в заявку на Мундіаль 2010 р. та Євро-2012. В захисті головною зіркою був Пер Мертезакер (104 матчі, 4 голи за бундестім), чемпіон світу 2014 р., який цього сезону завершив свою кар’єру та покинув лондонський «Арсенал». Його партнер по центру оборони – бразилець Налдо (4 матчі за Бразилію), згодом пограв за «Вольфсбург», а зараз є партнером Євгена Коноплянки у гельзенкірхенському «Шальке». Фінський оборонець Петрі Пасанен не був зіркою, але стабільно виступав за свою національну збірну (76 матчів, 1 гол). Клеменс Фрітц, який діяв в обороні справа, свого часу був гравцем основи збірної Німеччини та віце-чемпіоном Європи 2008 р. (22 матчі, 2 голи), але після 2008 р. вже не грав за збірну, проте за десять сезонів награв за бременці 369 матчів, ставши їх легендою.

В центрі півзахисту діяли легенда «Вердеру» та один з кращих німецьких хавбеків 2000-х рр. Торстен Фрінгс (79 матчів, 10 голів за бундестів) та Тім Боровскі (33 матчі, 2 голи), який так і не зміг розкрити весь свій потенціал і через два роки завершив свою кар’єру у віці 32-х років. Теж залишився нереалізованим потенціал Марко Маріна (16 матчів, 1 гол), який вважався поруч з Мюллером та Озілом майбутнім німецького футболу і навіть встиг пограти за «Челсі», а зараз, у віці 29-и років, по суті дограє в «Олімпіакосі». Арон Хунт (3 матчі), так і залишився просто непоганим футболістом, який після Вердера пограв у «Вольфсбурзі» та «Гамбурзі», де грає і досі.

Головними зірками «Вердеру» безумовно були Месут Озіл, який в міжсезоння перейшов в мадридський «Реал», а зараз виступає за лондонський «Арсенал», де грав разом із Мертезакером. Він є одним із поточних лідерів бундестіму та встиг награти 89 матчів і забити 22 голи, за головну німецьку команду. На вістрі нападу був Клаудіо Піццаро (85 матчів, 20 голів за збірну Перу) – перуанська легенда німецького футболу і кращий бомбардир в історії Бундесліги серед легіонерів, який досі, і у віці 40 років, виступає за «Кьольн», з яким вилетів до другої Бундесліги цього сезону.

Очолював команду легендарний футболіст і тренер «Вердеру» Томас Шааф, з ім’ям якого пов’язані усі успіхи команди 2000-х рр.

Вердер 2009/2010 (орієнтовний склад) ****Тім ВІЗЕ - Клеменс ФРІТЦ, , НАЛДО, Пер МЕРТЕЗАКЕР Петрі ПАСАНЕН, - Тім БОРОВСКІ, Марко МАРІН, Месут ОЗІЛ, Арон ХУНТ, Торстен ФРІНГС - Клаудіо ІЦЦАРО

Цікавий факт: Торстен Фрінгс і Клаудіо Піццаро виступали за «Вердер» і у сезоні 1999/00 рр., коли команда стала першим неофіційним володарем Кубку Кубків УЄФА. Так само очолював команду в тому сезоні Томмі Шааф.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости