Знамений матч першого чемпіонства

Мені пощастило,бо я бачив на стадіоні всі знамені матчі динамівців. Один з них-це зустріч з Авангард Х. 17.10.61p. Збудженність і наелектризованність стадіону колосальні-якщо виграємо, то дострокові чемпіони! Вперше! Це передалося і гравцям-гра була нервовою. Харків стояв намертво, особливо центрбек Марьєнко\майбутній відомий тренер\і чудовий кіпер Уграіцький,якому точно допомогав його старий м"ятий картуз.

Cтадіон зрозумів-перемоги не буде\0-0\і в кінці гри затих. І раптом за хвилин 15 до кінця диктор віщає: "Повідомлення з Ташкенту"-і гад робить паузу, а потім-" Пахтакор виграв у Торпедо М 1-0, гол забив Абдураімов!" Ми-чемпіони!!! На трибунах неймовірне, почали запалювати знамениті факели з газет. Ми з батьком теж це зробили. Гордість і той душевний підьом незабутні. На слідуючий день по місту вже гуляла чутка-анекдот,що Берадора Абдураімова нагородили медалю" За оборону Києва"\дійсно бупа така з весни 61р. І знаєте, були такі, хто вірив. Давайте згадаємо добрим сповом всю каденцію гравців чемпіонського 1961р і побажаємо здоров"я нині живим творцям того успіху Базилевічу, Бібі, Каневському\з днем народження!\, Сабо. Іхня чудова гра у мене перед очима. Вони -легенди. P.S. Вчора тренер сказав, що "ребята" не знають,хто такий Каневський. І не треба ім казати, що це був один з найкращих центрфорвардів краіни, мав свою техніку і фінти,вмів в штрафній обіграти один в один, а головнне-забивав гопи, чого вони не вміють. Хай тішаться і далі "ребята" своіми поясненнями невдач і самовпевністю від свого вміння. Не розтроюйте іх якимось Каневським, хай живуть і далі у своєму примарному світі великоі футбольноі значності. Дякую за увагу.