Все попереду

Декілька думок про вчорашню гру. З циклу "Не можу не сказати". Або, як казала моя бабуся: цитю, цитю, та й не вцитю…

1 Про склад.
Вчора, перед грою, в ми з Сергієм Морозом, обговорюючи пост Сєдого, ділячись думками про майбутній склад, прийшли до висновку, що навряд чи в основі ми побачимо динамівців.

2 Про захист.
Вчора наглядно стало видно, що найслабшою ланкою команди у нас є захист. Й це помітив не один я. Основна небезпека нашим воротам йшла з нашого правого краю. Чехи гуляли так на цьому фланзі, як махновці ганяли юнкерів. Караваєв, кажіть мені чи не кажіть - не захисник. Але на сьогодні він найкращий правий захисник. Дивно, але це так. Паракс. Не парадокс Зенона, але парадокс нашого футболу…
Кривцов старався. І це все, щоб не сказати нічого більш емоційного й матірного. Я не бачу його в матчі зі словаками, які значно сильніші ніж чехи.
Пам’ятаєте, як чехи в другому таймі, зрозумів, що не можуть пройти нашу опорну зону, почали просто перекидати м’яча через неї і захист став провалюватись. Але ж захист завжди був візитною карточкою нашої збірної, а тепер ми визнаємо, що наші беки – це найненадійніша ланка команди.

3 Два слова про вінгерів.
Мені здалось, що вчора Ярмоленко зіграв нижче своїх можливостей, хоча хто знає, які нині його можливості. Андрій, як і в грі з «Вовками» був якийсь вайлуватий, вальяжно – аристократичним, десь ділась його різкість, він був передбачуваним. Його заміна напрошувалась. Й вона сталась.
Та й першого м’яча ми пропустили після його обрізки. Допомоги Караваєву від нього був «кіт налакав та гулькин ніс», тому й, мабуть , гуляли по цьому краї чехи, як по Дерибасовській… Але за пропуск м‘яча після пасу Марлоса Коноплянці йому дяка. Хоча хто знає, чи він сам вирішив пропустити, чи Коноплянка його крикнув: «Пропусти…»
Коноплянка є Коноплянкою. У нього все є. Є швидкість, є думка, є дриблінг, але й є перетримка м’яча. Горбатого тільки могила виправить. Скільки раз він приймав м’яча під ліву ногу, перекладав його на праву й йшов в центр, намагаючись найти якусь шпаринку в захисті. І не знаходив. Тільки раз Коноплянка вдарив першим дотиком - і … прийміть і розпишіться.. Женя затьорзав на своєму фланзі захисників, але втомився й сам.
Циганков, що його замінив, відіграв, якщо й не блискуче, то на відмінно. Віддав гольовий пас, та й сам міг забити, але воротар чехів потягнув.
Дуже сподобався Зінченко, на якого тут гнали, гнали й женуть не менш, ніж на Коваленко. Ці два гравці збірної для багатьох «поцінувачів» футбола, як би вони не зіграли, завжди ставали «козлами отпушения». Якщо Коваленко це й заслуговував, то Зінченко доставалось за компанію…
Але вчора, вчора… Вийшовши замість САМОГО Ярмоленко, він різко підвищив командну швидкість, робив з захисників, якщо не дурнів, то напівдурнів. Бог бачив все й знав кому кинуть фартову палочку переможного голу…

4 Наші центрхави: Марлос й Малиновський.
Блискуче… Блискуче… Блискуче. Інших слів немає… Й далі так!

5 Декілька слів про інших.
Капітан Пятов. Черговий ляп. Не знаю. Гадаю, що його потрібно вже міняти. Але думаю, що в неділю він знову вийде в складі команди. Страшнувато випускати малодосвідченого Луніна або не менш ляпаючого Бойко (буває, що поробиш). Тим більше, що у Бойко якісь проблеми зі спиною.
Степаненко – добре. За одне блокування м’яча в самому кінці матчу йому потрібно сказати: «дякуємо». Кількість роботи, що він виконав, неміряна. Хоч він й «шахтар», але нині він в Україні найкращий опорник.
Яремчук! Відкриття сезону й «дяка» нашим тренерам, що не вспіли зламати хлопця…

Досить. Й так багато букв.

Доживемо до неділі. Тоді й поговоримо про творчість Шевченко. Не хочу наврочити…

З повагою, Скіф.